Камінг-аут у Німеччині. Історія питання і сьогоднішній день | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 16.02.2021

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Камінг-аут у Німеччині. Історія питання і сьогоднішній день

185 актрис і акторів у Німеччині зробили колективний камінг-аут. DW вдалося поговорити з деякими з них.

Днями у Німеччині відбулася грандіозна подія: 185 акторів і актрис зробили колективний камінг-аут, зізнавшись у тому, що вони геї, лесбійки, бісексуали, транс- квір-, інтерсекс- і небінарні люди. Їхні портрети та інтерв'ю опублікувало видання Süddeutsche Zeitung Magazin. Варто зауважити, що цьому груповому камінг-ауту в Німеччині передували й інші - не завжди добровільні.

Піонер камінг-ауту в Німеччині

Відомий німецький кінорежисер, сценарист, актор і гей-активіст Роза фон Праунгайм (Rosa von Praunheim) був одним з перших у світі кіно й театру в Німеччині, хто демонстративно здійснив камінг-аут, чим спровокував суспільну дискусію. У 1971 році на екрани вийшла найвідоміша картина у фільмографії фон Праунгайма: "Не гомосексуал збочений, а ситуація, у якій він живе" ("Nicht der Homosexuelle ist pervers, sondern die Situation, in der er lebt"). У суспільстві активно заговорили про права сексуальних меншин. У 1990-х Праунгайма обурила реакція ЗМІ на висвітлення теми сексуальних меншин у той час, коли по світу почала поширюватися ВІЛ-інфекція. Якоїсь миті всі новини про гомосексуалів стали некрологами, зауважив режисер. "Я був дуже злий. Мої друзі вмирали. Активісти вмирали, - розповідав він пізніше в одному зі своїх інтерв'ю. - Газети писали про геїв тільки як про хворих і проблемних людей, у яких завжди якісь неприємності. Водночас навколо було чимало цілком щасливих, багатих і впливових гомосексуалів, які продовжували "сидіти у шафі". На публіці вони зображували романи з дівчатами".

Роза фон Праунгайм

Режисер Роза фон Праунгайм

У пориві гніву Роза фон Праунгайм зробив вчинок, який і зараз спливає у будь-яких обговореннях його творчості. У 1991 році він виступив по німецькому телебаченню і публічно розголосив інформацію про гомосексуальність двох телезірок: коміка Гапе Керкелінга (Hape Kerkeling) і телеведучого Альфреда Біолека (Alfred Biolek). Вимушений камінг-аут не зламав творчі кар'єри обох, зате на режисера обрушився вал громадського обурення. Деякі організації закликали бойкотувати його фільми. Багато близьких друзів перестали з ним спілкуватися, а деякі не пробачили йому й досі.

Читайте також: Боротьба за права ЛГБТІ у Німеччині: 20 років одностатевих партнерств

Добровільний камінг-аут німецьких політиків

Незабаром у Німеччині почали здійснювати добровільні камінг-аути й політики. Згадаймо у цьому зв'язку колишнього бургомістра Берліна Клауса Воверайта (Klaus Wowereit). Свій знаменитий камінг-аут Воверайт зробив ще до того, як став бургомістром Берліна. Було це в червні 2001 року, коли він виступав з приводу висунення своєї кандидатури на посаду мера столиці Німеччини. Зізнання "Я - гей, і це - окей" ("Ich bin schwul und das ist gut so") стало крилатою фразою.

Клаус Воверайт

Колишній бургомістр Берліна Клаус Воверайт

Колишній віце-канцлер і голова МЗС Німеччини Ґідо Вестервелле (Guido Westerwelle), який рано пішов з життя, у 2010 році зіграв весілля зі спортивним менеджером Міхаелем Мронцем (Michael Mronz). Про те, що вони - пара, стало відомо ще в липні 2004 року, коли вони обидва з'явилися в Берліні на святкуванні 50-річчя Анґели Меркель (Angela Merkel). Вона ж у 2010 році була серед перших, хто привітав молодят з укладенням партнерського союзу. Нинішній міністр охорони здоров'я Німеччини Єнс Шпан (Jens Spahn) здійснив свій камінг-аут у 2012 році. Він повідомив про це в інтерв'ю журналу Der Spiegel. Його чоловік Даніель Функе (Daniel Funke) обіймає керівну посаду в медіаконцерні Hubert Burda Media. Весілля Шпана і Функе відбулося 22 грудня 2017 року.

Читайте також: Берлін - "столиця геїв" і пишається цим

Груповий камінг-аут митців

Сьогодні, через 30 років після вимушеного аутингу двох телезірок, коли в Німеччині вже ухвалено закон про шлюб для всіх, а одностатеві союзи прирівняні до гетеросексуальних шлюбів, здавалося б, камінг-аутом нікого не здивуєш. Однак, як з'ясовується, і в Німеччині не в усіх сферах життя легко бути відкритим геєм чи лесбійкою. І це, зокрема, стосується кінематографу і театру.

