Чим небезпечні сімейні свята та вечірки в часи пандемії

Локальні спалахи пандемії часто стають наслідком вечірок і великих сімейних урочистостей, які відбуваються у закритих приміщеннях або навіть на відкритому повітрі. Поцілунки, обійми, живі бесіди в колі родичів, друзів та знайомих, пісні й танці. Усі ці ритуали надають нашому життю сенсу, і багато хто не хоче відмовлятися від них навіть у часи коронавірусу.

Туга за друзями та родичами

Від перших же місяців пандемії COVID-19 науковці змогли встановити, що передували більшості великих спалахів коронавірусу по всьому світу. Відправними точками поширення інфекції стали, приміром, богослужіння, клубні вечірки та танцювальна школа в Південній Кореї, бар на лижному курорті Ішгль в австрійських Альпах та карнавальні святкування в німецькому містечку Гайнсберг, яке вважається першим осередком поширення коронавірусу в Німеччині.

Читайте також: Криза коронавірусу: у чому таємниця стійкості німецької економіки

У всіх цих випадках поширення інфекції відбувалося практично за одним і тим самим сценарієм: хтось із учасників заходу заражав десятки людей, які його оточували, ті, своєю чергою, - десятки інших, а далі число інфікованих починало зростати в геометричній прогресії.

У багатьох країнах заходи з великою кількістю учасників досі заборонені, однак для деяких клубів чи барів це не стає перепоною для проведення вечірок, учасники яких не дотримуються необхідних заходів соціального дистанціювання.

Люди хочуть бути серед людей, бачитися із друзями та родичами, відвідувати концерти на спортивні змагання, деякі вже зараз із нетерпінням чекають на різдвяні та новорічні свята. Ми всі хочемо повернутися до нормального життя. Але з похолоданням більшість зустрічей та заходів відбуватимуться у закритих приміщеннях, а це означає, що ймовірність локальних спалахів інфекції знову зросте.

Як стати суперпоширювачем вірусу?

Суперносії чи суперпоширювачі вірусу - так епідеміологи називають інфікованих, які можуть заразити багатьох людей. Це стається, приміром, коли людина не знає, що інфікована, і без симптомів хворіє на COVID-19. При цьому не відіграють ролі ані вік, ані стать, ані національність людини.

Читайте також: Пандемія: якщо на коронавірус накладеться грип

Суперносій заражає інших, не знаючи цього сам. Якщо він хворий і симптомів немає, він може заразити одразу кількох людей, перебуваючи з ними нетривалий час в одному приміщенні. Ідеальними умовами для цього стають заходи з великою кількістю учасників. Встановлено також, що деякі люди можуть поширювати більше вірусів: можливо, це пов'язано з особливостями їхньої імунної системи чи розподілом вірусних рецепторів в організмі.

Хто такий "типовий суперпоширювач"?

Хто саме став суперпоширювачем, вдається з'ясувати не завжди. Японський вірусолог Хітоші Ошітані дослідив причини виникнення 61 локального спалаху інфекції, під час яких заразилися понад три тисячі людей. Він проаналізував шляхи поширення вірусу в ресторанах, концертних залах і фітнес-студіях - місцях, де з найбільшою ймовірністю можна заразитися вірусом SARS-CoV-2.

Висновки, яких дійшов науковець, дозволили скласти портрет типового суперпоширювача. Згідно з ними, в більшості випадків відповідальність за поширення вірусу несуть молоді жінки у віці до 30 років, у яких зараження вірусом відбувається безсимптомно. Чому суперпоширювачами стають саме вони, Ошітані з'ясувати не зміг. Очевидно було інше: зараження вірусом в основному відбувалося в нічних клубах, барах чи на вечірках - місцях із великим скупченням людей в закритому просторі.

Читайте також: Місцеві вибори під час пандемії: у масках та з вимірюванням температури

Як прорахувати і мінімізувати ризики

Ухвалюючи рішення щодо обмежувальних заходів, експерти й політики зазвичай керуються двома факторами: швидкістю поширення вірусу та кількістю інфікованих. Один із найважливіших показників - це коефіцієнт зараження коронавірусом. Якщо це показник дорівнює двом, то це означає, що одна інфікована людина заражає двох інших. Якщо коефіцієнт менше одиниці, це означає, що один носій вірусу в середньому заражає менше однієї людини. Таким чином, мета обмеження соціальних контактів полягає в тому, аби стримати значення коефіцієнту зараження на рівні нижче одиниці.

Інший важливий показник - коефіцієнт, який визначає, як часто стаються випадки захворювання і де відбуваються його спалахи. Зрозуміло, чим нижчими є обидва коефіцієнти, тим краще.

Згідно з дослідженнями, більшість інфікованих коронавірусом майже нікого не заражає. Заражає незначна частка суперпоширювачів. І це добра новина, адже розуміння цього дозволяє більш цілеспрямовано контролювати поширення інфекції.

Виявити й ізолювати кожного суперносія дуже важко через відсутність симптомів. Але можна контролювати обставини, які сприяють масштабному поширенню інфекції. Якщо відмовитися від проведення великих сімейних урочистостей і свят, спортивних заходів, концертів, відвідувань барів та клубів і при цьому користуватися захисними масками та дотримуватися правил соціального дистанціювання, повторного локдауну вдасться уникнути. Тоді підприємства, магазини, школи і дитячі садки надалі працюватимуть навіть у холодний період часу, який традиційно супроводжується спалахами простудних захворювань і грипу. І це позбавить усіх нас іще більш драматичних економічних та соціальних наслідків.