Цей чоловік згуртував маси проти корумпованого уряду, котрий більше піклувався про себе, ніж про свій народ. Це лідер, який не дозволив себе залякати ні погрозами, ні насильством. За ним пішли сотні тисяч вірмен, адже він безстрашно висловив те, що було у них на думці, і пообіцяв краще майбутнє.
Мета досягнута: Нікола Пашиняна обрали прем'єр-міністром Вірменії. Багато депутатів голосували за нього неохоче, адже вони бояться за свої теплі місця. І тепер тільки й чекають на помилку, якої він може припуститись, та сподіваються, що Пашинян "розчарується" у політиці і втратить свій німб близькості до народу.
Великі сподівання
Події останніх тижнів у Вірменії показали, наскільки вражаючу дисципліну може проявити цей народ, коли має мету. Пашинян постійно закликав до ненасильницьких дій. І під час цієї революції не пролунало жодного пострілу.
А очікування вірмен тепер дуже високі. Країна у скруті - передусім, в економічній. І ніхто, навіть Пашинян, не в змозі змінити ситуацію швидко. Дотепер він був людиною протесту, а тепер має керувати країною. До цього часу поміркованість була помилкою, а зараз вона має стати чеснотою. І якщо відхилення від мети в останні кілька тижнів означало б програш, то нині дії мають визначати компроміси. І на зміну спонтанності протестів прийшов час йти на політичного супротивника раціонально.
Новий очільник хоче сформувати уряд, в якому б були представлені усі партії. І це мудро з його боку. Бо попередній уряд не може бути звільненим від своїх обов’язків. Крім того, приписувати вину можна не усім його членам. Приміром, міністр закордонних справ не був членом раніше владної Республіканської партії. Тому він має лишитися на своєму посту!
Однак як далеко може зайти Нікол Пашинян у своїй готовності до компромісів? Йому не варто забувати, що привело його до влади: прагнення громадян почати усе від початку. Коли він пообіцяв саме це, вірмени підтримали його. У парламенті Пашинян знову наголосив: "Усі люди рівні перед законом, у Вірменії не має бути нікого з привілеями". Іншими словами - досить корупції та кумівства!
Скільки терпітимуть вірмени?
Основне питання, яке постає не лише перед новим очільником вірменського уряду, але також і представниками раніше правлячої Республіканської партії - як довго терпітимуть вірмени? Зміни потребують часу. Більшість громадян чудово це розуміє. Вони будуть задоволені, якщо протягом наступних тижнів побачать конкретні зміни, навіть найменші. Будь-що, але жодної бездіяльності!
У нового прем'єра немає більшості у парламенті. Тож пошук компромісів ризикує бути дуже виснажливим. Пашинян лишатиметься на гребені хвилі лише доти, доки її спричиняє народ. І якщо йому заважатимуть республіканці, вірменам доведеться знову вийти на вулиці. Революція продовжиться.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.