1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Я хочу жити!": війна в Україні очима дітей

Ольга Солонар
25 вересня 2022 р.

У німецькому місті Аахен відбувається виставка малюнків українських дітей про війну - репортаж DW.

https://p.dw.com/p/4HFHp
"Я хочу жити!": війна в Україні очима дітей
Фото: Grigory Kanovey

24 лютого 2022 року Росія напала на Україну. Війна калічить людей та їхні долі, змушуючи залишати рідні оселі, зазнавати розлуки з рідними та страждань через втрату близьких. На фізичні страждання накладається душевний біль. Впоратися з цим важко людям усіх поколінь. Але як переживають те, що коїться, діти в Україні? Як вони бачать війну та які надії покладають на майбутнє?

Одна з можливих відповідей на це запитання - дитячий малюнок. Добірка робіт українських дітей та підлітків віком від чотирьох до вісімнадцяти років увійшла у виставку Народного університету міста Аахена (Volkshochschule Aachen). Народні університети, які є практично в кожному місті Німеччини, - це заклади, що пропонують різноманітні курси в галузі підвищення кваліфікації, мовні курси, в тому числі й німецьку для іноземців, а також інші загальноосвітні заходи, лекції, дискусії та покази фільмів. Аахенський народний університет відвідують за день приблизно 800 осіб. Слухачі та всі охочі можуть безплатно переглянути виставку українських дітей до 31 січня 2023 року.

Малюнок як спосіб психологічного розвантаження

До експозиції, представленої в Аахені, увійшла лише частина дитячих робіт із трьохсот малюнків, зібраних розробником програмного забезпечення Григорієм Кановеєм, який живе в Німеччині. Він представляє німецько-українське благодійне товариство "Синьо-жовтий хрест" (Blau-Gelbes Kreuz), а також товариство українців в Аахені.

"Я хочу жити!": війна в Україні очима дітей
Фото: Grigory Kanovey

Григорій Кановей родом з України, із міста Шостка Сумської області. Саме там він зібрав першу колекцію малюнків. Уперше з закликом до дітей намалювати те, що вони думають та відчувають, Кановей звернувся одразу після початку війни - у березні 2022 року. Лише за перші чотири дні він отримав електронною поштою 80 малюнків. У квітні ініціатор проєкту так само зібрав малюнки дітей з міста Дніпро.

Читайте також: Діти - забуті жертви війни

"Тоді (у березні - Ред.) ми задумалися над тим, як психологічно розвантажити дітей, хотіли організувати для них психотерапію. Але це було складно, - розповідає Григорій Кановей. - І ми вирішили запропонувати їм "викинути" на папір все, що вони відчувають. Я сказав: "Надсилайте малюнки мені". А потім вирішив показати людям у Німеччині, як діти бачать те, що коїться, і що вони при цьому відчувають, що коїться в їхніх головах".

Від розпачу до надії

Перші малюнки, надіслані дітьми, показують, наскільки вони були шоковані. "Адже перші дні війни для всіх були шоком, у тому числі й для мене, - каже ініціатор проєкту. - Я був абсолютно хворий, а я ж доросла людина. Що вже казати про те, що відчували діти? Це жахливо. У той момент ми організували цей проєкт".

"Я хочу жити!": війна в Україні очима дітей
Фото: Grigory Kanovey

Коли українська армія здобула деякі перемоги на полі бою, дітям прийшло розуміння, що їх захищають, і на малюнках почали з'являтися українські військові. Потім були роботи, що показують, що надія є, згадує Кановей. На деяких малюнках зображені діти, які прощаються з батьками та махають їм на прощання з вікон поїздів, що вирушають до Європи. Одні роботи вкрай емоційні, інші - стриманіші.

Одну з авторок Григорій Кановей знає особисто, оскільки знайомий із її батьками. Це дівчинка Ліза із міста Шостка, їй 14 років. Вона зараз перебуває в Україні. "Її мати виконує важливе та почесне завдання, допомагаючи країні", - каже Кановей. На малюнку Лізи - дівчинка з українським прапором на велосипеді. Перед нею на горизонті клуби диму та танки із жахливою літерою Z. "Допоможіть нам! Я хочу жити!", - написала Ліза англійською та німецькою мовами.

"Я хочу жити!": війна в Україні очима дітей
"Допоможіть нам! Я хочу жити!", - написала Ліза англійською та німецькою мовамиФото: Grigory Kanovey

Деяких дітей із міста Дніпро, які надали свої малюнки для проєкту, можна побачити на відео, опублікованому на YouTube. "Наше життя розділилося на "до" та "після", - розповідає в ньому дівчинка. "Ми вдячні всім гостинним країнам, які надали нам притулок", - додає хлопець. Діти розповідають англійською мовою про те, що їх прийняли в багатьох місцях: у Польщі, Австрії, Великобританії, Болгарії, Німеччині, Фінляндії, Туреччині… Але всі вони хочуть повернутися до мирної України.

Про війну в Україні - мовою дитячого малюнка

Яку мету має виставка в Аахені? На яку реакцію очікують її організатори від відвідувачів? "Моя мета полягає в тому, щоб викликати симпатію та співчуття", - пояснює Григорій Кановей. За його словами, вітаються і пожертвування на користь товариства "Синьо-жовтий хрест", що йдуть на різні проєкти для України.

Читайте також: Вивезені з російської окупації діти: депортовані чи евакуйовані?

"Людині властиво звикати. Людина не в змозі місяці безперервно перебувати в стані тривоги, хоча люди в Україні саме цей стан і відчувають, - каже директорка Народного університету в Аахені Беате Блюґґель (Beate Blüggel) на відкритті виставки. - Тому я вважаю, що важливо ще раз про це нагадати. Ми проводимо багато заходів у галузі політичної освіти. Ці малюнки - інший, теж дуже важливий погляд на те, що відбувається".

"Я хочу жити!": війна в Україні очима дітей
Фото: Grigory Kanovey

"У нас в Аахені багато біженців з України. Важливо, щоб за допомогою цих малюнків стало зрозуміло, що саме вони пережили, щоб це викликало розуміння, терпіння, довіру до цих людей, - розмірковує Йе-Ван Рі (Ye-One Rhie), депутатка Бундестагу від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), що взяла участь в організації виставки. - Дуже важливим я вважаю, що ми розуміємо завдяки цим малюнкам, що війна, будь-яка війна взагалі, означає для дітей. Вони змушені бачити вибухи ракет, кров і насильство, і можна лише здогадуватися, що вони відчувають. На мене справило глибоке враження те, наскільки виразні ці малюнки".

Школярі без шкіл: як діти збирають гроші на ремонт школи