Коментар: Уряд з іноземним акцентом | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 03.12.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Коментар: Уряд з іноземним акцентом

Як це не парадоксально, але саме міністри-іноземці вже стали "обличчями" ще не здійснених реформ уряду Яценюка. Від них чекають дива. Чи виправдані ці сподівання? Коментар Сергія Руденка спеціально для DW.

Наталія Яресько (л.)

На іноземців Наталію Яресько (ліворуч), Олександра Квіташвілі та Айвараса Абромавичуса (вгорі ліворуч) покладають великі надії

Черговий етап оновлення влади в Україні завершився: у Києві сформовано новий уряд. Виконавчу і законодавчу владу в країні відтепер контролюють Блок Петра Порошенка, "Народний фронт", "Батьківщина", Радикальна партія і "Самопоміч". У нового парламенту і нового уряду часу на розкачку немає. Від них чекають швидких і ефективних дій. Якщо цього не відбудеться, їхні пояснення вже нікому не знадобляться.

З "варягів" - у міністри

Головна відмінність нинішнього Кабінету міністрів від попередніх - присутність у ньому іноземців. Ідею рекрутування "варягів" до виконавчої влади активно обстоював президент Порошенко. У день призначення він надав громадянство України міністру охорони здоров'я, громадянину Грузії Олександру Квіташвілі, голові Мінекономрозвитку, литовцеві Айварасу Абромавичусу та керівнику Мінфіну Наталії Яресько із США. За їхніми плечима – великий досвід роботи. Тепер вони повинні підтвердити свою кваліфікацію на міністерських посадах.

Сергій Руденко

Сергій Руденко

Як це не парадоксально звучить, але саме Квіташвілі, Абромавичус і Яресько вже стали "обличчями" ще не здійснених реформ в уряді Яценюка. Від них чекають дива. Занадто високі очікування від "варягів". І це, напевно, головна помилка і Петра Порошенка, і парламентської коаліції. Тому що в умовах тотальної корупції і нереформованої економіки робота навіть найпрогресивніших, найпрацьовитіших і найчесніших чиновників може звестися до нуля.

З іншого боку, Квіташвілі, Абромавичус і Яресько втрачати нічого - вони ті, кого називають "технократами". Вони, треба думати, знають свою роботу. Питання лише в тому, чи зможуть вони адаптуватися до реалій української політики.

Майбутнє України - в руках Яценюка і Порошенка

При цьому кістяк українського уряду не змінився. Міністерські портфелі за собою зберегли Арсен Аваков (МВС), Степан Полторак (Міноборони), Павло Клімкін (МЗС), Сергій Квіт (Міносвіти), Павло Петренко (Мін'юст). Вони - члени команд Яценюка і Порошенка. І саме цей склад - основний в нинішньому Кабінеті міністрів. До нього ще приєднався кум Порошенка, колишній генеральний продюсер "5 каналу" Юрій Стець, який очолив новостворене Міністерство інформаційної політики, а також перший віце-прем'єр Геннадій Зубко та віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко.

Власне, від згаданих міністрів - гравців команд Порошенка і Яценюка - і буде залежати майбутнє цього уряду і України. Чому? Тому що головною інтригою в українській політиці були і залишаються взаємини основних її гравців - президента і прем'єра. Цілком очевидно, що обидві команди будуть і далі боротися за сфери впливу. У тому числі - і в Кабінеті міністрів. Тому що без цього змагання важко собі уявити співіснування в Україні президента і прем'єра.

Міністерство інформації або міністерство пропаганди?

Найгостріші дискусії при формуванні нового уряду викликав намір створити міністерство інформаційної політики. Цю ідею активно підтримував президент Порошенко. Глава держави змушений був особисто вмовляти навіть "своїх" - депутатів від фракції "Блоку Петра Порошенка". Аргументи президента зводилися до одного: в умовах війни інформаційна політика держави повинна бути єдиною. Противники цієї ідеї резонно зауважують: Мінінформ може загрожувати свободі слова в Україні. Однак один з найближчих соратників Порошенко - Юрій Стець, який і очолив Міністерство інформаційної політики, заперечує таку можливість.

Чи є Мінінформ загрозою для українського суспільства? Безумовно. За часів правління президентів Кучми і Януковича таке відомство де-факто існувало - в рамках президентської адміністрації. Старше покоління українських журналістів добре пам'ятає і "темники" - рекомендації по пріоритетності висвітлення подій в країні, і "смотрящих" на ключових посадах у впливових ЗМІ. Тепер вигадувати нічого не треба. Всі ці функції цілком можуть відродитися в Мінінформі. Мета ж благородна - боротьба з інформаційною експансією тієї ж Росії. Але, очевидно, зовнішні загрози з часом відійдуть на другий план або зовсім зникнуть. А от Міністерство інформаційної політики може виявитися загрозою внутрішньою. У випадку, звичайно, якщо контроль над ним втратить парламент і громадськість.

Сергій Руденко - журналіст, телеведучий на українському каналі ТВі, автор книг про українських політиків

Реклама