Старіння населення: як зміниться пенсійна система Німеччини

"Діти завжди народяться". Цю фразу приписують першому канцлеру ФРН Конраду Аденауеру (Konrad Adenauer). Батько сімох дітей, він виголосив її 1955 року, коли постало питання, яку пенсійну систему запровадить тоді ще молода Федеративна Республіка. Під тиском Аденауера було ухвалено так званий "пакт поколінь": громадяни, які працюють, зобов'язані віддавати частину своєї зарплати, щоб забезпечувати пенсіонерів.

Така система може працювати лише за умови високої народжуваності та відносно низької тривалості життя. У 1955 році на кожну жінку в Німеччині в середньому припадало 2,3 дитини - і тенденція йшла вгору. Якщо скласти показники ФРН і НДР, то щорічно аж до кінця 1960-х років народжувався понад мільйон дітей. Рекорд припав на 1964-й - тоді на світ з'явилися 1,35 мільйона малюків. Це покоління в Німеччині отримало назву "бебі-бумерів".

Німеччина стрімко старішає

Але на початку 1970-х років крива народжуваності різко пішла вниз - далася взнаки поява ефективних засобів контрацепції. Уже 1975 року на територіях ФРН і НДР народилися лише близько 785 тисяч дітей. Істотного зростання відтоді так і не відбулося.

Нині ж до пенсійного віку підходять покоління, народжені в роки демографічного буму. Федеральне статистичне відомство підрахувало: до 2039 року на пенсію вийде третина всіх нині працевлаштованих. "Молодші вікові групи не зможуть чисельно замінити бебі-бумерів", - зазначається в повідомленні відомства.

Для економіки це означає дефіцит фахівців - але не тільки це. "У довгостроковій перспективі це здійснюватиме тиск на систему соціального забезпечення, тому що дедалі більше людей доведеться утримувати коштом дедалі меншої кількості платників податків, - пояснив агентству Reuters Штефан Кутс (Stefan Kooths) з Кільського інституту світової економіки (IfW). - У підсумку фінансувати соціальні програми стане складніше".

Звичайним працівникам і бізнесу, які платять внески в пенсійну систему, потрібно готуватися до зростання цих відрахувань. За словами Кутса, Німеччина через це стане ще менш привабливою для інвестицій та кваліфікованих фахівців. У підсумку підвищення внесків до пенсійної каси призведе до відтоку працівників затребуваних спеціальностей у країни з кращими умовами.

Не дратувати виборців пенсійного віку

Уряд Німеччини зараз шукає спосіб стабілізувати пенсійну систему. Розрахунок, закладений Конрадом Аденауером у "пакт поколінь", уже багато років як припинив працювати. У 1962 році на одного пенсіонера у ФРН припадало шість осіб, що працюють. У 2020 році - лише 1,8. І ця цифра продовжує знижуватися. Пенсії вдається виплачувати тільки завдяки щорічним дотаціям держави з податкових надходжень. Сьогодні ці витрати становлять близько 100 мільярдів євро на рік - вони входять до переліку найбільших витрат німецького федерального бюджету.

Про можливий крах наявної системи експерти попереджали давно, але політики робили занадто мало. З одного боку, вони не хотіли дратувати численних виборців пенсійного віку, скорочуючи їм виплати. З іншого, упродовж останніх десяти років у демографічній ситуації країни намітилося деяке тимчасове полегшення завдяки притоку мігрантів. Уряд навіть закріпив розмір пенсій на рівні приблизно 48 відсотків від зарплати і планує підтримувати цей рівень до 2031 року.

Податок на бебі-бумерів?

У 2026 році спеціальна комісія має розпочати розробку пропозицій щодо реформи пенсійної системи. Учені Німецького інституту економічних досліджень (DIW) пропонують запровадити для бебі-бумерів новий податок - німецькою "Boomer-Soli".