Трансгендер-підполковниця в армії ФРН (04.11.2020)

Саме тому 185 актрис і акторів вирішили зробити груповий камінг-аут і опублікували в популярній німецькій газеті свій "Маніфест". "Досі ми не могли відкрито говорити про наше приватне життя, не побоюючись наслідків для нашої кар'єри. Часто багато хто з нас стикався з тим, що агенти з кастингу, колеги, продюсери, редактори та режисери наполегливо рекомендували нам тримати нашу сексуальну орієнтацію, ідентичність і стать в секреті, щоб не наражати на небезпеку кар'єру. Тепер з цим покінчено! Зараз ми разом робимо цей крок, щоб привернути увагу широкої громадськості", - йдеться в "Маніфесті", опублікованому 16 мовами.

Читайте також: Найкращі німецькі фірми для ЛГБТ-співробітників

Автори маніфесту розповідають про себе

DW поговорила з чотирма актрисами, які підписали "Маніфест". Нашими співрозмовницями стали Кармен Яземін Цеентмаєр (Carmen Yasemin Zehentmeier), Йордіс Тpауер (Jördis Trauer), Єва Мекбах (Eva Meckbach) і Єлена Шмідт (Elena Schmidt).

DW: Коли і чому до вас прийшла ідея групового камінг-ауту і хто стояв біля витоків цієї акції?

Єва Мекбах: Ідея такого колективного аутингу народилася на кінофестивалі в Мюнхені в 2019 році. Там сталася неприємна подія. Менеджер актриси Карін Ганчевскі (Karin Hanczewski) й актора Ґодегарда Ґізе (Godehard Giese), які знялись у фільмах, прем'єри яких були представлені на фестивалі, - наполегливо рекомендував їм не з'являтися на червоній доріжці разом з їхніми партнерами. Це настільки вразило й збентежило багатьох, що вони вирішили покласти край "іграм у хованки". Карін і Ґодегард стартували акцію колективного аутингу, яка могла б допомогти в боротьбі з дискримінацією у сфері кінематографу й театру. Я була однією з перших у цій групі. У вересні-жовтні нас було семеро, і ми хотіли з'ясувати у своїх колег, які представляють сексуальні меншини, з якими проблемами вони стикаються у своїй професійній діяльності. Багато історій, які ми почули, нас вразили, і ми вирішили розширити нашу групу. Сьогодні наш маніфест підписали вже 185 осіб, і список цей буде рости. Ми отримуємо безліч відгуків з підтримкою не тільки з Німеччини. Є відгуки і з Росії. У нас тепер є сторінка в інтернеті, результати репрезентативного опитування серед квір-акторів і актрис у Німеччині, аккаунт у Facebook, ми відкриті для діалогу з усіма зацікавленими сторонами.

Єва Мекбах

Актриса театру і кіно Єва Мекбах

У чому виражається дискримінація відносно представників сексуальних меншин у сфері кінематографу?

Єва Мекбах: У тому, наприклад, що агенти, які представляють інтереси артистів, часто рекомендують їм не робити камінг-аутів через те, що це може негативно позначитися на творчій кар'єрі і знизити їхні шанси на отримання нових ролей. На телебаченні і в кіно, як і раніше, превалюють стереотипи і штампи, створюються класичні типажі, сценаристи працюють у рамках кліше, хоча наше суспільство давно змінилося, воно стало іншим, воно набагато більш строкате і різноманітне. Треба припинити представляти наше життя не таким, яким воно є насправді. Коли я виходжу на вулиці Берліна, то бачу зовсім інший світ, ніж той, який мені показують по телевізору. І наша мета - змінити ситуацію в кінематографі й на телебаченні.

"Маніфест" підписали геї, лесбійки, бісексуали, транс-, квір-, інтерсекс- і небінарні люди. Чому ви підписали "Маніфест"?

Актриса Йордіс Тpауер

Актриса Йордіс Тpауер

Йордіс Тpауер: Я не стала б стверджувати, що я - лесбійка. Я люблю людей, і цим я хочу наголосити на тому, що не можна розкладати нас по поличках, я відношу себе до квір-людей. Я закохуюся в людей, незалежно від того, яка у них стать, серед них можуть бути й інтерсексуальні, і небінарні люди. Я сама можу себе назвати андрогінною людиною, яка проявляє одночасно і жіночі, і чоловічі якості.

