У Берліні показали, як війська РФ захоплювали ЧАЕС

Документальна стрічка "Спеціальна операція" українського Олексія Радинського представлена на Берлінському міжнародному кінофестивалі в секції Forum Expanded, де показують експериментальне кіно. Показ фільму відбувся в неділю, 16 лютого. У цей день на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) все ще гасили осередки пожежі, яка виникла після повітряної атаки. У ніч на 14 лютого, за словами президента України Володимира Зеленського, у саркофаг над зруйнованим 4-м реактором ЧАЕС влучив російський безпілотник.

Понад 1000 годин записів камер відеоспостереження на ЧАЕС

Фільм "Спеціальна операція" розповідає про російську окупацію ЧАЕС, яка почалася 24 лютого 2022 року - у перший день повномасштабного вторгнення РФ в Україну - й тривала п'ять тижнів.

Сотні камер відеоспостереження як всередині ЧАЕС, так і ззовні, фіксували події, що відбувалися в той час: приїзд танків й військової техніки РФ, невдалі спроби російських солдатів заклеїти камери, зміну українського прапора на російський. І хоча військові більшу частину часу були в балаклавах, з'являються також кадри, де їхні обличчя неприкриті, що дозволяє їх ідентифікувати. Камери фіксують також появу на ЧАЕС заступник гендиректора "Росатому" Миколи Мулюкіна.

На запис потрапив і привіз хліба - нібито як "гуманітарної допомоги" для співробітників ЧАЕС, видно, як люди в жилетах з написом "Press", знімають цей момент на свої камери. Після - один з цих людей куштує хліб прямо на вулиці всупереч нормам споживання їжі у Чорнобильській зоні.

 

Один з моментів, де у фільмі видно ще когось, окрім російських військових: приїзд групи українських добровольців-співробітників ЧАЕС. Вони прибули замінити  колег, які були на ЧАЕС на момент окупації й працювали три тижні в заручниках в умовах майже повної інформаційної ізоляції.

У фільмі видно й записані на камери вибухи ймовірно в Київській області. Закінчується відеоряд схожими кадрами, як і на початку, тільки тепер колони російської військової техніки рухаються у зворотному напрямку, залишаючи територію ЧАЕС. Загалом режисер обробив понад 1000 годин записів камер відеоспостереження на ЧАЕС.

Читайте також: Чи можна притягти РФ до суду за воєнні злочини проти довкілля?

"Воєнний злочин у реальному часі"

Попри те, що прем'єра фільму відбувалася на Берлінале пізно ввечері в неділю, зала берлінського майданчика Betonhalle була заповнена майже вщерть. Після фільму команда творців фільму ще годину відповідала на запитання публіки. "Ці кадри про банальність війни", - каже режисер аудиторії, додаючи, що глядач має змогу відчути себе людиною, яка годинами нудьгує перед камерами відеоспостереження і чекає, коли щось станеться.

Утім, той факт, що більшу частину фільму довгі кадри не показують жодних подій, вражає глядачів найбільше. "Рідко можна побачити, як воєнний злочин відбувається майже в реальному часі. Що мене найбільше вразило так це повільність всього. Відчуваєш себе так, ніби перебуваєш там, у Чорнобилі. Через повсякденність, "нормальність" того, що відбувається, ти, як глядач, ніби занурюєшся в це. Тривожний досвід", - каже в коментарі DW британський режисер-документаліст Адам Саймонс (Adam Simons). 

Вразила буденність окупації ЧАЕС і митця Метью Гейла (Matthew Hale). "Це дуже гарне кіно. Вразила буденність. Солдати нудьгують - вони просто вештаються без діла. І це, мабуть, так і є, поки тебе не підірвуть або не вб'ють", - каже він DW.

"Мені сподобалася нудьга, і те, як вона була змонтована. Фільм дуже цікаво зроблено з художньої точки зору. І в ретроспективі, коли ми вже розмовляли (з творцями фільму. - Ред.), дізнаєшся, що ці солдати також були в Бучі, ти думаєш про це трохи по-іншому, але загалом видно, як людей інструменталізують", - ділиться з DW німецька удожниця Лаура Шузінські (Laura Schusinki).

Читайте також: Щоденник війни: "Буча" - фільм-свідчення, фільм-притча

Спільний проєкт зі The Reconing Project

Про існування записів з камер відеоспостереження Олексій Радинський дізнався під час інтерв'ю зі  співробітниками ЧАЕС, які були свідками окупації. Ці розмови відбувалися в рамках проєкту The Reconing Project, куди режисера запросила продюсерка фільму Люба Кнорозок. "Це проєкт, де документалісти, журналісти документують по всій Україні різноманітні воєнні злочини, і створюють із цього свої твори. Але також ці матеріали передаються юристам для роботи в судах", - розповідає Радинський в інтерв'ю DW.

