Що з'ясувала НАБУ про роль Галущенка у "Міндічгейті"?

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) у вівторок, 17 лютого, заарештував колишнього міністра енергетики та юстиції Германа Галущенка на два місяці з можливістю вийти під заставу в 200  мільйонів гривень.

Таким чином суддя Віктор Ногачевський частково задовольнив клопотання Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), які вимагали для Галущенка рекордної для антикорупційних справ застави в майже 456 мільйонів гривень. 

НАБУ затримала Галущенка 15 лютого на кордоні з Польщею, оголосивши підозру у відмиванні коштів, здобутих злочинним шляхом, та участі в злочинній організації бізнесмена Тимура Міндіча, яку правоохоронці публічно викрили ще на початку листопада.

Читайте також: Друг Коломойського та Зеленського: Тимур Міндіч на чолі злочинної схеми в "Енергоатомі"?

Галущенко і його вплив на "Енергоатом"

Прізвище Галущенка спливало в матеріалах розслідування ще тоді, під час обрання запобіжних заходів іншим підозрюваним, які неодноразово спілкувались з міністром на оприлюднених стенограмах. Згідно з ними, Галущенко неодноразово зустрічався з самим Міндічем, а на одній з розмов влітку 2025-го той навіть влаштовував міністру аудієнцію в президента Володимира Зеленського.

Однак найбільше правоохоронців цікавив вплив Галущенка на компанію "Енергоатом", яка формально знаходилась у підпорядкуванні Кабінету Міністрів. У листопаді ВАКС за клопотанням НАБУ та САП заарештував його адвоката Ігоря Миронюка, якого слідство вважало неформальним куратором ядерної енергетики. Скориставшись мораторієм на стягнення боргів, що діяв у 2024-2025 роках, Миронюк і виконавчий директор "Енергоатому" з безпеки Дмитро Басов начебто створили для постачальників корпорації корупційний "шлагбаум" - тобто вимагали відкатів за вчасну оплату по контрактах. Від листопада Миронюк перебуває під арештом, не в змозі заплатити заставу у 124 мільйони гривень, а Басов вийшов під заставу в 40 мільйонів гривень.

На той час слідство оперувало лише одним епізодом імовірного відкату - у квітні 2025 року представники компанії "Еласт Атом" нібито заплатили Миронюку 53 тисячі доларів - щоправда, єдиним підтвердженням цього була розмова між самими підозрюваними, записана під час прослуховування офісу.

Нині прокурор Іван Дячук розповідав у суді про інший епізод - 62 тисячі доларів зловмисники нібито отримали від компанії "Рема" влітку 2025 року. Однак адвокати Галущенка звертали увагу: допитані слідством представники постачальника заперечили факт вимагання від них якоїсь неправомірної вигоди.

Читайте також: Операція НАБУ "Мідас": що відомо про корупцію в "Енергоатомі"?

Спроба Галущенка виїхати за кордон

Сам ексміністр, виступаючи в суді, запекло відкидав закиди у сприянні злочинній організації, яка, на думку слідства, проявлялася, зокрема, у лобіюванні вже згаданого мораторію на стягнення боргів "Енергоатома", а також у призначенні на відповідальні посади в державних підприємствах "лояльних людей". "А кого, скажіть, будь ласка, мені ще призначати у стратегічну галузь під час війни? Нелояльних людей? Директорів музеїв, цирків?" - звертався він радше до журналістів, ніж до судді.

Галущенко також підтвердив свою причетність до лобіювання мораторію. Втім, запевнив суд і журналістів, що вчинив це у державних інтересах, оскільки на "Енергоатом" насідали постачальники окупованої Запорізької атомної електростанції. "Заборону на стягнення боргів скасували (влітку 2025 року. - Ред.), і з компанії витягли сотні мільйонів", - пояснював ексміністр.

Такі покази він уже надавав детективам НАБУ в листопаді 2025 року, відтоді перебував у розслідуванні "Міндічгейту" в статусі свідка. Однак, дізнавшись про плани Галущенка виїхати за кордон, НАБУ терміново "склепало підозру на колінках", стверджував його адвокат Віталій Свірєпов, який ще напередодні безуспішно намагався оскаржити у ВАКС затримання свого клієнта. Галущенко та його захисники звертали увагу суду: хоч ексміністр і виїжджав за кордон 58 разів за останні вісім років, але неодмінно повертався. 

Утім, щодо цього разу у прокурора Дячука були серйозні сумніви. Серед прикладів сприяння підозрюваного злочинній організації Міндіча він наводить показовий випадок - 21 липня, коли сам Галущенко вже обіймав посаду міністра юстиції, він отримав від свого заступника Євгена Пікалова дивне повідомлення. Мовляв, СБУ просить забезпечити щойно затриманому керівнику підрозділу детективів НАБУ "безкоштовну камеру з неприємними сусідами" у Лук'янівському СІЗО. За повідомленням слідують фото доволі неохайного приміщення із ґратами на вікнах і дверях. "+", - відповідає на це Герман Галущенко.

Йшлося про детектива Руслана Магамедрасулова, затриманого за підозрою у державній зраді. НАБУ неодноразово називала його арешт розправою за участь у розслідуванні "Міндічгейту", в грудні його звільнили з СІЗО під домашній арешт, проте не зняли обвинувачення.

