Куди податися і як жити: вірменські біженці залишають свої будинки в Карабаху | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 29.11.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Куди податися і як жити: вірменські біженці залишають свої будинки в Карабаху

Вірмени залишають райони, які за підсумками війни в Нагірному Карабаху переходять під контроль Азербайджану. Куди вони їдуть, де будуть тепер жити, хто і як їм допомагає? Репортаж DW.

Родина Каф'янів поки знайшла для себе нове житло в сусідньому селі

Родина Каф'янів поки знайшла для себе нове житло в сусідньому селі

"Нам сказали, що у нас є один день, щоб зібратися і піти звідси, - каже Мікаел Каф'ян, в минулому житель села Овташен Мардакертського району. Як і він, з дружиною та дітьми, свої будинки залишають або вже залишили жителі багатьох сіл ще семи районів Нагірного Карабаху: Кашатазького, Карвачарського, Шаумянівського, Аскеранського, Мартунинського, Гадрутського і Шушинського.

Згідно із тристоронньою заявою лідерів Азербайджану, Вірменії та Росії, що зупинила війну в Нагірному Карабаху, території, на яких розташовані ці населені пункти (загалом їх понад 120), переходять під контроль Баку. Де саме пройде лінія розмежування, поки точно невідомо. Тому майже кожного дня з'ясовується, що те чи інше село, в якому проживають вірмени, переходить Азербайджану.

Читайте також: Територія без життя: Нагірний Карабах після війни і перемир'я

"Перезимуємо, а там видно буде"

Часом люди, як і сім'я Мікаела Каф'яна, лише за день дізнаються про те, що вони повинні залишити свої будинки, поля і сади. Влада не завжди встигала надавати їм машини, щоб можна було вивезти меблі, майно, худобу. Доводилося брати з собою тільки найнеобхідніше. Деякі йшли пішки. Хтось спалював свої будинки, розуміючи, що назад вже не повернеться.

У Мікаела Каф'яна і його дружини Наіри шестеро дітей.

У Мікаела Каф'яна і його дружини Наіри шестеро дітей.

У Мікаела Каф'яна і його дружини Наіри шестеро дітей. Старшому - одинадцять років. Діти поводяться тихо. Мабуть, теж розуміють, що відбувається щось страшне і незрозуміле. "Невже не можна було домовитися так, щоб люди мали можливість хоча б речі свої забрати?", - обурюється Мікаел. Він вважає, що така поспішність була викликана тим, що влада побоюється провокацій і сутичок. В Овташені у Каф'янів було велике господарство: хата, невеликий продуктовий магазин, худоба. За їхніми словами, довелося кинути все. Будинок Мікаел підпалив, щоб нікому не дістався.

Читайте також: Коментар: Путін та Ердоган - переможці в Нагірному Карабаху

Сім'я з восьми осіб знайшла притулок у невеликому покинутому будиночку з двома маленькими кімнатками в сусідньому селі Ванк, що в 15 кілометрах від рідного Овташена. Нові мешканці вже поставили дров'яну піч. Влада допомагає біженцям, чим може. Обіцяли підвезти дрова і будматеріали, дали грошей на перший час. Поки тривала розмова з Мікаелом і Наірою, директор місцевої школи приніс їм мішок борошна. "Перезимуємо, а там видно буде. Якщо господарі цього будинку не з'являться, розбудую. Тут залишимося жити", - ділиться планами Мікаел Каф'ян.

Поки немає свого даху над головою
Одне з сіл, покинутих вірменами

Одне з сіл, покинутих вірменами

За даними влади невизнаного Нагірного Карабаху, під час і після 44-денної війни свої помешкання покинули близько 90 тисяч осіб. Більшість з них - саме ті, хто втратив свої будинки після переходу відповідних населених пунктів під контроль Азербайджану.

І їм нікуди їхати - на відміну від вірменських біженців, які до війни жили в Степанакерті і в інших районах, що залишилися під юрисдикцією Нагірного Карабаху, і які зараз поступово повертаються (за даними влади, повернулися вже близько 25 тисяч осіб).

Тому вимушені переселенці, як і раніше, живуть у родичів, знайомих і в готелях як на території невизнаної НКР, так і у Вірменії. Наприклад, всі готелі найближчого від Карабаху вірменського міста Горіс зараз заповнені біженцями.

"Все життя залишилася в Шуші"

"Все моє життя залишилася в Шуші, - зізнається в інтерв'ю DW Жанна Крікорова. - Я змогла взяти лише документи і трохи одягу". Крікорова - одна з тих, хто покинув місто, яке перейшло під контроль Азербайджану. За її словами, все залишилося в будинку, який вона змушена була кинути: фотографії дітей і онуків, картини.

Від обстрілів військ Азербайджану постраждала церква в місті Шуша

Від обстрілів військ Азербайджану постраждала церква в місті Шуша

"Мені пощастило, у мене є дах над головою, живу у брата в Єревані, - продовжує Жанна. - І я влаштувалася на роботу на пів року. Сподіваюся, за цей час життя в Карабаху налагодиться, і я зможу повернутися туди".

У першу чергу, вважає Крікорова, зараз повинні вирішуватися питання тих біженців, хто все ще залишився в Арцаху (вірменська назва Нагірного Карабаху. - Ред.). Це - сім'ї з Гадрута і довколишніх сіл району, а також сіл Аскеранському району і Шуші. Вона впевнена, що "потрібно зробити все, щоб вони там залишилися, а не виїхали до Вірменії".

Читайте також: Коментар: Кремль видає за перемогу поразку на Південному Кавказі

Влада допомагає біженцям, але поки недостатньо

Уряд Вірменії називає ситуацію з біженцями, які залишають райони, що переходять Азербайджану, гуманітарною катастрофою. Він виплачує кожному біженцю одноразову допомогу в розмірі 300 тисяч драмів (600 доларів).

Гроші беруть з коштів, переданих уряду Всевірменським фондом "Айастан" ("Вірменія"). При уряді створена робоча група, яка займається відновленням цивільної і соціальної інфраструктури, налагодженням діяльності місцевих органів влади, а також "безпечним і гідним поверненням" вимушених переселенців.

Біженці біля мерії Степанакерта

Біженці біля мерії Степанакерта

Влада Карабаху навіть вирішила оплачувати за біженців комунальні послуги. Кожен день до мерії Степанакерта шикується черга, тут видають продуктові набори: борошно, консерви, соняшникову олію. За словами мера Степанакерта Давида Саркісяна, кожного дня їх отримують щонайменше п'ять тисяч осіб.

Однак головною проблемою залишається забезпечення біженців житлом. Зараз за допомоги МНС Вірменії та Росії в низці районів Карабаху будуються містечка зі збірних будинків. З Вірменії і з російських міст туди йдуть колони автомобілів з необхідними будматеріалами. Крім того, фонд "Айастан" доставляє в Карабах дизельні генератори, машини швидкої допомоги, медобладнання і предмети першої необхідності, а також побутову техніку, продукти харчування і воду.

Спостерігачі попереджають, що до половини людей, які покинули через війну і її наслідки Нагірний Карабах, можуть туди не повернутися. Більше того, частина з них може залишити і Вірменію.

Дивитись відео 05:20

Російські миротворці в Нагірному Карабаху: перемога Путіна? (12.11.2020)

Реклама