8 березня в Україні: як бути з Міжнародним жіночим днем?

У розпал російського наступу на Київщині в березні 2022 року стрімко поширилось в інтернеті фото усміхненої українки у військовій формі, з автоматом й величезним букетом червоних троянд. Соцмережі тоді буквально "вибухнули". Це фото потрапило й на шпальти світових ЗМІ, які писали про цю дівчину як символ супротиву українок та присвячували свої матеріали Міжнародному жіночому дню.

Рік потому в розмові з DW дівчина з фото - нині пресофіцерка Збройних сил України Маргарита Рівчаченко - каже, що ті квіти їй презентували побратими з батальйону, що стало приємною несподіванкою, адже всім було не до свят. "Так випадково вийшло, що це сталося в переддень 8 березня. Ніхто тоді про це не думав, в країні війна. Але хлопці у такий спосіб хотіли виявити повагу до мене і до моєї роботи", - зауважує Рівчаченко. У той час вона була парамедикинею. 

Саме такий підхід пресофіцерка вважає здоровим проявом уваги до жінок у будь-якій сфері, без наголошуванні на красі та жіночності. Але це радше виняток, ніж правило. Вона додає, що в ЗСУ і надалі, на жаль, панує сприйняття 8 березня як дня, "у який жінці треба подарувати квіти".

Читайте також: Міжнародний жіночий день 8 березня: хто вигадав це свято

Як сприймають 8 березня в Україні

Таке уявлення побутує загалом в українському суспільстві, каже заступник директора соціологічної групи "Рейтинг" Любомир Мисів. За його словами, за роки незалежності України 8 березня сприймається як свято жінок, яке дісталося в спадок від СРСР, без жодного правозахисного підтексту.

Військовослужбовиця ЗСУ Маргарита Рівчаченко вважає, що таке ставлення до цього свята необхідно змінювати. "Нам треба відходити від 8 березня як від соціалістичного свята та перейняти міжнародні традиції святкування Дня жінок. Було б непогано згадувати нас не в контексті, що жінки - прекрасні квіточки, а в контексті, що в країні є чудові науковиці, прекрасні військові, мисткині тощо", - вважає Рівчаченко.

Якщо ж не вдасться відійти від викривленого у радянські часи сприйняття 8 березня як свята краси та жіночності, пресофіцерка вважає доречним його скасування та затвердження альтернативи. Група народних депутатів Верховної Ради пропонує, наприклад, запровадити День української жінки і відзначати його 25 лютого - саме цього дня 1871 року народилась письменниця Леся Українка. Авторкою законопроєкту є позафракційна Оксана Савчук. 

У пояснювальній записці до відповідного законопроєкту депутати обґрунтовують свою пропозицію тим, що Міжнародний жіночий день "встановлений окупаційним московським режимом з метою популяризації власного погляду на роль і місце жінок". Тож законодавці пропонують усунути спадщину "колоніального минулого в культурному житті та побуті" та очистити "державний календар від нав'язаних минулим дат".

Осердя 8 березня - ООН та міжнародний феміністський рух

Водночас докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідників жіночої історії Оксана Кісь нагадує, що свято з'явилося задовго до захоплення більшовиками влади у 1917 році, а його осердям є міжнародний жіночий та феміністський рух та Організація Об'єднаних Націй, Генасамблея якої у 1977 році ухвалила резолюцію про Міжнародний день захисту прав жінок.

"Той факт, що радянська влада спотворила і підмінила поняття не означає, що треба відмовитися від основної базової ідеї боротьби за рівність прав жінок. З українською мовою в радянський час теж відбувалися прикрі речі: її русифікували, використовували для пропаганди. Але це ж не означає, що ми маємо відмовитися від неї. Навпаки ми повертаємось до її автентичності й те саме має відбуватися з системою цінностей", - каже науковиця у розмові з DW.

Гендерна рівність - основа демократії

Тим паче, продовжує Кісь, ідеї гендерної рівності, покладені в основу Міжнародного дня жінок, є невід'ємною складовою сучасної демократії. "Якщо ми рухаємось в цьому напрямку, то маємо знайти спосіб втілювати, підтримувати та культивувати європейські орієнтири. І 8 березня дає для цього дуже добру нагоду, адже є абсолютно інклюзивним святом, яке про жінок як про широку соціальну групу, котра має багато різних проблем та потреб. Їх треба визнавати та враховувати, щоб державна гендерна політика була спрямована на усунення гендерної дискримінації", - каже дослідниця.

Водночас ініціативу запровадження Дня української жінки як альтернативи 8 березня в контексті євроатлантичного вектору розвитку держави Оксана Кісь вважає шкідливою. "Це схоже на те, ніби ми намагаємось щось окреме побудувати, вирішуючи питання якоїсь окремо взятої української жінки, протиставляючи її цілому світу. Це хибний шлях відмежування", - зазначає науковиця.

Подібної думки дотримується і правозахисниця, керівниця центру "ЮрФем: освіта" Вікторія Карпа, яка вважає, що День української жінки лише укріплюватиме наявні сексистські стереотипи у суспільстві. "Я маю багато запитань: хто така українська жінка, що саме цей день буде відзначати, які питання порушуватимуться й для кого він - для етнічних українок, для громадянок чи для всіх жінок, які територіально перебувають в Україні? Мені ні аргументація, ні сенс свята незрозумілий, на відміну від 8 березня, у який ми говоримо про видимість жінок у суспільстві та рівні права", - каже активістка.

Читайте також: Гендерні стереотипи: жінка за кермом - гірша за чоловіка?

Вихідний чи робочий день?

Між тим долю 8 березня в Україні винесли на публічне обговорення, запустивши опитування користувачів додатку "Дія". Щоправда, у ньому українців запитали, чи залишати цей день вихідним, як у пострадянських країнах, чи робити все ж таки робочим, як у більшості країн світу. Майже 62 відсотки користувачів обрали перший варіант, водночас близько 33 відсотків проголосували за скасування вихідного. 

Не буде жодної різниці, чи 8 березня залишиться вихідним, чи стане робочим, якщо свято й надалі сприйматиметься через призму гендерних упереджень, вважає Вікторія Карпа. Водночас вона бачить переваги залишити вихідний день. "Це дасть можливість привертати увагу суспільства до питань гендерної рівності. Адже 8 березня - це день маршів та різних просвітницьких заходів. Якщо він стане робочим, є ризик того, що стане буденним, а отже втратить видимість", - зазначає правозахисниця.

Сприйняття свята залежить від комунікації держави

На думку заступника директора соціологічної групи "Рейтинг" Любомира Мисіва, дискусія щодо 8 березня через війну опинилась поза порядком денним суспільства. Соціолог вказує на тенденцію ототожнювання свята із Радянським Союзом, чим зокрема пояснюється поступове зменшення тих, хто його святкує протягом останніх років. Але й він бачить вікно можливостей для держави змінити це сприйняття.

"Суспільство на тлі війни може стрімко змінюватися. Наразі українці травмовані, тож будь-який маркер "Росія" буде сприйматися негативно. Є ризик бездумно скасувати свято через радянську призму уявлень", - попереджає соціолог. Але, на його думку, можна піти й іншим шляхом - залишити свято та проводити просвітницьку роботу з повернення його первісних правозахисних смислів. 

"Усе залежить від того, як побудувати державну інформаційну кампанію. Тут як шалька терезів - де камінчик поставиш, там і переважить. Якщо порушувати питання про становище жінок у суспільстві, їхні гендерні ролі, зміни стереотипів - цей підхід довший та складніший, але фокус можна поступово змінити", - каже Мисів.