Як Туреччина готується до реадмісії біженців з Греції | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 25.03.2016
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Як Туреччина готується до реадмісії біженців з Греції

Турецьке місто Кіліс готується до прийому біженців, яких переправлятимуть з Греції. Вже зараз тут проживає більше сирійців, ніж самих турків. З Кіліса повідомляє Веріка Спашовська.

Табір біженців біля Кіліса розростається

Табір біженців біля Кіліса розростається

На вулицях міста Кіліс торгівля у самому розпалі. В історичній частині міста строкатими рядочками вишикувались невеличкі магазинчики та майстерні. Крім кіосків, тут крамнички мідників, кравців і перукарів. 19-річна Зайнеп з Алеппо продає жіночу білизну та, здається, змогла знайти себе в новій ситуації. Три роки тому ця молода сирійка, яка належить до курдів, мусила рятуватися від бомб і втекла зі свого рідного міста.

Кількість жителів зросла більш ніж вдвічі

"Життя тут, власне, непогане, - каже вона, - але, якби я змогла повернутися додому, я б одразу поцілувала землю. Коли Кіліс обстрілюють з території Сирії, місцеві винуватять у цьому нас. Таке вороже ставлення неприємне". Менше двох тижнів тому у Кіліс влучили три реактивні снаряди, випущені з території Сирії. Тоді загинули одна жінка та дитина. Кіліс розташований на відстані лише 20 кілометрів від сирійського кордону. А там, по той бік кордону, розташовані підконтрольні терористами "Ісламської держави" (ІД) райони.

Зайнеп з Алеппо у кіоску з продажу жіночої білизни

Зайнеп з Алеппо у кіоску з продажу жіночої білизни

З початку громадянської війни у Сирії кількість жителів Кіліса більш ніж подвоїлась. Разом із сотнею тисяч власне турецького населення, у місті знайшли притулок ще 130 тисяч біженців. Багато-хто перебуває тут уже кілька років, а дехто прибув лише кілька місяців тому. 45 тисяч з них живуть у таборі для біженців, решта знайшла дах над головою у приватних помешканнях.

Мер: Біженці - наші "гості"

Мер міста Хасан Кара каже, що біженці - "гості", з якими самі мешканці міста ділять те, що мають. Йому віриш на слово. Водночас мер визнає, що розмістити так багато людей з Сирії в його місті - завдання не з легких. І йдеться не лише про інфраструктуру та забезпечення питною водою, яке з самого початку розраховувалося на половину нинішнього населення. Сирійські біженці у багатьох відношеннях відрізняються від турків, пояснює Кара.

Мер міста Кіліс Хасан Кара

Мер міста Кіліс Хасан Кара

Так, сирійські жінки, у тому числі й маленькі дівчатка, постійно носять хіджаб, крім того, багато-хто з них ходить у бурці. Сирійці не розмовляють турецькою, а у Кілісі ніхто не говорить арабською. Знайти більш-менш приступне житло для оренди стає майже неможливо, та й кількість робочих місць скоротилася, і місцеве населення міста дуже дратує той факт, що їхні сирійські сусіди, які у своїй більшості безробітні, лягають спати дуже пізно, у той час, як самим туркам треба рано-вранці вставати на роботу.

Назад додому, якщо вдалося б

Ще складнішою проблемою є та обставина, що разом з сирійськими біженцями до міста прийшов й архаїчний спосіб життя. Приміром, сирійські батьки наполягли на тому, щоб шкільні заняття для хлопчиків та дівчаток проводились у окремих класах. І хоча для сучасної Туреччини це незвично, влада Кіліса пішла на це.

Діти біженців в одному з дитячих садочків у таборі біженців

Діти біженців в одному з дитячих садочків у таборі біженців

Те, які зусилля для прийому біженців доводиться докладати місту Кіліс та його мешканцям, стає зрозуміло у таборі для біженців, котрий спорудило місто. Одразу за мечеттю вишикувались рядочком чисті просторі житлові контейнери, позначені номерами будинків з назвами вулиць. Вітер розгойдує розвішану на мотузках білизну. Одна з жінок намагається виростити якусь городину у заіржавілих бляшаних вазонах. Якийсь старий чоловік гріється на променях весняного сонця. Дітлахи зараз у дитсадочку та займаються малюванням, шкільні заняття відвідують понад дві тисячі школярів, медичну допомогу надають у санітарно-лікувальному центрі, певна річ, безкоштовно, а полиці супермаркету заповнені вщерть. "Так, - каже сивочолий вчитель з Алеппо, - тут добре, але трішки задорого". Якщо буде можливо, то він залюбки повернувся б додому, додає педагог.

Контейнери для ще 10 тисяч біженців

Але повернутись до Сирії зараз неможливо. Якщо біженці й залишають Кіліс, каже мер міста Кара, практично всі вони воліють потрапити до Німеччини. Багато-хто з них ще нічого не чув про угоду між Європейським Союзом (ЄС) та Туреччиною щодо реадмісії біженців. А якщо хтось і чув, то все одно дехто з тих, хто хоче вибратися звідси, сподівається, що знайдеться бодай-яка можливість якось потрапити до Німеччини чи ще кудись до країн Західної Європи.

Сирійські школяри навчаються у школі в таборі біженців в окремих класах для хлопців та дівчат

Сирійські школяри навчаються у школі в таборі біженців в окремих класах для хлопців та дівчат

Тим часом Кіліс вже приготувався до того, щоб прийняти ще близько десяти тисяч інших біженців. Біля табору біженців, що вже перетворився на таке собі невеличке містечко, стоїть геть нещодавно споруджений та незаселений комплекс з житлових контейнерів. Серед іншого він розрахований на тих біженців, кого незабаром відправлять з Греції до Туреччини. Така доля чекає на всіх біженців, які з 20 березня прибувають до Греції та не можуть переконливо довести факт переслідування їх у Туреччині. "Угода з ЄС в принципі непогана, - дипломатично каже Кара, - але якщо війна у Сирії не припиниться, вона нічого не дасть".

Турецьке громадянство як вихід

Як на нього, то нехай би біженці лишилися б у Кілісі. Адже звідси вони змогли б швидко повернутися на батьківщину, якщо війна колись закінчиться. Але що довше вона триває, то більша вірогідність того, що багато-хто з 2,7 мільйона сирійських біженців, яких прихистила Туреччина, залишаться тут назавжди. Після п'яти років вони можуть прийняти турецьке громадянство. За це вони мають дякувати президентові Реджепу Таїпу Ердогану. А він здобуває нових виборців, що, власне, і криється за цим доброзичливим жестом.

Можливо, колись і Зайнеп зможе скористуватися можливістю здобути турецьке громадянство. Але тепер вона б залюбки закохалася б у когось, каже дівчина. До Німеччини вона й так не дуже хоче. Адже там на сирійських біженців, на її думку, ніхто особливо не чекає. Про це вона почула в ефірі турецького телебачення.

Дивитись відео 01:33
Now live
01:33 хв

ЄС і Туреччина домовилися щодо стримання потоку мігрантів (18.03.2016)

Аудіо й відео до теми

Реклама