Підніжка біженцю: як закінчилась історія сирійського тренера | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 17.09.2015
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Підніжка біженцю: як закінчилась історія сирійського тренера

Біженець з дитиною на руках, якому угорська журналістка підставила підніжку, виявився футбольним тренером з Сирії. Після інциденту його запросили працювати в Іспанію.

München Ossamah Alabed Almohsen und sein Sohn

Абдель Мохсен з сином Заїром у Мюнхені

Абдель Мохсен тепер в безпеці. Йому більше не потрібно побоюватися бомбардувань або бойовиків терористичного угруповання "Ісламська держава". І йому більше не потрібно думати, як прогодувати свою сім'ю. Після кількох років жаху на батьківщині колишній тренер сирійської футбольної команди "Аль-Фотува" отримав роботу в Іспанії.

Сам того не бажаючи, Осама Мохаммед Абдель Мохсен - це його повне ім'я - став символом трагедії сирійських біженців. На початку вересня йому вдалося дістатися до угорського селища Рьоске біля сербсько-угорського кордону. Разом з іншими біженцями він спробував прорватися через поліцейське загородження. Абдель Мохсен побіг, але спіткнувся - йому підставила підніжку угорська журналістка - співробітниця приватного інтернет-телеканалу N1TV. Чоловік впав на землю і впустив свого сина Заїда, якого тримав на руках.

Після того як інцидент набув широкого розголосу, сирійця запросили на роботу у філію Національного центру підготовки футбольних тренерів в мадридському передмісті Хетафе. DW зустрілася з ним у Мюнхені, куди він прибув відразу після інциденту з журналісткою.

Ungarn Journalistin tritt fliehenden Migranten bei Roszke

На початку вересня угорська журналістка підставила Абделю Мохсену підніжку

Футбол як мета життя

Історія Абделя Мохсена типова для багатьох представників сирійського середнього класу, змушених, рятуючись, тікати до безпечної Європи. Він народився 1963 року в місті Дейр-ез-Зор на сході Сирії. Вже дитиною виступав за юнацьку збірну місцевого футбольного клубу "Аль-Фотува".

Після закінчення школи Абдель Мохсен отримав кваліфікацію футбольного тренера в університеті міста Алеппо, а потім десять років тренував молодих гравців "Аль-Фотува". На початку 2000-х його призначають відповідальним за підготовку юнацької збірної східних регіонів країни. Пізніше Абдель Мохсен стає членом сирійської асоціації з підтримки та розвитку спорту, проте в липні 2011 змушений залишити цей пост через свої симпатії до сирійської революції.

Протест проти режиму Асада

Абдель Мохсен приєднується до протестного руху - "мирного руху, оскільки я ненавиджу жорстокість" - пояснює він у бесіді з DW. Під час революції він змушений ховатися. Він змінює місця проживання, живе в Дамаску, Дейр-ез-Зорі, Рацці. Однак в один прекрасний день цю територію захоплюють бойовики ІД. У одного з його синів стріляють на порозі батьківського дому, куля влучає хлопчикові в ногу. Незабаром після цього Абдель Мохсен вирішує покинути країну разом з сім'єю.

Абдель Мохсен каже, що біг від двох бід - режиму Асада і "Ісламської держави". Сьогодні Дейр-ез-Зор контролюють обидві групи: сили Асада - саме місто, а ІД - передмістя. Після посилення впливу ІД умови життя в регіоні ставали дедалі гіршими. Багато сімей були змушені покинути місто - в тому числі й через безперервні обстріли з боку урядових військ.

"Команда надії"

Абдель Мохсен біжить зі своєю дружиною і чотирма дітьми в турецьке місто Мерсін. Там він влаштовується на роботу фізіотерапевтом в лікарню. Тоді він також створює футбольний клуб під назвою "Команда надії", який бере участь у кількох товариських матчах.

Ossamah Alabed Almohsen Fußballtrainer Alamal

Абдель Мохсен з "Командою надії" в Туреччині

Однак вартість життя в Туреччині виявляється високою, а зарплату в лікарні не виплачують регулярно. Абдель Мохсен вирішує покинути Туреччину. Він відправляється до свого сина Мохаммеда, який вже дев'ять місяців перебуває в Німеччині, під опікою мюнхенського управління у справах молоді. Абдель Мохсен бере з собою свого молодшого сина, семирічного Заїда. Його дружина з двома іншими дітьми поки залишаються в Туреччині.

По дорозі до Європи

На те, щоб подолати відстань від Бодрума до Белграда, батькові й синові знадобився цілий тиждень і 2500 євро. Окрім деяких проблем з грецькою поліцією, подорож проходить спокійно. Біженці перетинають територію Македонії і направляються далі в бік Угорщини.

Але на сербсько-угорському кордоні стало тісно. "На маленькому шматочку землі зібралися сотні людей. Було брудно й холодно", - розповідає Абдель Мохсен. Біженці хотіли встигнути дістатись до кордону до того, як його закриють. Абдель Мохсен тримав за руку Заїда, який злякався поліцейських, які стояли навпроти, і тому голосно плакав. Хлопчик скаржився на біль у нозі і відмовлявся йти далі.

Батько взяв його на руки і побіг, але спіткнувся - угорська журналістка підставила йому підніжку. Спочатку Абдель Мохсен вилаяв одного з поліцейських, які стояли поблизу. "Я думав, що це він підставив мені підніжку. Я не міг уявити собі, що журналістка могла зробити що-небудь подібне." - каже він.

З Мюнхена - в Іспанію

Заїд під час падінні забився. Але врешті-решт батька і сина відвезли на автобусі до Австрії, де їх радо зустріли. На наступний день Абдель Мохсен розмовляв з журналістами. Вони розповіли йому про відеозапис інциденту, який до того часу вже встигли поширити в соцмережах.

Сирієць досі обурений діями угорської журналістки, яка підставила йому підніжку. "Я цього так не залишу. Йдеться не про мене і мого сина, а про всіх біженців та сирійців," - каже він. Абдель Мохсен збирається найняти адвоката і подати позов до суду на жінку-оператора і її телекомпанію.

Минулої суботи Абдель Мохсен прибув до Мюнхена, де йому нарешті вдалося обійняти старшого сина Мохаммеда. "Німці прийняли нас найкращим чином. Це стало великим полегшенням," - каже футбольний тренер, якого тепер прийняла і інша країна ЄС - Іспанія. Абдель Мохсен вже приїхав до Мадрида разом зі своїми синами. Очікується, що він приступить до своїх нових обов'язків вже найближчим часом.