Дмитро Живицький: Сумській області потрібна стіна з Росією

Сумська область, яка на відрізку кордону понад 560 кілометрів межує з Росією, однією з перших 24 лютого зазнала російської навали. Після відступу агресор залишив за собою численні жертви серед мирного населення, зруйновані міста, розбиту інфраструктуру. Як область відновлюється після звільнення й готується жити в умовах подальшої загрози з боку РФ - DW поговорила з головою Сумської обласної державної адміністрації, керівником Сумської обласної військової адміністрації (ОДА-ВЦА) Дмитром Живицьким.

DW: Пане Живицький, яка безпекова ситуація в Сумській області? Чи налагоджується життя в громадах?

Дмитро Живицький: На даний момент область повністю звільнена від російських терористів і грабіжників. Налагодження життя в громадах почалося відразу після звільнення: завезли гуманітарну допомогу, ліки. Відновлюємо водопостачання, електроенергію, газ там, де не було можливості відремонтувати під час окупації, бо окупанти не давали можливості відремонтувати і взагалі цілеспрямовано знищували інфраструктуру в населених пунктах. Заїжджаючи на танках, вони передусім розстрілювали трансформатори, газову розподільчу мережу. Зараз енергетики працюють 24/7. З мобільними операторами є домовленості, якщо немає електроенергії, то вони запускають свої вежі на бензинових чи дизельних генераторах, аби людям дати зв'язок, оскільки це для них важливо. Відразу після звільнення Тростянця, як завезли продукти і їжу, підключили Starlink, бо увесь цей час не було зв’язку. Люди передусім запитували, чи встояли Суми, чи тримається ще Маріуполь та Київ, чи війна закінчилася. Люди місяць були змучені, без їжі, води і електроенергії, але перше, що їх цікавило, то це правдива інформація.

Зараз уже почалося відновлення інфраструктури в області?

Інфраструктуру почали ремонтувати, підручними засобами засипаються та зарівнюються воронки від бомбардувань, артилерійських обстрілів, з доріг прибирається металобрухт, військова техніка, миються та чистяться вулиці, розбираються завали, працює Нацполіція, прокуратура та СБУ. Усе фіксується, аби люди могли отримати державну підтримку на відновлення пошкодженого житла, а також можна було матеріали передати до міжнародних судів та зафіксувати всі звірства, які росіяни чинили у нас у Сумській області. 

Чи не могли б ви докладніше розповісти, як проводиться робота зі встановлення кількості жертв російської окупації та обстрілів російською армією міст у Сумській області та їхня ідентифікація?

На жаль, кількість жертв збільшується щоденно. Ми знаходимо все нові й нові тіла загиблих. Тіла, які знаходимо зараз, зі слідами катувань, зі зв'язаними руками та ногами, застрелені після катувань пострілами в голову. Є кілька людей, які підірвалися на розтяжках та мінах, які загинули вже після звільнення області. Є люди, що підірвалися на міні в автомобілі і тяжко поранені. Жертв серед мирного населення станом вчора на ранок (6 квітня. - Ред.) було 118. Великі жертви серед військових. Більше 70 військовослужбовців загинуло у військовій частині в Охтирці, куди скинули авіабомбу. Також під завалами знаходимо нові тіла, ще люди помирають у лікарні від нанесених поранень. Я можу поки говорити про ті жертви, де є свідоцтво про смерть та ідентифікація. Наприклад, у Тростянці в перші дні окупації були розстріляні автомобілі ритуальної служби, й місцевим росіяни забороняли ховати тіла розстріляних. У місті не надавалася медична допомога, бо через тиждень окупації вони розграбували, розтрощили станції надання екстреної меддопомоги, викрали всі ліки й препарати, які там були, знищили чотири автомобілі екстреної допомоги. А в місті було дуже багато поранених, яким не надавали допомоги. Цих людей ховали просто у дворах чи на городах. Місцевим вдалося на кладовищах поховати всього кілька людей.

Тобто і в Сумській області були злочини російської армії подібні до тих, які зафіксовані в Бучі та інших містах в Київській області?

Поведінка росіян була абсолютна однакова. Масштаб, мабуть, менший, аніж у Бучі, але в нас і містечка менші. Ще спостерігалися випадки, коли людей забирали з дому, розстріляні порожні авто стоять вдовж трас і невідомо, хто там їхав і де люди ділися. Також розчавлювали танками людей прямо в авто, розстрілювали гуманітарну допомогу. Ми помітили ще, що по маршруту руху їхніх колон вони стріляли по будинках, вікнах, лікарнях запалюючими патронами, аби будинки і квартири відразу загорялися. У Конотопі, наприклад, тільки 10 відсотків вцілілих вікон залишилося. Російські нелюди стріляли по всьому, що було у них на шляху. Через це люди боялися бути у будинках, тікали в городи, ховалися в силосних ямах, болотах. Під такий вогонь попала бабуся з чотирма онуками, але їм вдалося врятуватися, бо вони сховалися в яру і пролежали там півдоби на морозі. І такі випадки не поодинокі.

