Марк Галеотті: Дні "ворів у законі" добігають кінця

Масштабні санкції, що їх Україна застосувала до понад 600 осіб, яких українська влада вважає частиною злочинного співтовариства, особливо "ворів в законі" (особи, які здійснюють злочинний вплив або мають статус суб'єктів підвищеного злочинного впливу. - Ред.), розгорнули дискусію в країні та привернули увагу за її межами. Поки українські правоохоронці затримують одних кримінальних авторитетів і депортують інших, правозахисники говорять про порушення презумпції невинуватості та фундаментальних громадянських свобод.

Марк Галеотті, почесний професор Університетського коледжу в Лондоні, автор книги "Вори: російська супермафія" у розмові з DW розмірковує про обґрунтованість позасудових методів переслідування організованої злочинності і роль пострадянського кримінального співтовариства в житті Європи.

Читайте також: Втрата авторитетів: на що готова піти Україна в боротьбі зі "злодіями в законі"

DW: Українська влада вже не вперше за цей рік вдається до такого позасудового інструменту покарання, як санкції Ради нацбезпеки і оборони. Наскільки, на Вашу думку, це доречно у випадку організованої злочинності, і чи були подібні прецеденти в інших країнах?

Марк  Галеотті: Все залежить від особливостей національного законодавства і від умов, в яких воно формувалося. Наприклад, в Італії досить суворі спеціальні правила проти лідерів кримінальних угруповань. Однак в Україні уряд пішов на досить цікаве поєднання власне кримінального переслідування, коли членам організованих груп загрожує арешт і суд, і суто адміністративних заходів, що застосовуються до корупціонерів високого рівня або, наприклад, до людей, пов'язаних з іноземною розвідкою.

Схожі методи, наприклад, застосовують США: анулюють візи або посвідки на проживання небажаним в країні особам. Також діяла свого часу і Грузія: проcто висилала з країни "ворів в законі", яких не могла заарештувати. Я думаю, Україна тут діяла з урахуванням як іноземного досвіду, так і використовуючи наявні політичні інструменти та виходячи із загрози, які представляють собою ці люди.

Ви згадали Грузію, яка першою свого часу запровадила особливе покарання суто за перебування у статусі "вора в законі". Пізніше подібні поправки в кримінальне законодавство ухвалили в Росії, схожі намагалися запровадити й в Україні. Чи можна назвати це послідовними етапами війни проти "ворів в законі", яка розгортається в останнє десятиліття?

Так, війна дійсно йде, але варто відзначити, що "вори" самі стали досить легкою ціллю у війні проти організованої злочинності - їх легко ідентифікувати за особливостями внутрішнього "кодексу", татуюваннями, поведінкою тощо. У цьому і полягає особливість списку - вам і самому неважко врешті-решт перевірити, чи мають конкретні люди відношення до "ворів в законі".

З одного боку, це дійсно послідовна боротьба правоохоронних органів різних країн. Придивіться, більшість фігурантів українського списку - іноземці. І навіть не росіяни, а грузини і вірмени. Після того, як їх вигнали з власних країн, частина осіла в Україні, тому логічним для місцевої правоохоронної системи буде гнати їх, і гнати далі, змушувати постійно переїжджати.

Однак для України є і специфічний момент. Правоохоронні органи і розвідка ідентифікують мережу російської організованої злочинності як серйозну загрозу національній безпеці, потенційний дестабілізуючий фактор. Зверніть увагу, як починається новий список санкцій - з Сергія Аксьонова, керівника російських структур "влади" в анексованому Криму, з Дениса Пушиліна  - керівника самопроголошеної "ДНР". Цікаво те, що для безпеки України ці люди і звичайні злочинці політично рівнозначні.

Читайте також: Кримінальний кодекс та кримінальні поняття, або Як злодії у закон потрапили

Причини для посиленого переслідування "ворів в законі" здавалися більш очевидними в Грузії, де 30 років тому їх авторитет в суспільстві став справжнім культурним феноменом. Або в Росії, де система відбування покарань стала домом для криміналу, звідки походить вся ця субкультура. Чим "вори" небезпечні для інших країн, для західного світу зокрема?

Варто зазначити, що сама субкультура "ворів" вже не та, що 20-30 років тому. Старий кодекс, "поняття", зазнали істотних змін.  Багато з тих, хто зараз називає себе "ворами", надзвичайно далекі від "старої школи" і навіть не є злочинцями в традиційному розумінні цього слова. Вони отримують цей титул від друзів, бізнес-партнерів, часто за межами в'язниць.

Але те, що традиційно називається "російським криміналом", оперує далеко за межами національних або пострадянських кордонів - і це головна причина, чому дедалі більше країн визначають "ворів" як міжнародну загрозу.

Інша характеристика - їх залученість в політичні протистояння. У першу чергу і в більшості випадків - в російські, але не тільки. І це теж пояснює, чому в Україні "вори" стали частиною кампанії Ради нацбезпеки, яка почалася з проросійських олігархів, а потім перекинулася і на кримінал.

