«Тарас Бульба» - кар’єрний трамплін для молодих музикантів | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 02.07.2009

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

«Тарас Бульба» - кар’єрний трамплін для молодих музикантів

На мальовничих берегах Ікви, під мурами Дубенського замку щороку відбувається свято української музики - міжнародний фестиваль «ТАРАС БУЛЬБА». Для багатьох молодих музикантів він слугує початком справжньої кар’єри.

Микола Арсенюк, директор фестивалю Тарас Бульба

Микола Арсенюк, директор фестивалю "Тарас Бульба"

Фестиваль «Тарас Бульба» - свого часу на ньому виступали: Василь Жданкін , Руслана, Олександр Тищенко, Марійка Бурмака, Жанна Боднарук, Віктор Зінчук, гурти «Анна Марія», «Плач Єремії», «Вій», Оркестр Янки Козир, «Полинове поле», «Жаба в дирижаблі», «Білий Загін», «Святий Сон»… Список можна ще довго продовжувати.

Спробуй себе!

Plakat Taras Bulba

Цей фестиваль є цікавим передусім для молодих музикантів. На ньому в рамках конкурсу можуть спробувати себе початківці. На думку виконавчого директора фестивалю Миколи Арсенюка, молоді музиканти отримують таким чином дорогоцінний досвід: «Оцінюють манеру виконання, вміння показати себе публіці, вміння спілкування з публікою. За це даються певні бали».

Арсенюк критикує, що в порівняні з 90-ми музика нині стала більш комерційною. «А рок-музика – неформатна, і влаштовувати такий фестиваль досить складно», - визнає директор «Тараса Бульби» й додає: «Зараз метою фестивалю є не заробляння грошей, а проведення конкурсу». Арсенюк звернув увагу на той факт, що взагалі зараз в Україні таке явище, як конкурс, стало рідкістю.

Конкурс – це «совдеп?»

Але чи потрібні конкурсні фестивалі взагалі? На початку і в середині 90-х років їх не бракувало – «Червона рута», «Дзвін», «Вивих». З цього приводу Микола Арсенюк ледве не посварився з Олегом Скрипкою: «Ми почали сперечатися. Він: я проти конкурсів, це совдеп. А я кажу: Олег, ти ж відбираєш гурти на «Рок-січ» - це теж конкурс. Музика це не спорт, і важко судити, хто кращий, хто гірший. Ми спонукаємо молодих грати, правильно поводитися на сцені».

Виконавчим директором фестивалю Арсенюк став після його відродження. 1995 року «Тараса Бульбу» закрили в силу економічних факторів. Однак згодом його засновники Віталій Міщук та Олександр Пахалюк, які володіють авторським правом на фестиваль, почали його відроджувати в Дубно. Микола Арсенюк на той час працював у Дубно головним редактором місцевої газети «Кур'єр подій»: «Можна сказати, що оргкомітет розміщався в мене в редакції. Перед тим у мене був у Дубно свій гурт «Без голови». Фестиваль був близький мені за духом».

Спартанські умови не заважають

Taras Bulba

На фестивалі "Тарас Бульба"

Оскільки «Тарас Бульба» має добре ім'я, а статус переможця спонукає для наступного просування виконавця, то музиканти вишиковуються в чергу для участі в ньому, незважаючи на спартанські умови проживання в студентському гуртожитку та скромне харчування. Ці витрати, так само, як і кошти за дорогу беруть на себе організатори.

«Схема відбору проста: кожного року десь у березні оголошується відбір. Нам присилають заявки та «демки». Тепер зробили простіше – щоб все висилали на мейл», - розповів Арсенюк. Цього року заявки приймали до 20 травня. Щороку організатори «Тараса Бульби» отримують 150-200 демонстраційних фонограм. Починаючи 2005-го року, вирішили додатково проводити ще й прослуховування. Відтоді, за словами Арсенюка, склад учасників став більш якісним.

Чим ще цікавий «Тарас Бульба», так це тим, що учасники конкурсу тісно спілкуються одне з одним упродовж усіх трьох днів фестивалю. Тут є для них і спеціальний клуб, де вони можуть випити пива, влаштувати джем-сейшен та завести нові корисні контакти й знайомства.


Автор: Олександр Павлов
Редактор: Володимир Медяний