Передбачається, що він торкнеться заможних, з погляду держави, пенсіонерів і колишніх держслужбовців, які отримують пенсію. За розрахунками експертів, це був би податок у 10 відсотків на всі доходи таких пенсіонерів - включно з доходами від капіталу і корпоративними пенсіями - із суми, що перевищує 1000 євро на місяць. Такий захід торкнувся б лише 20 відсотків домогосподарств у Німеччині з найвищими доходами і був би для них незначним навантаженням.

Перекласти навантаження з молоді на пенсіонерів

"Бебі-бумери мають відповідати за свої рішення, - пояснює пропозицію голова DIW Марсель Фратцшер (Marcel Fratzscher) в інтерв'ю газеті Süddeutsche Zeitung. - Вони народили мало дітей, а трудовий стаж не збільшився разом зі зростанням тривалості життя. Тому ці люди повинні зробити свій фінансовий внесок".

Фратцшер додає, що зі збільшенням тривалості життя значно зростають і витрати на охорону здоров'я та догляд за людьми похилого віку. На його думку, це не має лягати на плечі молодого покоління.

Крім податку на бебі-бумерів, DIW пропонує перед виходом на пенсію запровадити для літніх людей рік обов'язкової цивільної служби або служби в Бундесвері у разі наявності в людини знань у технічних галузях.

Ідею щодо фінансування пенсійної системи розкритикували

Пропозиції DIW викликали у ФРН невдоволення не лише з боку самих пенсіонерів. Негативно відреагували й політики правлячої партії Християнсько-демократичний союз (ХДС). "Податок на бебі-бумерів позбавляє людей почуття захищеності, - заявила, наприклад, представниця німецьких консерваторів Ґітта Коннеманн (Gitta Connemann) в ефірі телеканалу RTL. - Людині, яка виходить на пенсію і розрахувала свої накопичення, не можна просто так раптом сказати: ми починаємо забирати в тебе десять відсотків".

Анья Піль (Anja Piel), членкиня правління Німецької федерації профспілок (DGB), теж розкритикувала цю ідею. "Ніхто не виграє від заходів, які відбирають в одних пенсіонерів і віддають іншим, - каже вона. - А крім того, податком на пенсії не оподатковуватимуть такі великі джерела доходу, як орендні платежі, прибутки від володіння компаніями і відсотки за вкладами".

Чим відрізняється пенсійна система Німеччини

Попри те, що дане питання є спірним, у німецькому суспільстві існує консенсус, що пенсійну систему необхідно реформувати. Німеччина могла б звернути увагу на приклад сусідніх країн: наприклад, пенсійні системи Нідерландів та Австрії вважаються стабільними і за низкою ключових моментів істотно відрізняються від німецької.

У Німеччині платити внески у пенсійний фонд зобов'язані лише наймані працівники. Розмір внеску становить 18,6 відсотка, причому половину платить роботодавець. Держслужбовці, самозайняті та деякі інші категорії працівників від цього обов'язку звільнені. У результаті в пенсійну касу платять лише 79 відсотків усіх працівників. При цьому громадяни можуть розраховувати на пенсію вже після п'яти років сплати внесків.

В Австрії внески платять 94 відсотки працівників, а їхній розмір становить 22 відсотки від зарплати - значно вищий, ніж у Німеччині. При цьому 12 відсотків там платить роботодавець, а 10 відсотків - сам працівник. Мінімальний термін сплати внесків для отримання пенсії становить 15 років.

У Нідерландах кожен житель має право на базову пенсію, розмір якої залежить від того, як довго він прожив у країні. Для цього громадяни, які працюють, платять 17,9 відсотка від свого доходу в пенсійний фонд. Крім базової пенсії, 90 відсотків працівників разом з роботодавцями роблять внески до корпоративних пенсійних кас. Держава також стимулює приватні накопичення.

У Німеччині ж тільки кожен другий співробітник додатково захищений корпоративною пенсією. Новий уряд збирається це змінити: він планує збільшити податкові пільги для корпоративних пенсій, а частину зарплати автоматично спрямовувати на корпоративну пенсію, якщо працівник не заявить про свою відмову від цього.

Читайте також: Скільки отримують німецькі пенсіонери - і звідки беруться гроші?