Читайте також: Що може стати надійними доказами злочинів армії РФ в Україні

Чи проводяться роботи з розмінування? Яка територія потребує очищення від вибухонебезпечних предметів?

Це дуже довготривалий процес, який може займати не один рік, бо ніхто не знає скільки наставлено мін та розтяжок. У нас замінувань багато в Тростянецькій, Краснопільській, Бромлянській громадах. У Тростянці навіть цвинтар замінували і підходи до нього, багато є будівель та автомобілів замінованих та покинутих. Сапери передусім виїжджають розміновувати об'єкти інфраструктури: залізничні та автовокзали, підходи до електропідстанцій, дороги, мости, а потім житлові будинки. Після цього будуть розміновувати узбіччя доріг та лісосмуги. Зараз ми працюємо в режимі заявок. У ДСНС на телефон 101 люди розміщують заявки на звільнених територіях, аби сапери обстежили їхнє житло чи підприємство і далі ДСНС розподіляє, куди першочергово виїжджають вибухотехніки разом з представниками тероборони та військовими. Зараз закінчуємо розміновувати залізницю, аби пустити потяг до Конотопа. Спочатку там була ділянка Тростянець-Суми, а тепер ми запускаємо потяг Харків-Ворожба у зворотному напрямку і хочем його далі пустити до Конотопа.

Чи рахували підприємства, які вціліли в області і можуть зараз активно відновити роботу та наповнювати бюджет області?

У нас є такі підприємства, які навить не зупинялися під час боїв, а є такі, які зупинилися, бо люди виїхали, але зараз люди потроху повертаються. Все, що можна було швидко запустити, ми запустили. Промислові підприємства працюють десь на 20 відсотків від своєї довоєнної потужності.

Які громади та міста Сумської області постраждали найбільше і потребують зараз уваги та відновлення?

Найбільше постраждали це Тростянець, Боромля, Охтирка, Краснопілля та населені пункту цих громад. Але найсерйозніші руйнування у Тростянці та Охтирці через авіаційні бомбардування. Там багато знищених об'єктів, багатоквартирних будинків. Зараз працюють будівельні експерти, які даватимуть висновки, чи будівлі треба зносити чи реконструювати. Ми це робитимемо якомога швидше, аби люди могли повернутися до своїх будинків.

Сумська область одна з перших зіткнулася з російською армією, оскільки є прикордонною. Чи вдалося вам на момент вторгнення сформувати територіальну оборону? Чи брали бійці тероборони у захисті області?

Не у всіх громадах була сформована тероборона, і не всі отримали зброю у громадах, бо відразу 24 лютого на дорогах області з'явилася техніка росіян, і довезти її практично не було можливості. А у Сумах тероборона практично втримала місто, був бій три доби. Вдалося спалити російську техніку, бензовози, вантажівки і вибити їх з міста.

Сумська область межує з Росією. Яка ситуація зараз на кордоні? Чи контролють українські прикордонники кордон?

Ми частково контролюємо кордон, частково він ще відкритий. У нас протяжність кордону одна з найбільших з країною-агресором. Це 564 кілометри, і контролювати таку ділянку вкрай проблематично.

Скажіть будь ласка, чи є загроза повернення російської армії у Сумську область і що можна зробити, аби мінімізувати ризики?

Загроза залишається досить серйозною. Ми спостерігаємо велике скупчення російських військ поблизу кордону з Україною у Сумській області. Але ми готуємося до "гарячого прийому", якщо вони захочусь знову піти через Сумську область. Але не рекомендуємо їм. Укріплюються блокпости, опорні пункти, і ми розуміємо, що на найближчі роки, навіть якщо ми швидко виграємо війну, якщо не буде політичної та ідеологічної зміни в Росії, то залишатися у стані спокою ми не можемо. Нам необхідно будувати таку собі лінію Маннергейма, укріплювати кордон. Я залишаюсь прихильником того, що має бути фізична стіна, яка буде непрохідною. Тобто такий набір технічних споруд, аби було неможливо сюди зайти. Також має бути серйозна система протиповітряної оборони. Бо те, що наші міста бомбардуються і обстрілюються з повітря, це серйозна проблема. Ми не можемо бути впевненими, що це не повториться знову.