Якщо говорити суто про кримінальну діяльність, то чим займаються всі ці люди?  Які кримінальні сфери контролюють?

Якщо говорити про "ворів" і російську організовану злочинність у цілому в Європі, то вони не займаються тим, що зазвичай називають "вуличною злочинністю". Винятком можна назвати хіба що скоординовані групи грузинських злочинців, викриті Європолом кілька років тому.

Але, згадаємо 1990-ті, коли пострадянські злочинні банди намагалися взяти під контроль європейські кримінальні ринки. Вони вривалися в країни Балтії, Центральної Європи, навіть в Німеччину, і майже в кожному випадку зазнавали поразки. Через протидіюї місцевих правоохоронних органів або місцевих банд, а часом через співпрацю тих і інших.

Утім, пізніше вони змінили тактику. Ті ж "вори" приходили до місцевих угрупувань, наприклад, в Північній Європі і питали: а що вам треба? Вам потрібна зброя? У нас повні склади! Наркотики? Половина афганського героїну проходить через Росію, а метамфетамін варять просто під Санкт-Петербургом. Дівчата? Хакери? Ресурси для відмивання грошей?  Все це є!

Так поступово російська мафія перетворилася на справжніх оптових продавців на світовому кримінальному ринку. Вони не торгують наркотиками на вулиці, проте контролюють більшу частину світових поставок і навіть воюють з латиноамериканськими бандами за ринки кокаїну. На пострадянському просторі вони, звичайно, більше залучені в "польову" злочинність, проте в глобальному світі міцно закріпилися в ролі оптових постачальників. Така роль вимагає і певного досвіду в корупційних схемах, в їх впровадженні в різні політичні системи, а також знань сучасної глобальної економіки, вміння використовувати прикриття, наприклад, у вигляді легальних транспортних компаній.

Але тут також варто звернути увагу, що Росія, ведучи відкриту і негласну війну в Україні і далі в Європі, час від часу залучає до неї весь цей кримінал. Іноді для шпигунських цілей, а іноді і для вбивств, як ми бачили в останні роки з вбивствами чеченців в Туреччині, Німеччині або Австрії.

І це вже інший вимір загроз, які несуть подібні угруповання. Згадайте про хвилю замовних вбивств, вибухів в Україні в 2016-2017 роках, частина з яких була результатом діяльності російської розвідки, а частина - передана на субпідряд гангстерам.

Національний склад українського списку санкцій багатьох наштовхує на думки про етнічну упередженість - більшість людей в ньому родом з Кавказу. Чи відповідає це реаліям кримінального світу, або правоохоронна система перебуває в полоні стереотипів щодо етнічної злочинності?

Звичайно, завжди є місце для упереджень. Але якщо поглянути на російські списки тих, кого там називають "ворами", то там ми теж побачимо переважну більшість грузинів, або азербайджанців, або вірмен. Як на мене, це скоріше культурна особливість. Річ не у тому, що етнічні росіяни або українці не стають бандитами. Вони просто не стають бандитами такого типу - "ворами в законі", особливої ​​субкультури всередині пострадянської організованої злочинності.

Що ж стосується чеченців, то їх участь і в організованій злочинності, і в військовому конфлікті на Донбасі створила новий пласт відносин - кровну помсту, яка досі має велике значення в культурі чеченського народу. Тож не виключено, що частина чеченців з українського списку є "кровниками" тих чеченців, хто воював на боці урядових сил.

Куди кінець кінцем діватися "ворам в законі" після санкцій проти них в Грузії, Росії, Україні чи Європі - і наскільки довго світовій правоохоронній системі вдасться їх "ганяти"?

Якщо уважно придивитися до американського списку санкцій проти російської оргзлочинності, то можна помітити, що деякі персонажі з нього мають реєстрацію, наприклад, в Дубаї. Зрештою, у світі є ще місця, де досить приємно жити і де не дуже придивляються до кримінального бекграунду резидентів.

Втім, на мою думку, історія такого явища, як "вори в законі", дійсно добігає кінця. Цей статус, це звання вже не є вигідним і несе, скоріше, проблеми з кожною новою кампанією на кшталт української. Я наголошую, про кінець організованої злочинності як такої не йдеться. Йдеться тільки про кінець "ворів в законі" як бренду. Реальний кримінальний ринок закривається для "ворів", це більше невигідно.

Кілька років тому я розмовляв з одним росіянином з Дагестану, і він розмірковував над тим щоб приєднатися до "злодійського світу". Для нього це було досить прагматичне "бізнес"-рішення, без всієї цієї "блатної романтики". Він міркував про появу покровителів, певний авторитет, але врешті-решт дійшов висновку, що в довгостроковій перспективі вступати в цей клуб невигідно. А якщо "молодняк" не хоче йти в "вори", то їхні дні лічені.