1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Закон і правоУкраїна

Як в Україні судять найманців, які воюють на боці Росії

5 квітня 2023 р.

Бійців приватних військових компаній, які воюють на боці Росії проти України, часто називають найманцями. Хто насправді має такий статус і як їх судять в Україні - у статті DW.

https://p.dw.com/p/4PhNm
Центр ПВК "Вагнер" у Санкт-Петербурзі
Центр ПВК "Вагнер" у Санкт-Петербурзі. Бойовики цієї та інших російських приватних військових компаній воюють на боці Росії проти УкраїниФото: Igor Russak/REUTERS

Бійців приватних військових компаній, зокрема "Вагнера" та "Редута", які воюють на боці Росії проти України, часто називають найманцями. Однак це не зовсім так, зазначає у коментарі DW Євген Крапивін, експерт неурядової організації "Центр політико-правових реформ".

Визначення найманства прописане у Женевській конвенції - міжнародному договорі про гуманне ставлення під час війни. Перш за все, найманці мають отримувати від своєї служби персональну вигоду - високу заробітну плату. Вони не можуть бути громадянами однієї з країн, що воюють. Та, на відміну від іноземних легіонерів, не мають входити до складу збройних сил жодної зі сторін конфлікту.

Найчастіше найманство зустрічається у збройних конфліктах неміжнародного характеру - коли в них беруть участь збройні групи, які не визнає жодна зі сторін, пояснює Крапивін. "Так, наприклад, працює ПВК "Вагнер" в африканських країнах. Росія заперечує, що вона причетна до їхньої діяльності там", - додає експерт.

В Україні відбувається міжнародний збройний конфлікт - із Росією. Тож довести присутність найманців складно. "Бійці того ж "Вагнера" не підпадають під два критерії - майже всі вони є громадянами Росії та інтегровані в збройні сили Російської Федерації. Відповідно, вони прирівнюються до звичайних російських солдатів", - каже Крапивін.

Громадяни Узбекистану

Звичайні російські солдати є комбатантами. Цей статус, згідно з Женевською конвенцією, захищає їх від судового переслідування лише за факт участі у війні. В Україні російських солдатів наразі судять лише за воєнні злочини. Проте найманці не мають такого статусу - тож їх можна притягнути до відповідальності за те, що вони воюють в Україні.

Відповідна стаття є в українському кримінальному кодексі, і по ній зараз судять іноземців, що воюють на боці Росії. Згідно зі статистикою, наданою Офісом генерального прокурора у відповідь на запит DW, цього року було відкрито три справи за статтею про найманство, за якими ще не закінчили розслідування. Торік зареєстрували десять справ, три з яких згодом закрили, а ще три - передали до суду.

Так, у Шевченківському районному суді Києва триває процес над двома громадянами Узбекистану - Мухррудіном Бойжоновим та Рахматуллом Ахмедовим, обвинуваченими у найманстві (за частиною 4 статті 447 Кримінального кодексу України). Проте слухання відбуваються за їхньої відсутності - адже військовополонених уже звільнили для участі в обміні. "Обвинувачені перебувають на території держави-агресора. Триває судовий розгляд за спеціальною процедурою", - коротко відповіли в прокуратурі.

За версією обвинувачення, у серпні 2022 року Бойжонов та Ахмедов, будучи громадянами Узбекистану, приїхали із Грозного Чеченської Республіки до російського Тамбова. Там вони підписали контракт на проходження військової служби в ПВК "Редут". Після цього поїхали на окуповану Росією територію України і брали участь у боях біля Ізюму. Там у вересні їх затримали українські військові.

Коли саме військовополонених обміняли, прокуратура не повідомляє. Відомо, що справи проти них відкрили в листопаді, а за місяць передали до суду. Тепер Бойжонова та Ахмедова можуть засудити заочно.

Читайте також: У лавах РФ в Україні воюють неонацисти - німецька розвідка

Москва приховує втрати?

ПВК "Редут"

Перший очний вирок щодо найманства під час російсько-української війни був винесений у січні цього року Шевченківським районним судом Києва. Він стосується бійця тієї ж ПВК "Редут" - але цього разу громадянина Білорусі Максима Зязюльчика.

За інформацією слідства, у липні 2022 року Зязюльчик приїхав із Білорусі до російського Тамбова. На вокзалі його зустріли представники ПВК "Редут" із позивними "Мажор" і "Киборда" і відвезли на полігон "Тригуляй" у Тамбовській області. Там Зязюльчик підписав контракт на службу в "Редуті" на посаді кулеметника-ретранслятора. За службу йому обіцяли 3600 доларів на місяць, а також страховку на 60 тисяч доларів.

Зязюльчик увійшов до складу підрозділу "Ветерани". За кілька днів прибув до Ізюму Харківської області, окупованого російською армією. Там чоловік охороняв пункт зв'язку. Незабаром його перевели на Донеччину - там він брав участь у бойових діях біля Краснопілля, утримував позиції в лісосмузі. У кінці липня Зязюльчик отримав поранення, через що його повернули до розташування в Ізюмі. Проте вже в серпні він знову був на позиціях - спочатку в Сватовому Луганської області, потім в Лиманському районі Донецької області, де у вересні його затримали українські військові.

