Страти за іноземне кіно: що розповідають перебіжчики з КНДР

Згідно з новою доповіддю правозахисної організації Transitional Justice Working Group (TJWG), що базується в Сеулі, у Північній Кореї різко зросла кількість страт за прихильність до іноземної культури, релігії та забобонів. TJWG вивчила випадки застосування найвищої міри покарання в КНДР до і після закриття кордонів країни в січні 2020 року, про яке її лідер Кім Чен Ин розпорядився, посилаючись на боротьбу з пандемією COVID-19.

У рамках свого дослідження експерти TJWG опитали 880 перебіжчиків з півночі на південь Корейського півострова і виявили, що з січня 2020 року до середини грудня 2024 року в КНДР за різними звинуваченнями до смертної кари були засуджені 153 особи. Це майже на 250 відсотків більше, ніж за аналогічний період до закриття кордонів.

Однак цей стрибок ще більш помітний, якщо говорити про смертні вироки, пов'язані з захопленням західною культурою, релігією (у тому числі за володіння Біблією) та забобонами. За даними TJWG, за зазначений період до смертної кари за ці "злочини" засудили 38 осіб. Для порівняння - за такий самий період до ковідного закриття кордонів за такі самі "порушення" стратили сімох осіб.

До закриття кордонів вбивство було в Північній Кореї найчастіше згадуваним злочином, що карається найвищою мірою покарання, зазначають автори доповіді. Але в останні роки "акцент змістився на "злочини", пов'язані з іноземною культурою та інформацією, такі як перегляд південнокорейських фільмів, серіалів і прослуховування музики", а також "злочини" на ґрунті релігії та забобонів.

TJWG: У дітей північнокорейської еліти "залежність" від іноземного контенту

На думку експертів TJWG, цей зсув свідчить про дедалі більшу готовність режиму Кім Чен Ина використовувати крайні заходи для забезпечення лояльності та придушення будь-яких проявів невдоволення. Утім, зазначається у доповіді, незважаючи на жорстокі репресії з боку влади, велика кількість іноземного контенту вже циркулює всередині КНДР.

"Для північнокорейського режиму занадто пізно намагатися загнати цього джина назад у пляшку, - вважає Грег Скарлатою, виконавчий директор вашингтонського Комітету з прав людини в Північній Кореї (HRNK). - Репресії в країні дедалі посилюються. Кількість щирих прихильників режиму різко скорочується. Насильство для нього стає кращим варіантом, ніж ідеологічна індоктринація (населення. - Ред.)".

За словами Скарлатою, дані TJWG збігаються і з висновками HRNK: "Молодь, що проживає в містах, - сини та доньки представників північнокорейської еліти, - залежать від американських бойовиків та поп-культури Південної Кореї, що контрабандним шляхом проникають до країни. Вони готові ризикувати життям заради доступу до такої інформації". У якийсь момент навіть Кім Чен Ин, відвідавши у 2018 році концерт південнокорейських зірок, здавалося, проявив до неї інтерес. Однак, схоже, час "поп-дипломатії" остаточно минув.

Активіст ICNK: Режим Кіма боїться музичних кліпів і телепередач

Як повідомляв сеульський новинний сайт Daily NK, за перегляд і поширення південнокорейських фільмів, серіалів та інших телепрограм у січні 2022 року в провінції Південний Пхеньян публічно стратили 20-річну дівчину та її хлопця.

Дівчина, написав Daily NK з посиланням на джерела в Північній Кореї, була донькою високопоставленого співробітника міністерства держбезпеки. Однак навіть цього виявилося недостатньо, щоб врятувати їй життя. Решту членів її сім'ї відправили до табору для політв'язнів.

Як зазначалося в публікації, близько 300 місцевих жителів були примусово присутні під час виконання смертного вироку. При цьому в першому ряду були змушені перебувати близько 20 осіб, звинувачених у тому, що вони брали напрокат або поширювали музику та фільми цієї неназваної дівчини. Усіх їх заарештували.

"Це жахливо, але, чесно кажучи, не дивно, - ділиться Сон Йон Чхе, південнокорейський науковець та активіст Міжнародної коаліції з запобігання геноциду в Північній Кореї (ICNK). - Ось такі методи використовує режим для встановлення контролю над населенням. І якщо влада відчуває, що втрачає контроль через те, що все більше північнокорейців дивляться іноземні фільми, то єдиний засіб, який у них залишається, - це ще більше насильство".

За словами Сона, режим Кім Чен Ина боїться музичних кліпів і телепередач. "Тому що розуміє: вони дають його народу уявлення про світ за межами КНДР і викривають брехню про те, що північнокорейці живуть у раю. Останнє, чого хоче режим, - це щоб контент ззовні пробудив у людях прагнення до вільнодумства, свободи та щастя", - каже науковець.

Сеул критикують за заборону запускати в КНДР повітряні кулі з листівками

Значна частина такого іноземного контенту потрапила до КНДР завдяки активістам, які зберігали ці матеріали на різних цифрових носіях, наприклад, USB, а потім переправляли через кордон, прикріплюючи до повітряних куль. Минулого року в Південній Кореї ухвалили закон, що забороняє таку практику, і президент Лі Чже Мьон сподівався поліпшити відносини з Північчю.

Сон Йон Чхе вважає цю заборону величезною помилкою: "Це була одна з головних вимог уряду в Пхеньяні. Тому очевидно, що надання місцевому населенню доступу до інформації викликає занепокоєння у режиму. Якщо ми справді хочемо допомогти народу Північної Кореї, то маємо надати йому доступ до більшого обсягу інформації".

"Помилкою епічних масштабів" назвав це рішення Сеула і Грег Скарлатою. "Я народився і виріс у комуністичній Румунії. Я розумію, наскільки важлива інформація із зовнішнього світу. До 80 відсотків румунів не довіряли пропаганді режиму, ми отримували новини від Deutsche Welle, BBC, "Голосу Америки" та "Радіо Вільна Європа". Усі ці радіостанції відіграли вирішальну роль у поваленні режиму Чаушеску в грудні 1989 року", - заявив він в інтерв'ю DW.

"Північнокорейці повинні почути історію процвітаючої, вільної, демократичної Південної Кореї. Цього можна досягти лише за допомогою інформації, що поширюється через запуск повітряних куль, та іншими досить обмеженими способами її доставки до їхньої країни", - підсумував Скарлатою.