Вибори до Верховної Ради: чим мажоритарка докучає її противникам | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 28.06.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Вибори до Верховної Ради: чим мажоритарка докучає її противникам

21 липня українці знову обиратимуть майже половину парламенту за мажоритарною системою. За що таку систему представництва нещадно критикують експерти, з'ясовувала DW.

199 депутатів на виборах до Верховної Ради-2019 українці обиратимуть в одномандатних округах

199 депутатів на виборах до Верховної Ради-2019 українці обиратимуть в одномандатних округах

Половину від конституційного складу Верховної Ради - 225 осіб - на виборах мають обирати в одномандатних округах. Але на позачергових виборах до парламенту 21 липня у такий спосіб обиратимуть менше 200 осіб. Адже з 225 округів, від кожного з яких має бути обрано по одному парламентарю, 26 розташовані на анексованому Росією Кримському півострові та в непідконтрольних Києву районах Донбасу. Станом на четвер, 27 червня, в інших 199-ти округах за місця в парламенті змагатимуться загалом 3165 кандидати, з яких понад 1700 - самовисуванці.

Рекордна конкуренція

Це не набагато менше, ніж на виборах 2014 року. Втім, конкуренція на деяких одномандатних округах є  рекордною. Так, за право представляти в парламенті Київський район Одеси (округ номер 133) змагатимуться аж 50 кандидатів. "Найспокійнішими", натомість, можна назвати 177 та 178 округи на Харківщині - тут висуваються лише по шість кандидатів.

Взагалі поділ України на виборчі округи передбачав приблизно рівну кількість виборців на кожному - близько 160 тисяч. Утім, через військовий конфлікт на Донбасі деякі стали "недонаселеними". Наприклад, у найменшому - 51-му - окрузі на Донеччині депутата обиратимуть лише трохи більше 2,5 тис. громадян. За їхні голоси змагатимуться 26 кандидатів.

Через війну на Донбасі в деяких виборчих округах лишилося непропорційно мало жителів

Через війну на Донбасі в деяких виборчих округах лишилося непропорційно мало жителів

Виборча система подібного типу, яку також називають мажоритарною, дісталася Україні в спадок ще з радянських часів. Тоді всіх депутатів Верховної ради УРСР обирали за одномандатними округами. За цією ж системою пройшли і вибори до першого парламенту незалежної України в 1994 році. Усі подальші вибори, крім голосування 2006 та 2007 років, відбувалися за змішаною системою. Іншу половину конституційного складу Верховної Ради - тобто так само 225 депутатів - виборці обирають, голосуючи на списки окремих політичних партій. Мандати зрештою розподіляються пропорційно, залежно від кількості здобутих голосів. Депутати партій, за які проголосували менше п'яти відсотків тих, хто взяв участь у голосуванні, до парламенту за списками не потрапляють.

Камінь спотикання для коаліцій

"Мажоритарка" весь час свого існування в незалежній Україні мала чимало критиків. Їхній головний агрумент проти такої виборчної системи - підрив парламентської коаліційності, від якої залежить і формування майбутнього уряду, і робота самої Ради. "Депутати-мажоритарники, особливо самовисуванці, не зв'язані партійними програмами, кожен роздає виборцям свої власні обіцянки, тож сформувати із них спільну коаліцію проблематично",- пояснює виконавча директорка громадської мережі "Опора" Ольга Айвазовська.

Попри те що, багатьох виборців приваблює ідея мати "власного" депутата-сусіда, який захищав би місцеві інтереси, такий підхід, на думку Айвазовської, суперечить правовій логіці. "Адже за законом про статус народного депутата, він є представником всього українського народу, а не мешканців окремого району, - говорить вона. - До того ж, наші дослідження свідчать, що більшість громадян забуває прізвище свого мажоритарника вже за пару місяців після виборів".

"Підґрунтя політичної корупції"

Методи, завдяки яким чимало мажоритарників нагадує про себе виборцям у міжвиборчий період, експерти з виборчого законодавства називають "підґрунтям політичної корупції в Україні". Ідеться передусім про діяльність пов'язаних із кандидатами благодійних фондів: вони ремонтують дитячі майданчики, вітають зі святами, привозять Великодній вогонь з Єрусалима, роздають безкоштовні ліки чи окуляри та й просто "засівають" округи передвиборчою "гречкою". Все це є формою підкупу виборців, стверджує Олексій Кошель.

Інфраструктурні проєкти за рахунок власних благодійних коштів мажоритарники часом використовують для задобрення виборчів, вважають експерти

Інфраструктурні проєкти за рахунок власних благодійних коштів мажоритарники часом використовують для задобрення виборчів, вважають експерти

Та ще активніше мажоритарники піаряться на розподілі державних коштів - так званих субвенцій на соціально-економічний розвиток регіонів, які міністерство фінансів України розподіляє разом з бюджетним комітетом парламенту. У Рахунковій палаті України вже кілька років вказують на непрозорий механізм розподілу коштів і дріб'язковість проектів - часто-густо йдеться про заміну вікон у школах, ремонти місцевих доріг тощо. В той же час аналітики громадського руху "Чесно" виявили: географія субвенцій чітко співпадає з територіями виборчих округів.

"Існує тенденція, що округи депутатів коаліції та депутатів, які підтримують законопроекти щодо державного бюджету, отримують у середньому більше, ніж округи нелояльних депутатів. При цьому мажоритарники у своїх звітах часто використовують такі терміни як "вибити", "залучити", "посприяти виділенню", коли йдеться про ці кошти", - зазначає аналітик "Чесно" Оксана Ставнійчук.

Таким чином, вважає Ольга Айвазовська, практика виборів за одномандатними округами спотворює саму систему представницької демократії: за нею виборці просто обмінюють голоси на обіцянки благоустрою, а депутати-мажоритарники потім продають вже свої голоси в Раді в обмін на місцеві субвенції. "Натомість парламент має все ж вирішувати важливіші загальнодержавні справи", - наголошує вона.

Шанс для маловідомих політиків

Та попри усю критику Олексій Кошель вважає, що на найближчих виборах мажоритарна система може показати свою чи не єдину перевагу - дати шанс маловідомим регіональним політикам потрапити до парламенту. "Цьому сприятиме і загальний запит суспільства на "нові обличчя", і малоресурсність такої короткотермінової кампанії", - пояснює голова КВУ.

У такі перспективи не надто вірять інші прихильники переходу до пропорційної системи, зокрема й Ольга Айвазовська. "Представництво молодих регіональних політиків можна забезпечити і через відкриті партійні списки - дати можливість обирати 2-3 кандидатів в межах однієї області. Натомість мажоритарна система і далі буде породжувати політичні кризи та корупцію", - запевняє вона.

Також за темою

Реклама