Зязюльчика звинуватили у найманстві та помістили у київський слідчий ізолятор. На початку цього року справу передали до суду. Підготовче засідання і оголошення вироку відбулися в один день. У суді Зязюльчик повністю визнав свою провину і підтвердив версію слідства. Він пояснив, що служив за контрактом у Збройних силах Білорусі, коли Росія почала повномасштабну війну проти України. Від командира своєї частини дізнався, що російська ПВК "Редут" приймає найманців, і вирішив долучитися. Він додав, що потрапив у полон ЗСУ після того, як його командир поранив йому ногу.

Зязюльчик заявив, що шкодує про свої вчинки. Його щире каяття суддя Антоніна Кваша віднесла до пом'якшувальних обставин, але призначила обвинуваченому максимальне покарання - десять років позбавлення волі. Проте Зязюльчику не довелося відбувати покарання - на початку березня суд звільнив його для участі в обміні. "Як військовополоненого", - зазначив у своєму клопотанні прокурор. У суді Зязюльчик погодився на обмін і додав, що розуміє його наслідки.

Читайте також: Квіти на порожніх могилах. Як ідентифікують тіла із масового поховання в Ізюмі

ПВК "Вагнер"

"Керівництвом ПВК "Вагнер" з метою залучення осіб для участі у збройному конфлікті на стороні Російської Федерації проти України здійснюється вербування серед громадян інших держав, зокрема Республіки Білорусь", - йдеться у наступному вироку щодо найманства, винесеному Дружківським міським судом Донецької області у березні.

Громадянина Білорусі Андрія Гериловича завербували до ПВК "Вагнер" влітку 2022 року, коли він був у себе на батьківщині. У липні він приїхав до тренувального табору "Вагнера" в селі Молькіне Краснодарського краю. Того ж дня підписав контракт із ПВК. За службу Гериловичу обіцяли зарплату в 240 тисяч рублів, а також п'ять тисяч рублів щомісячних "польових виплат". "Що за розміром істотно перевищує винагороду, що обіцяна та сплачується особам такого ж рангу і функцій, які входять до особового складу Збройних сил Російської Федерації", - зазначають в обвинувальному акті.

Навчання тривали близько десяти днів. Після чого підрозділ "Вагнера", до якого увійшов Герилович, направили до Світлодарська біля Бахмута Донецької області. До листопада він брав участь у бойових діях у Бахмутському районі. У листопаді українські військові затримали його біля Курдюмівки.

Процес над Гериловичем, обвинуваченим у найманстві, почався у лютому цього року. Герилович уклав із прокурором Сергієм Гавриленком угоду про визнання винуватості. Під час підготовчого засідання прокурор просив затвердити цю угоду і призначити обвинуваченому покарання, про яке вони домовилися - дев'ять років, що на рік менше, ніж максимальний термін.

Герилович "беззастережно" визнав провину й покаявся. Він підтвердив версію слідства, але власних пояснень не надав. Наступного дня суддя Лілія Хомченко затвердила угоду й призначила обвинуваченому дев'ять років позбавлення волі. Після винесення вироку Герилович залишився під вартою. Наразі прокурор не подавав клопотання про звільнення засудженого для участі в обміні, відповіли DW у Донецькій обласній прокуратурі.

Розшук вбивць цивільних на Київщині: скількох покарано?

Воєнні злочинці

"Спрацювало те, що вони - громадяни Білорусі, - коментує обидва вироки експерт "Центру політико-правових реформ" Євген Крапивін. - Із Білоруссю загалом усе складно. Замовчується їхня роль як держави-агресора, участь їхніх громадян у війні на боці Росії. Не розриваються дипломатичні відносини, адже ми боїмося, що це призведе до ескалації та підштовхне Лукашенка до вступу у війну офіційно".

На думку Крапивіна, у цих справах слідство мало довести, що бійці ПВК, які є громадянами Білорусі, справді не інтегровані в збройні сили Росії. "Але, наскільки мені відомо, вони інтегровані", - додає експерт і продовжує: "Такі справи - поодинока практика. Простіше визнати, що вони є комбатантами Російської Федерації".

У такому разі білорусів, що воюють на боці Росії, будуть судити, як росіян - лише за воєнні злочини. Однак наразі у судовому реєстрі є вироки лише стосовно громадян РФ, обвинувачених у воєнних злочинах. Один із них стосується двох бійців ПВК "Редут". У грудні минулого року Котелевський районний суд Полтавської області засудив до 11 років ув'язнення чотирьох російських військовополонених, двоє з яких є учасниками ПВК "Редут", за порушення законів та звичаїв війни.

На початку вересня вони затримали в окупованому на той час селищі Борова на Харківщині трьох місцевих мешканців, які раніше служили в зоні АТО на Донбасі. Росіяни посадили цивільних у земляну яму і катували. У суді двоє бійців "Редуту", як і решта обвинувачених, визнали свою провину. Вони також пояснили, що ця ПВК увійшла до складу Збройних сил Росії. Тобто, згідно із Женевською конвенцією, вони не є найманцями.