Скарг до Європейського суду з прав людини побільшало – Україна і Росія серед лідерів
24 грудня 2009 р.
30 тисяч скарг стосуються Росії, 11 тисяч - Туреччини, 9 тисяч - Румунії і 8 тисяч - України. Це лідери сумної статистики Європейського суду в Страсбургу. В багатьох заявах стосовно цих країн громадяни нарікають на знущання та нелюдські умови в місцях позбавлення волі, розгін демонстрацій або заборону газет.
Зневіра у вітчизнаному праві
Причиною того, що саме зі Східної Європи до Європейського суду з прав людини надходить найбільше звернень, на думку юриста цього суду Акселя Мюллера-Ельшнера, є розрив між країнами Західної та Східної Європи не лише в добробуті, а й у правових традиціях. Західноєвропейські країни вже 40 років намагаються дотримуватися стандартів Європейської конвенції з прав людини, тоді як східним європейцям ще багато чого слід надолужувати.
Щодо великої кількості заяв стосовно члена Євросоюзу Румунії, то суддя Ренате Єґер пояснює таке явище загальною зневірою румунських громадян у юстиції своєї країни.
Навала справ - чи будуть колись розглянуті?
Судді в Страсбургу мають розібрати десятки тисяч ще не розглянутих справ і поступово їх опрацювати. Чи будуть ці порушення прав людини колись розслідувані, а винні покарані – це велике питання. Не виключно, зазначають в Євросуді з прав людини, що дехто з позивачів може й не дожити до початку розгляду клопотання. Тим більше, що нерідко трапляються й курйозні листи, які теж забирають дорогоцінний час. Працівниця поштового відділення Європейського суду Хаяті Турун розповіла: "Трапляються позивачі, які дуже часто присилають нам вірші. Ми отримуємо все що завгодно. Один німець щодня пише нам вірші німецькою, нещодавно почав писати англійською. Його скаргу відхилили, але він усе одно пише - кожен день".
На пошті Європейського суду працюють співробітники з України, Азербайджану, Молдови, Росії, Франції та інших країн. Вони обробляють кореспонденцію на понад 40 мовах. На Росію з її 30 тисячами справ, звісно, потрібно більше часу, аніж на Німеччину з 2,5 тисячами. Оскільки ж у вивченні кожного звернення є обов’язковою участь національного судді, то, на думку Ренате Єґер, кількість представників з деяких країн доцільно було б збільшити. Щоправда, для цього потрібна нова угода 47 країн-учасниць Ради Європи.
Автори: Захар Бутирський / Дафне Ґратволь
Редактор: Володимир Медяний