У Німеччині тепер готують до польотів на Місяць

Урвисті кручі в сірій пустелі з пилу, космічний мінікорабель, місяцехід на колесах і глибокий чорний космос, - такий вигляд має новий навчальний центр LUNA для астронавтів під Кельном. Цей унікальний симулятор польотів на Місяць, відкриття якого відбулося в середу, 25 вересня, - спільний проєкт Європейського космічного агентства (ЄКА) і Німецького центру авіації та космонавтики (DLR).

У приміщенні площею 700 квадратних метрів, розташованому поруч із Європейським центром з підготовки астронавтів, створили копію поверхні природного супутника Землі та відповідне освітлення. Для імітації ґрунту знадобилися 900 тонн особливого піску та каміння - для цього була розмелена на пил вулканічна порода з гірського масиву Зібенгебірге під Бонном. Тут зможуть проводити тренування для астронавтів і тестувати роботів для майбутніх космічних місій.

Важлива віха в європейських дослідженнях космосу

Генеральний директор ЄКА Йозеф Ашбахер (Josef Aschbacher) назвав відкриття нового навчального центру важливою віхою в європейських космічних дослідженнях. За його словами, проєкт виводить Європу на передову позицію у вивченні Місяця і сприятиме подальшому розвитку міжнародного співробітництва в освоєнні Всесвіту. Центр LUNA буде доступний експертам NASA, а також фахівцям з інших організацій і приватних компаній, що займаються вивченням супутника Землі.

Імітатор місячної поверхні призначений для тестування та оптимізації методів і процедур, які будуть використовуватися під час польотів на Місяць. За даними ЄКА, на одній ділянці можна змоделювати використання бурів на глибині до трьох метрів. При цьому експериментами можна буде керувати віддалено з центрів контролю по всьому світу. Решта площі покрита 60-сантиметровим шаром "місячного" ґрунту. Також обладнано окреме приміщення, де можна буде тестувати захисні механізми від пилу. Пиловидний місячний пісок небезпечний як для людини, так і для апаратури. У ґрунт, крім цього, інтегровані лавовий тунель і елементи з акрилового скла, що симулюють водяний лід, який можна досліджувати за допомогою радара.

У симулятора LUNA немає аналогів у світі

Центр LUNA має бути повністю введений в експлуатацію до 2026 року. У майбутньому до нього під'єднають пристрої та лабораторії для відпрацювання процесів більш тривалих місячних місій. Туди доправлять експериментальну теплицю Eden ISS, яка вже пройшла випробування в Антарктиді і має уможливити вирощування сільськогосподарських культур у закритій системі. Тут з'явиться і зона відпочинку Flexhub для астронавтів, які проходять тренування. Таким чином, LUNA забезпечить реалістичне робоче середовище для навчання і тестування обладнання. За даними ЄКА, аналогів цьому тренувальному центру, на який витратили 45 мільйонів євро, у світі поки що немає.

Після місії "Аполлон-17" і єдиної висадки на Місяць американців у 1972 році, подібних космічних місій більше поки що не було. Останнім часом дослідницький інтерес до природного супутника Землі зростає. У рамках програми Artemis ("Артеміда") NASA спільно з ЄКА, а також колегами з Канади і Японії планують обліт Місяця і висадку на ньому в найближчі роки. У місячних перегонах активно беруть участь Китай та Індія, а також приватні компанії. Як і США, Китай збирається в недалекому майбутньому відправити астронавтів на Місяць і навіть побудувати там постійну базу.

Європейці, за даними DLR, зможуть здійснити свою місію не раніше 2030 року. Для вчених природний супутник нашої планети становить інтерес насамперед тому, що через відсутність атмосфери на його поверхні все збереглося в первісному вигляді.

"На Землі більше немає недоторканих каменів віком у мільярди років. На Місяці ж є. А це означає, що Місяць є підручником історії Землі", - пояснює в інтерв'ю інформаційному агентству dpa німецький астронавт Александер Ґерст (Alexander Gerst), один із кандидатів для майбутнього польоту на Місяць. Він також вказує на унікальність нового тренувального центру.

"Можна сказати, що тут, у Кельні, створено місце на Землі, де можна максимально наблизитися до Місяця", - зазначає астронавт.

Читайте також: З моря - у космос. Навіщо ФРН будує плавучий космодром