Інтерв’ю: директор Берлінале про тенденції кінофестивалю

Фільмом The International відкриється кінофестиваль у Берліні

Дітер Кослік: Так, ми довго вели перемовини. Це дуже масштабний фільм Тома Тиквера. Він не лише називається «Інтернаціонал», його зйомки теж проводилися по цілому світу. Звісно, що у виробництві фільму такого масштабу задіяно дуже багато сил. Тож, усі були переконані, що цей фільм обов’язково варто показати на «Берлінале». Ми скерували всі наші зусилля в цьому напрямку. Зате тепер у нас буде фільм, який має здивувати глядачів. Режисеру вдалося зняти цей фільм дуже своєчасно, саме на тему економічної кризи. У ньому йдеться про міжнародні фінансові махінації банків. Це фільм на дуже наболілу тематику!

У фестивальне міжсезоння ви відвідуєте багато інших кінозаходів. Чи можна говорити про якійсь загальні регіональні чи тематичні тенденції ?

У стрічці The Messenger порушується тема війни в Іраку - в центрі уваги доля людини

Справді існує кілька тенденцій. Багато сучасних фільмів присвячуються воєнній тематиці. Нині ці фільми більше уваги приділяють, власне, не самим баталіям, а тому, як впливають війни на долі людей та країн. Приміром, що відчуває родина, коли чотирирічна дитина втрачає на війні батька? Або коли щойно одружена жінка втрачає свого коханого на полі бою? І що стається, коли солдатам доводиться повертатися в цілком «нормальне» суспільство і ставати, приміром, водіями таксі. Тобто, головна увага нині зосереджена на долі людини. Ця тема так чи інакше стосується цілого світу. І наш фестиваль виявився готовим до цієї тенденції.

Які ще теми цікавлять сучасне кіно ?

Дедалі більше фільмів присвячуються проблемі: що ми їмо? Про це мало не щодня можна читати в газетах.

Програма "Кулінарне кіно" - спочатку на екрані вся правда про їжу, а потім спільна вечеря. Сцена зі стрічки Food, Inc.

Активісти кажуть: нас труять, так далі не може тривати! Ця тема також присутня на нашому «Берлінале». Зокрема ми покажемо велику кінострічку про махінації виробників продуктів харчування, яка називається «Їжа Інкорпорейшн». Я б сказав, що це справжній міжнародний апокаліпсис, у якому все між собою переплетене. І якщо невдовзі не буде змінено підхід до харчування як такого, то ми переживатимемо те ж саме, що нині бачимо у банківському секторі, а саме – справжній розпач.

Пане Коссліку, чим займається керівник фестивалю протягом решти 50 тижнів року, коли фестиваль закінчується?

У принципі тим самим, чим і під час фестивалю. Він розмовляє з людьми, переглядає фільми, вибирає серед них найкращі. Намагається підтримувати контакти і заводити нові. Однак передусім він намагається так подати свій фестиваль, щоб люди хотіли на нього прийти. Щоб виробники із радістю презентували свої фільми саме на «Берлінале», а не на якомусь іншому фестивалі. І ця робота займає в мене цілий рік.

Пане Коссліку, дякуємо вам за розмову !