«Тарас Бульба» - кар’єрний трамплін для молодих музикантів | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 02.07.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Головна

«Тарас Бульба» - кар’єрний трамплін для молодих музикантів

На мальовничих берегах Ікви, під мурами Дубенського замку щороку відбувається свято української музики - міжнародний фестиваль «ТАРАС БУЛЬБА». Для багатьох молодих музикантів він слугує початком справжньої кар’єри.

Микола Арсенюк, директор фестивалю Тарас Бульба

Микола Арсенюк, директор фестивалю "Тарас Бульба"

Фестиваль «Тарас Бульба» - свого часу на ньому виступали: Василь Жданкін , Руслана, Олександр Тищенко, Марійка Бурмака, Жанна Боднарук, Віктор Зінчук, гурти «Анна Марія», «Плач Єремії», «Вій», Оркестр Янки Козир, «Полинове поле», «Жаба в дирижаблі», «Білий Загін», «Святий Сон»… Список можна ще довго продовжувати.

Спробуй себе!

Plakat Taras Bulba

Цей фестиваль є цікавим передусім для молодих музикантів. На ньому в рамках конкурсу можуть спробувати себе початківці. На думку виконавчого директора фестивалю Миколи Арсенюка, молоді музиканти отримують таким чином дорогоцінний досвід: «Оцінюють манеру виконання, вміння показати себе публіці, вміння спілкування з публікою. За це даються певні бали».

Арсенюк критикує, що в порівняні з 90-ми музика нині стала більш комерційною. «А рок-музика – неформатна, і влаштовувати такий фестиваль досить складно», - визнає директор «Тараса Бульби» й додає: «Зараз метою фестивалю є не заробляння грошей, а проведення конкурсу». Арсенюк звернув увагу на той факт, що взагалі зараз в Україні таке явище, як конкурс, стало рідкістю.

Конкурс – це «совдеп?»

Але чи потрібні конкурсні фестивалі взагалі? На початку і в середині 90-х років їх не бракувало – «Червона рута», «Дзвін», «Вивих». З цього приводу Микола Арсенюк ледве не посварився з Олегом Скрипкою: «Ми почали сперечатися. Він: я проти конкурсів, це совдеп. А я кажу: Олег, ти ж відбираєш гурти на «Рок-січ» - це теж конкурс. Музика це не спорт, і важко судити, хто кращий, хто гірший. Ми спонукаємо молодих грати, правильно поводитися на сцені».

Виконавчим директором фестивалю Арсенюк став після його відродження. 1995 року «Тараса Бульбу» закрили в силу економічних факторів. Однак згодом його засновники Віталій Міщук та Олександр Пахалюк, які володіють авторським правом на фестиваль, почали його відроджувати в Дубно. Микола Арсенюк на той час працював у Дубно головним редактором місцевої газети «Кур'єр подій»: «Можна сказати, що оргкомітет розміщався в мене в редакції. Перед тим у мене був у Дубно свій гурт «Без голови». Фестиваль був близький мені за духом».

Спартанські умови не заважають

Taras Bulba

На фестивалі "Тарас Бульба"

Оскільки «Тарас Бульба» має добре ім'я, а статус переможця спонукає для наступного просування виконавця, то музиканти вишиковуються в чергу для участі в ньому, незважаючи на спартанські умови проживання в студентському гуртожитку та скромне харчування. Ці витрати, так само, як і кошти за дорогу беруть на себе організатори.

«Схема відбору проста: кожного року десь у березні оголошується відбір. Нам присилають заявки та «демки». Тепер зробили простіше – щоб все висилали на мейл», - розповів Арсенюк. Цього року заявки приймали до 20 травня. Щороку організатори «Тараса Бульби» отримують 150-200 демонстраційних фонограм. Починаючи 2005-го року, вирішили додатково проводити ще й прослуховування. Відтоді, за словами Арсенюка, склад учасників став більш якісним.

Чим ще цікавий «Тарас Бульба», так це тим, що учасники конкурсу тісно спілкуються одне з одним упродовж усіх трьох днів фестивалю. Тут є для них і спеціальний клуб, де вони можуть випити пива, влаштувати джем-сейшен та завести нові корисні контакти й знайомства.


Автор: Олександр Павлов
Редактор: Володимир Медяний