Кармен Яземін Цеентмаєр

Кармен Яземін Цеентмаєр

Кармен Яземін Цеентмаєр: Особисто я останніми роками відчуваю себе більше лесбійкою, але при цьому зовсім не виключаю того, що можу закохатися в людину протилежної статі. На німецькому телебаченні в основному показуються історії гетеронормативності або гомосексуальних людей, які відповідають усталеним у суспільстві кліше. Квір-люди практично не інтегровані в загальну картину, а вони ж існують у реальному житті, живуть поруч з нами. Більш того, справа доходить до абсурду, коли режисери вважають, що актрисі-лесбійці не можна пропонувати роль гетеросексуальної жінки, мовляв, вона не зможе правдоподібно зіграти роль "звичайної" дружини й матері. Але при цьому лесбійок або геїв нерідко грають гетеросексуальні актриси й актори. Це зовсім не означає, що лесбійку обов'язково повинна грати бісексуалка або лесбійка, ні. Сексуальна орієнтація актрис і акторів не повинна відігравати, вибачте за каламбур, жодної ролі у виборі актрис або акторів на ті чи інші ролі. Особисте життя кожного з нас не повинно відображатися на нашій творчості.

Йордіс Тpауер: Абсолютно правильно. Ми вчилися акторській майстерності й здатні перевтілюватися. Ми граємо інших людей - в цьому суть нашої роботи. Ми можемо грати вбивць, не будучи такими в житті. Ми можемо рятувати життя людей на екрані, не вивчаючи медицину. Ми хотіли б змінити структури, які створюють і показують історії, які відбивають різноманіття нашого життя. Нашим "Маніфестом" ми хочемо зробити свій внесок у демократизацію нашого суспільства в цілому.

Читайте також: У Німеччині понад 73 тисячі одностатевих шлюбів за дещо більш ніж два роки

Кармен Яземін Цеентмаєр: Я теж сприймаю наш маніфест більше як політичний акт, ніж потребу кожного, хто його підписав, зробити особистий камінг-аут. Ми, артисти, просто не хочемо більше ховатися, ми тут, і нас багато, і наша сексуальна орієнтація не повинна негативно позначатися на нашій творчості і нашій кар'єрі.

Єлена Шмідт

Актриса Театру імені Максима Горького в Берліні Єлена Шмідт

Єлена Шмідт: У мене є стійке відчуття, що я отримую тільки химерні і дивні ролі, а великі класичні дістаються моїм гетеросексуальним колегам. Навіть у Театрі імені Горького в Берліні я нерідко стикалася з ворожими висловлюваннями на мою адресу через сексуальну орієнтацію. Саме через те, що я за своїми зовнішніми даними не відповідаю стандартам класичної жінки, мені дають епізодичні й навіть чоловічі ролі. Я грала великі ролі тільки на малій сцені або в інших театрах. Минулого літа мені було відкрито сказано, що, мовляв, наш театр не представляє квір-тематику. І тоді я подумала про те, чи варто мені продовжувати роботу в цьому театрі. З цієї причини я маю намір наприкінці липня покинути його. Я 15 років стою на сцені і не вперше стикаюся з дискримінацією. Я вчилася акторській майстерності в Зальцбурзі і там же грала в театрі. Потім я стояла на сцені Дюссельдорфського театру Schauspielhaus, працювала на театральних підмостках у Відні, Берліні, уклала контракт з Театром Горького. Проблеми з приводу моєї полісексуальності, або, як кажуть, нон-бінарності, у мене почалися вже під час вступу до різних театральних вишів. Коли я вступала до берлінської Академії драматичних мистецтв імені Ернста Буша, мені сказали буквально наступне: "Ти нам подобаєшся, приходь на заключний іспит, але ти нам потрібна більш жіночною". Я тут же подзвонила подрузі, актрисі, й сказала, що від мене очікують більше жіночності, попросила її мені в цьому допомогти. Вона порадила мені купити туфлі на високих підборах і міні-спідницю й почала тренувати зі мною цю "жіночність". Вона ходила по кімнаті туди-сюди, а я крокувала за нею, спостерігаючи за тим, які м'язи мені слід використовувати, щоб моя хода здавалася більш жіночною.

Але останній вступний іспит я все ж провалила. Мені сказали, що я випромінюю занадто багато сили, яка нетипова для жінки. У Зальцбурзі, де я чотири роки навчалася акторській майстерності, мені багато доводилося працювати над своєю жіночністю. У мене досі мурашки по тілу, коли я згадую про цей час. Я переконана в тому, що в світі німецькомовного театру і кіно необхідні зміни. Життя навколо нас настільки строкате й різноманітне, а сучасний театр і кінематограф топчуться на місці, перебуваючи в полоні стереотипів і табу з минулого. Саме тому я підписала цей "Маніфест" - розуміючи, що ми стоїмо на самому початку довгого і важкого шляху, який хоч щось, але все ж змінить на краще.

Аудіо й відео до теми