Коментар: Євро-2020 - футбольний чемпіонат з неприємним осадом | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 12.07.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Коментар: Євро-2020 - футбольний чемпіонат з неприємним осадом

Хоч Чемпіонат Європи з футболу Євро-2020 і запам'ятався багатьма яскравими спортивними моментами, від нього лишився неприємний осад. І не лише через пандемію COVID-19, вважає Тобіас Ельмаєр.

Фінал Євро-2020 на стадіоні Вемблі в Лондоні

Італія перемогла в фіналі Чемпіонату Європи з футболу проти збірної Англії

Чемпіонат Європи з футболу Євро-2020 завершився драматичним та захопливим фіналом між збірними Італії та Англії. Утім, іще за кілька років до першості було зрозуміло, що попри кадри бурхливих радощів цей турнір не стане безтурботною літньою казкою. Тобто ще задовго до того, як пандемія коронавірусної хвороби навела страх все людство. Уже сама по собі ідея пан'європейського чемпіонату мало кому сподобалася. Тодішній президент УЄФА Мішель Платіні хотів увійти завдяки цій ідеї в історію та, безсумнівно, пролобіювати в такий спосіб власні інтереси.

Адже багато господарів чемпіонату означає багато голосів підтримки на нових виборах президента УЄФА. А тут ще й роздута кількість учасників турніру - 24 замість 16 збірних. За кубок Чемпіона Європи боролася майже кожна друга країна Європи - невеличка подяка Платіні передусім маленьким футбольним націям, які свого часу обрали його головою Спілки європейських футбольних асоціацій. Та все це не допомогло французькому футбольному функціонеру - 2015-го він погруз у корупційному скандалі. Тож Євро-2020 був народжений не під щасливою зіркою.

Наче пандемії й не було

А потім з'явився коронавірус. Коли епідемічна ситуація навесні 2020 року ставала дедалі гіршою, швидко було ухвалено рішення перенести чемпіонат на 2021 рік. Його вважали безальтернативним. Але незабаром там само безальтернативним вважали й те, що цього року турнір обов'язково має відбутися - за всяку ціну. Причому УЄФА виставила містам-господарям вимоги щодо мінімальної кількості глядачів на стадіонах. Більбао та Дублін з огляду на рівень захворюваності на COVID-19 не змогли або не захотіли виконувати ці вимоги. Решта зі спершу дванадцяти міст-господарів більш-менш охоче погодилася на цю неморальну вимогу. УЄФА знову опинилася під шквалом критики, яку підігрівав і той факт, що організатори не відмовилися від ідеї проводити чемпіонат у різних країнах Європи, а це означає багато поїздок.

Тобіас Ельмаєр

Оглядач DW Тобіас Ельмаєр

Після чемпіонату неприємний осад залишився від рішення продовжити матч між збірними Данії та Фінляндії попри зупинку серця данського футболіста Крістіана Еріксена прямо на полі. А також від історій із веселковими прапорами чи-то відповідною підсвіткою стадіону в Мюнхені під час матчу Німеччина - Угорщина, що її заборонила УЄФА. З боку організаторів бракувало бодай якогось відчуття ситуації. Наступник Платіні Александер Чеферін, замість того, щоби взяти на себе роз'яснювальну роль, просто зник і мовчав майже до самого фіналу чемпіонату.

Позитивні враження лишилися від якості гри багатьох команд на полі. Побоювання, що велика кількість збірних призведе до надто сильного розриву у класі, не справдилися. Збірні, що їх вважали радше слабкими, на кшталт Фінляндії, Вельса, Швейцарії, України, Угорщини чи Австрії, стали неабияким викликом для традиційно сильних команд. Цікаві й захопливі матчі були радше правилом, ніж винятком. Вісім разів під час стадії плей-оф турніру було призначено додатковий час, чотири рази матчі завершувалися серією пенальті.

Нагорода за сміливість

Сміливі рішення на цьому турнірі дали свої плоди. Чемпіон Європи Італія вразила своєю атакувальною грою та креативністю. Тренер італійців Роберт Манчіні повернув команду на футбольний п'єдестал після того, як "скуадра адзурра" не змогла навіть потрапити до фінальної частини Чемпіонату світу 2018 року в Росії. А його суперник у півфіналі - тренер збірної Іспанії Луїс Енріке - наважився не включати до складу команди жодного гравця мадридського "Реалу". Взагалі-то це вважається немислимим в Іспанії. Але тепер, з огляду на те, як далеко пройшла його команда на цьому Чемпіонаті Європи, тренер іспанців більше не мусить виправдовуватися через своє рішення.

Тож яким був цей Чемпіонат Європи - хорошим чи поганим? Відповісти на це питання неможливо. Він був променем надії, кроком на шляху до звичного життя, в той час як іще ніхто не знає, наскільки сильно по Європі вдарить можлива четверта хвиля пандемії і яку роль у цьому міг відіграти цей чемпіонат. Цей турнір додав кольорів у сірість життя під час пандемії з чинними досі багатьма обмеженнями.

Залишається лише сподіватися, що матчі на стадіонах у Будапешті та Лондоні, на які приходили до 60 тисяч вболівальників, не стали осередками масових заражень, як це було під час гри між командами "Атланта" та "Валенсія" в італійському Бергамо в лютому 2020 року. Це була б зависока ціна для цього чемпіонату.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

Дивитись відео 04:21

Єдина жінка в Україні, яка коментує футбол на Євро-2020 (21.06.2021)