Іван Дячук хоч і не називає епізод із камерою злочином, однак вважає: міністр санкціонував зловживання повноваженнями свого заступника, з метою перешкодити розслідуванню. В розмові з DW прокурор визнав, що повідомлення про підозру Галущенку справді довелося готувати в екстреному порядку через виїзд того за кордон. Однак це не єдина причина зміни його процесуального статусу.

Прокурор: "Сигізмунд" = Галущенко

Справа в тім, що детективам НАБУ вдалося знайти згадку про ексміністра в документах іншої частини злочинної організації - так званого "бек-офісу" Олександра Цукермана, тобто конвертаційного центру, який нібито займався переведенням великих сум грошей із готівкової форми в безготівкову і навпаки. У НАБУ вважають, що через "бек-офіс" "відмивали" відкати з "Енергоатому" і не тільки - зокрема з його каси нібито отримував незрозумілі виплати колишній віцепрем'єр Олексій Чернишов. Цукерману, так само як і Міндічу, вдалося покинути Україну ще до офіційного викриття, а троє співробітників "бек-офісу" отримали підозри у відмиванні коштів, здобутих злочинним шляхом. У листопаді всі вони вийшли під застави на загальну суму 132 мільйони гривень.

Прокурор Дячук розповів у суді: у внутрішніх облікових документах "пральні" - так званій базі "Мангеттен" - Галущенко фігурує під конспіративним псевдонімом "Сигізмунд". Це псевдо учасники використовують і у спілкуванні між собою. Спираючись на ці бухгалтерські записи, слідство стверджує, що "Сигізмунд" разом з двома анонімними "операторами" отримували 30 відсотків прибутку "бек-офісу".

Прокурор стверджував у суді, що з конвертаційного центру Цукермана Галущенку виплатили щонайменше дев'ять мільйонів доларів, перелічуючи низку переказів в євро та франках, що нібито надійшли на рахунки в швейцарських банках впродовж 2022-2025 років. Ба більше, самі рахунки вивели слідство на інвестиційний фонд Hamington, заснований навесні 2021 року на карибському острові Ангілья громадянином Сейшельських островів Івором Омсоном - професійним офшорним інвестиційним консультантом.

В електронній пошті Людмили Зоріної, однієї зі співробітниць київської "пральні", слідчі знайшли запис зустрічі з Омсоном. "Якщо в клієнта є відповідь на запитання: звідки гроші, і де сплачені податки, - то це не наш клієнт", - вихвалявся той перед учасниками "групи Мінідіча".

Звернувшись за допомогою до ангільських реєстраційних органів, НАБУ відшукало серед акціонерів фонду Hamington дві компанії з Маршаллових островів (ще однієї офшорної юрисдикції), які начебто належать архітекторці Ользі Богдановій, ексдружині Галущенка. Пара офіційно розлучилась восени 2022 року. Перед арештом колишній міністр нібито прямував на зустріч з родиною до Швейцарії, куди Богданова з трьома його дітьми виїхала після повномасштабного вторгнення.

Саме з рахунків острівних компаній Галущенко нібито платив за елітний швейцарський коледж для своїх дітей - загалом 546 тисяч швейцарських франків (понад 700 тисяч доларів), стверджував прокурор Дячук. Ексміністр натомість сказав, що коштовне навчання оплачує їхній "хрещений батько", імені якого не назвав.

Читайте також: Алі Баба, Че Гевара та семеро розбійників, або "Міндічгейт" у деталях

Галущенко уточнив: "Доцент, а не професор"

Галущенко також рішуче заперечував свою причетність до оборудок "пральні", наполягаючи, що ніхто й ніколи не називав його "Сигізмундом" чи "професором", як це нібито робили інші учасники викритого НАБУ угруповання. "Взагалі-то я доцент, а не професор", - намагався веселити журналістів підозрюваний.

Його захисники називали підозру у відмиванні коштів, здобутих злочинним шляхом, не тільки необґрунтованою, але незаконною. "Потрібно спочатку мати повністю розслідуваний злочин, в результаті якого здобута конкретна сума грошей, а вже потім говорити про її відмивання", - переконував суд адвокат Мурад Абакоров, підкреслюючи, що слідство досі не назвало потерпілих від дій "злочинної організації" Міндіча - ані серед приватних постачальників, ані серед державних структур - і не встановило розмір завданої їм шкоди.

Під кінець шостої години слухань суддя Ногачевський зрештою обірвав процесуальні розсуди захисників і запитав прокурора та самого Галущенка про його майновий стан. Згідно з декларацією, поданою ексміністром перед звільненням з посади у грудні, той не має навіть власного автомобіля, однак володіє чималим будинком та п'ятьма гектарами землі у Київській області, тримає понад 160 тисяч доларів і шість мільйонів гривень на банківських рахунках.

"Який розмір застави ви змогли би зібрати?" - обережно спитав суддя Ногачевський підозрюваного. "Не знаю… може мільйонів 30?", - скромно знизив плечима Галущенко. Однак рішення суду виявилось значно суворішим. 200 мільйонів гривень - одна з найбільших застав, призначених ВАКС за понад шестирічну історію, і поки що - найвища в рамках "Міндічгейту". Галущенко пообіцяв журналістам оскаржити її найближчими днями.