Команду Бундесліги вперше тренує жінка: сексизм - позаду?

Коли нова головна тренерка берлінської футбольної команди "Уніон" зайшла в зал, де проходила пресконференція, там на неї вже чекали численні представники ЗМІ. Інтерес до 34-річної Марі-Луїзе Ети (Marie-Louise Eta) величезний, зрештою вона вже увійшла в історію - як перша жінка, що тренує команду чоловічої Бундесліги. "Я знаю, який суспільний вплив і яке значення це має, але мені йдеться про футбол", - каже вона.

Робін Афамефуна (Robin Afamefuna) - професійний футболіст у команді "Фортуна" з Кельна, що грає в четвертій німецькій лізі. Окрім того, 29-річний чоловік - антрополог і пише наукову дисертацію. Тема його досліджень - сексизм і расизм у футболі. За словами Афамефуни, те, що "Уніон" з Берліна має тепер головну тренерку-жінку, - надзвичайно важливо.

Ета - взірець для багатьох молодих жінок

"Якщо ми говоримо про видимість та взірці, то про те, що зараз бачать молоді дівчата, то це призначення дуже важливе. Дівчата бачать, що є можливість колись отримати таку роботу. Раніше такого просто не було", - каже чоловік у розмові з DW.

Німецький футбольний союз (DFB) налічує на даний момент близько 4000 тренером, які мають ліцензії категорії C або Pro, а отже можуть тренувати професійні команди. За останні п'ять років ця цифра виросла на близько 25 відсотків. Тим не менш, частка тренерок у найвищих європейських лігах залишається надзвичайно низькою.

"Сексизм і дикримінація - структурна проблема"

Ета прийшла на заміну попередньому тренеру "Уніону" Штеффену Баумґарту (Steffen Baumgart) та стала першою тренеркою не лише в німецькій Бундеслізі, але й взагалі головних чоловічих футбольних лігах всієї Європи. Утім, крім величезної підтримки на адресу Ети в соцмережах можна побачити також безліч сексистських та дискримінуючих коментарів.

"Мене це не турбує. Це більше каже про тих, хто виставляє це в мережу, ніж про тих, на кого це спрямовано", - каже тренерка.

Афамефуна у своїх дослідженнях займається якраз цією тематикою. Він каже: "Часто говорять про окремі випадки". Але ті, хто це робить, дуже недооцінюють ситуацію, застерігає він.

"Це дуже глибоко укорінена структурна системна проблема, яка стосується переважно жінок у футболі. Треба говорити про те, що жінок у футболі дискримінують, і ці структури потрібно розбити", - каже футболіст.

Расизм і сексизм на стадіонах

Афамефуна досліджує проблему сексизму, расизм та патріархальних рольових моделей та говорить із власного досвіду. Його батько - нігерієць, мати - німкеня, чоловік часто ставав жертвою системною дискримінації як на футбольному полі, так і за його межами.

За його власним сприйняттям, за останні роки ситуація в Німеччині мало змінилася, в будь-якому разі не на краще, каже він. Афамефуна хоч і відзначає деякі зміни, що дають надію, але расизм і сексизм, за його словами, досі є частиною повсякденного життя.

Особливо частко випадки дискримінації трапляються на футбольних стадіонах. Деякі люди досі відчувають, що мають право ображати арбітрів чи гравців через їхню стать чи колір шкіри.

"У футболі часто говорять про те, чи сприймається стадіон як безпечний простір", - каже Афамефуна. За його словами, передусім білі чоловіки вважають, що так, мовляв, кожен може бути тим, ким хоче, і відчувати себе частиною спільноти, незалежно від зовнішності та походження. "Але насправді це зовсім не так!" - каже науковець.

Перспектива білих чоловіків як норма

"Ми живемо у суспільстві з дуже великим патріархальним впливом. У цьому суспільстві перспектива білих людей і чоловіків часто сприймається як норма", - пояснює Афамефуна. "І футбол - це сфера, де дуже домінують білі та чоловіки. Через це багато кліше, певне мислення та поведінка переносяться на стадіон чи у футбол", - додає чоловік. Так і виникає, за його словами, системна дискримінація.

Футболіст стверджує, що через це виникла культура, в якій багато людей відчувають, що в праві робити все, що захочуть, бо заплатили за квиток на стадіон кілька євро. "Кричати, що хочуть, ображати гравців і гравчинь расистськи, сексистськи чи взагалі", - пояснює Афамефуна.

Чоловік розповідає, що в розмовах йому постійно дають зрозуміти, що так, мовляв, завжди було і нехай так і залишається. "Це наче право людей мати цей простій, аби демонструвати цю поведінку. Я вважаю це дуже проблематичним", - каже футболіст.

Позитивні сигнали у футболі

Утім, Афамефуна бачить і позитивні сигнали у суспільстві. І тут він називає не лише першу в історію тренерку в Бундеслізі, але й першого чорного тренера топової німецької команди - наставника мюнхенської "Баварії" Вінсента Компані. "Для мене надзвичайно важливо бачити, що у "Баварії" з Мюнхена зараз чорний тренер", - каже науковець.

Марі-Луїзе Ета також усвідомлює свою роль як взірця для інших та каже, що хоче за допомогою своєї роботи на "Уніон", "можливо, відкрити шляхи і двері та надихнути, аби й молоді дівчата бачили, які є можливості".

Та ще більше тренерці хотілося б, аби питання статі у футболі колись взагалі більше не поставало. Було б добре, "якби йшлося лише про спорт, а якщо йдеться про результати - то незалежно від статі", каже Ета.