Росії закидають геноцид в Україні: як це довести в суді

Слово "геноцид" стосовно дій російських військ у війні проти України за останні тижні неодноразово звучало з вуст як українських політиків, так і представників інших країн у контексті ймовірних воєнних злочинів. Коментуючи масові вбивства цивільних у Бучі під час окупації міста під Києвом армією РФ, президент України Володимир Зеленський сказав: "Це буде визнано світом як геноцид. Ми знаємо про тисячі вбитих і закатованих людей, з відрубаними кінцівками. Зґвалтовані жінки, вбиті діти. Думаю, що це і є геноцид". Кількома днями пізніше в інтерв'ю CNN із такою оцінкою українського лідера погодився президент Польщі Анджей Дуда, зазначивши: "Мета цього вторгнення - знищити українську націю".

Заяви, докази та юридичні висновки

Тим часом експерти зауважують, що нині важливо фіксувати факти та свідчення злочинів, щоб мати вагомі судові докази. Адже з юридичної точки зору, "це значно складніший процес, аби назвати щось геноцидом", каже в інтерв'ю DW директорка правозахисної організації "Amnesty International Україна" Оксана Покальчук. "Зараз нам треба більше працювати над цим, збирати дані, аби відповідні міжнародні експертні органи могли це визнати. Аби ми не тільки емоційно сьогодні про це заявили, а й майбутні покоління про це знали", - каже вона.

Читайте також: Війна Росії проти України: чи може Путін постати перед судом у ФРН чи Гаазі?

Поки в Україні збирають докази для майбутніх судів, в експертному середовищі вже з'явилися перші юридичні оцінки дій російської армії в окремих регіонах, спрямованих проти цивільного населення України. Німецький юрист Отто Люхтергандт (Otto Luchterhandt), який спеціалізується на праві у країнах Східної Європи, та перед виходом на пенсію очолював одну із кафедр Університету Гамбурга, зібрав докупи приклади дій російських військових у Маріуполі та дійшов висновку, що вони підпадають під визначення геноциду, у даному випадку - проти населення приазовського міста як частини українського народу.

"Існує два правових документи, які визначають кримінальну відповідальність за геноцид та забороняють його на міжнародному рівні", - пояснює експерт у розмові з DW. Це Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, а також Римський статут Міжнародного кримінального суду 1998 року. Згідно з конвенцією, геноцидом є дії, вчинені "з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку". "При цьому під захист конвенції потрапляє не лише Україна загалом, але й частини цієї національної групи, якою є громада майже півмільйонного міста Маріуполь", - каже Люхтергандт.

Ознаки геноциду в Маріуполі

Ідеться про захист від убивства, завдання тяжких фізичних і психічних ушкоджень, або ж від умисного створення життєвих умов, які "частково чи в повній мірі" можуть сприяти фізичному знищенню. "Цей об'єктивний склад злочину, очевидно, є, і він щодня підтверджується...Особливо від початку березня, коли війська Росії та проросійських сепаратистів оточили місто", - уточнює експерт.

Читайте також: Чи можуть Путін з Лавровим опинитися на лаві підсудних у Німеччині?

Ознаками геноциду, за словами Люхтергандта, окрім постійних бомбардувань житлових районів та цивільної інфраструктури Маріуполя, включно з лікарнями та театром чи басейном, де ховалися мирні жителі, слугує і те, що населення тижнями відрізане від поставок їжі, води, електрики і тепла. "А також мобільного зв'язку, який сьогодні є стандартом, тобто люди відрізані від комунікації з зовнішнім світом", - додає експерт. За словами Люхтергандта, "з цих об'єктивних фактів можна зробити висновок про суб'єктивний намір російських військ чи-то президента Путіна знищити, стерти місто і його населення з лиця землі". Тобто населення систематично знищується, ведуться планові дії, а не якісь вибіркові бомбардування, пояснює правознавець. За попередніми оцінками місцевої влади, за місяць блокади міста загинули тисячі людей.

Ексміністерка юстиції Німеччини Сабіне Лойтгойзер-Шнарренберґер (Sabine Leutheusser-Schnarrenberger) також звертає увагу на "цілеспрямоване мордування голодом" понад 100 тисяч людей, які, за різними оцінками, досі залишаються в Маріуполі. Це все російські військові роблять, "знаючи, що люди можуть померти, або навіть свідомо прагнучи їхньої смерті". "Це все схоже на те, що з частиною населення України не просто погано поводяться, а й що цих людей знищують", - каже вона.

Воєнні злочини й злочини проти людяності

Разом зі своїм однопартійцем з ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП) Лойтгойзер-Шнарренберґер нещодавно подала заяву до Федеральної прокуратури Німеччини з метою розслідування ймовірних воєнних злочинів, а також злочинів проти людяності з боку російських військ в Україні. У заяві перераховано низку епізодів у війні, зокрема і масові вбивства цивільних у Бучі, фотодокази яких облетіли та шокували весь світ.

У багатьох міжнародних експертів не виникає жодних сумнівів у тому, що події під час окупації передмість Києва мають ознаки воєнних злочинів, які вчинили саме російські військові. "Команда наших експертів на місці змогла верифікувати інформацію про те, що російські вояки у передмістях Києва неодноразово розстрілювали мирних громадян в їхніх домівках або на вулицях, - каже в інтерв'ю DW німецька правозахисниця з Amnesty International Жанін Ульманнзік (Janine Uhlmannsiek). - Ці жахливі свідчення вказують на систематичність, з якою російська армія вчиняє воєнні злочини в Україні".

У Бучі та інших передмістях Києва, звільнених від російських військ, працюють судмедексперти, з'ясовуючи обставини загибелі мирних жителів і масштаби бійні. Утім, термін "геноцид" поки що в  експертних висновках щодо вбивств або інших імовірних злочинів російських військових проти цивільного населення у Бучі не фігурує. Немає його і в заяві за підозрою у воєнних злочинах і злочинах проти людяності, поданій до Федеральної прокуратури Німеччини. Відповідаючи на запитання DW "чому?", співініціаторка заяви Лойтгойзер-Шнарренберґер зазначила, що було звернуто увагу на різні місця і випадки, приміром, напади на цивільних осіб, цивільну інфраструктуру, серед яких пологовий будинок у Маріуполі, АЕС, а також доведення людей до голоду. "І це все становить склад злочину за міжнародним кримінальним правом, де ми бачимо зачіпки, вказівки, частково докази, що це відбулося, які можна вже далі розслідувати", - пояснює ексміністерка юстиції Німеччини. Говорячи про геноцид як про цілеспрямоване знищення народу, коли дії масово спрямовані проти українців як народу, Лойтгойзер-Шнарренберґер відзначає: "Думаю, що, ймовірно, вже можна це бачити чи говорити про це в певних аспектах. У нас не було доказів, які б дозволили саме таке формулювання. Але це не означає, що це виключено". Очевидно, головна складність полягає в тому, аби довести такі наміри російського державного керівництва.