У рамках цього проєкту, за словами Радинського, вдалося зібрати велику кількість інтерв'ю зі співробітниками ЧАЕС, а також іншими свідками окупації, як-от мешканцями Чорнобильської зони, "самоселами", працівниками інших підприємств, які знаходяться в Чорнобильській зоні. Ці інтерв'ю зібрані за певною методологією, каже режисер, щоб вони також могли бути використані в суді в майбутньому. Частину цих інтерв'ю з очевидцями режисер опрацював в іншому фільмі - короткометражці "Чорнобиль-22". 

Отримати записи з камер відеоспостереження було нелегко, зізнається Радинський. Утім, через майже рік в рамках співпраці з Офісом генерального прокурора України, і зокрема спеціалізованої екологічної прокуратури, режисер зміг отримати відеозаписи й розпочати роботу над фільмом. "З боку прокуратури була досить, як вони самі казали, безпрецедентна співпраця… Але в цьому випадку було зрозуміло, що в нас спільний інтерес - серед іншого, це поширення інформації про воєнні злочини РФ і про їхні дії на ЧАЕС", - додає режисер. 

Документація окупації ЧАЕС з ризиком для життя

Записи камер відеоспостереження видаляються після певного часу, тож співробітники зберігали файли з ризиком для власного життя під час окупації на жорсткому диску.Press "Деякі матеріали дійшли до нас у вигляді уже скріншотів, стоп-кадрів. Це теж є у фільмі. Мені здається, це пов'язано також з тим, що ці матеріали доводилося партизанським способом зберігати… Сам факт збереження цих матеріалів, це - без перебільшення - героїчний вчинок", - каже режисер.

Глядачі й команда творців фільму відзначили майстерну операторську роботу співробітників ЧАЕС, які направляли камери. "Відзнятий матеріал дійсно цілісний. І чітко відчувається, що наш оператор-постановник, якого ми, на жаль, не знаємо, і якого немає з нами, створює шедевральні кадри", - каже монтажер фільму Тарас Співак після прем'єри в Берліні. "Його відчуття композиції - неймовірне. Думаю, що ця людина знає багато про композицію. Коли взагалі нічого не відбувається - потрібно бути готовим до всього". 

Реконструкція звуку російської окупації ЧАЕС

Камери відеоспостереження на ЧАЕС фіксують лише візуальну картинку, але не записують звук. Тож режисерська команда відтворювала звук на "німих" кадрах. 

"Нам пощастило попрацювати з абсолютно видатним звукорежисером Володею Головницьким. Можливо, це єдина людина, яка могла б це зробити. Він є серед іншого фахівцем саме в озвучуванні німих архівних знайдених матеріалів", - каже Радинський.

Звук, який міг би звучати в кадрі, як то кроки солдатів, скрип відкривання дверей, рух машин і танків відтворено в студії. Гамір голосів також відтворено під час приїзду співробітників ЧАЕС. Для озвучення цієї сцени використані голоси реальних працівників ЧАЕС з інтерв'ю. 

А от російські солдати в фільмі так і залишаються "німими". "Ідея про те, що російські окупанти не видають звуків ротом, які вони виробляють, це власне ідея звукорежисера, яка мені дуже сподобалась. Дійсно ми чуємо тільки звуки, які фізично створюють їхні тіла, кроки, шурхіт, якісь плювки", - каже Радинський.

У фільмі чути звуки літаків, пострілів і вибухів. Відтворення цих звуків базувалося, за словами режисера, на інтерв'ю зі свідками окупації. "Весь звуковий фон, всі звукові рішення, все це засновано також на свідченнях людей, які перебували на станції. Коли ми робили ці дослідницькі інтерв'ю, ми їх дуже детально розпитували, що ви чули 24 лютого під час захоплення станції, чи чули ви звуки вибухів. Казали: "Так, чули", - пояснює Радинський і додає: "Дуже багато свідчень ми зібрали про польоти літаків, військових бомбардувальників, безпосередньо над ЧАЕС".

"Як у зоопарку": роздивлятися, що роблять російські окупанти

Камери відеоспостереження фіксують воєнний злочин російських військових, які окупують Чорнобильську АЕС, каже режисер. Проте документальна стрічка дає глядачам лише натяк на те, що відбувається поза кадром.

"Це не є предметно зображено в фільмі, але ми знаємо і маємо всі підстави казати, що так, це ті підрозділи, які брали участь, наприклад, у подіях у Бучі, в Ірпені, в інших місцях Київської області", - каже Радинський. Він додає, що фільм не стільки про Чорнобиль і його окупацію, скільки про російську армію і "її некомпетентність", зокрема "в поводженні з радіоактивними матеріалами".

Режисер звернув увагу на унікальність записів, зроблених камерами відеоспостереження під час російської окупації ЧАЕС: "Ми можемо просто дивитися на те, що роблять російські окупанти дуже довгими, статичними документальними планами. Просто роздивлятися. Грубо кажучи, як у зоопарку", - каже режисер.