Як пропаганда Кремля впливає на роботу німецьких журналістів

Штеффен Добберт працює в німецькому інтернет-виданні Zeit Online, яке є відгалуженням відомого тижневика Die Zeit. Уже понад рік журналіст висвітлює події в Україні - починаючи від Євромайдану та анексії Криму Росією і закінчуючи війною на Донбасі та дебатами про санкції проти Москви та можливі поставки зброї Києву. У своїх матеріалах Добберт завжди намагається дати слово простим українцям, у своїх авторських колонках часто засуджує агресію Москви в українській кризі.

Від "тролінгу" до погроз

Читати відгуки користувачів сайту - один із принципів Добберта, каже журналіст у розмові з DW. Та останнім часом це дається йому дедалі важче. "Щойно я публікую новий матеріал, одразу ж отримую у відповідь образи, аж до погроз, у тому числі, погроз мене вбити - у коментарях на Zeit Online, на моєму персональному сайті чи в соціальних мережах Facebook та Twitter ", - розповідає Добберт.

За цими погрозами великою мірою стоїть пропагандистська машина Кремля, переконаний журналіст. У Німеччині діє низка інформаційних джерел, які поширюють німецькою мовою позицію керівництва РФ в українському конфлікті. Восени минулого року була запущена німецькомовна версія телеканалу RT, який входить до кремлівського холдингу "Россия Сегодня". Присутній голос Кремля і в німецькомовному інтернеті: це інформагенція Sputnik, яка входить до того ж російського державного холдингу. Німецькі медіа-експерти закидають цим ЗМІ однобічну й викривлену подачу інформації про події в Україні.

Частина ж погроз, які на свою адресу отримує Добберт, на думку журналіста, походить від "керованих" користувачів мережі, так званих "тролів". "Але є серед коментаторів і люди, які під впливом пропаганди настільки сильно змінили свою думку, що вони мені потім уночі пишуть листи на чотири-п’ять абзаців із погрозами, які дуже зачіпають", - каже Добберт.

Добберт стверджує, що погрози з боку "тролів" та прибічників пропаганди Кремля поки що не мають впливу на його журналістську діяльність у вигляді, скажімо, самоцензури. Водночас журналіст визнає: "Говорити, що це не впливає на тебе взагалі, - наївно. Ти читаєш це і замислюєшся. І це сила і якість впливу, з якою мені до цього ще ніколи не доводилося мати справу".

"Фантастичне випромінювання" пропаганди

Подібний тиск, на думку Добберта, відчувають на собі "всі його колеги", які пишуть на тему української кризи в Німеччині. "І це не лише реакції читачів. Тиск чинять, зокрема, й деякі колеги, які починають піддаватися впливові пропаганди (Кремля - Ред.)", - каже він.

Саме про таких колег-журналістів говорить і Ґоліне Атай, кореспондентка першого телеканалу німецького телебачення ARD. Пропаганда Кремля, за її словами, "має настільки фантастичну силу випромінення", що німецькі друзі та колеги кореспондентки "взагалі вже не знають, що відбувається в Україні та Росії". "Щодня я чую від своїх колег у Німеччині, що вони уникають певних формулювань через скарги, які до них надходять", - каже Атай у своїй промові під час вручення премії "Журналіст року" від фахового видання medium magazin.

Такий, як вона каже, "витончений" вплив російської пропаганди - одна з її найбільш небезпечних сторін. Ця "витонченість", за словами Атай, полягає в тому, що саме пропагандистські ресурси Москви перебирають на себе роль платформи для ведення критичної дискусії на Заході. "Вони перебирають на себе керування дискусією про помилки, про недоліки, про слабкі місця власного суспільства", - каже журналістка у розмові з DW.

І хоча таку дискусію активно ведуть і суспільні німецькі медіа, які фінансуються із внесків самих громадян, подібні телеканали, як RT, спираючись на PR-стратегію Кремля, роблять акцент лише на негативах всередині західних суспільств, викривляючи таким чином реальність.

Ґоліне Атай каже, що дуже швидко розпізнала, що ховається за сюжетами RT, коли побачила, як ними діляться деякі друзі в соціальних мережах. "Я дуже довгий час вивчала феномен іранської пропаганди. І мені стало одразу зрозуміло: давати такому телеканалу, як RT, вести подібну критичну дискусію на Заході не можна. Адже якщо телеканал (підконтрольний авторитарному режимові - Ред.) щось подібне робить, то він переслідує певну мету", - переконана Атай.

Контрпропаганда чи викриття?

Саме тому, каже журналістка, ідея створення російськомовного каналу в Євросоюзі та боротьби з російськими дезінформаційними кампаніями з боку Брюсселя - рух у правильному напрямку. "Щоправда, це відбувається надто пізно. Я не знаю, що з цього вийде, але сподіваюся, що це не буде ще один Euronews, а що буде відбуватися глибокий аналіз феномену російських ЗМІ, і що про це розповідатимуть російським, європейським, латиноамериканським, американським громадянам. Не можна реагувати контрпропагандою. Натомість треба викривати пропаганду іншої сторони", - каже журналістка.

Штеффен Добберт натомість вважає, що просвітництво з боку ЄС чи окремих держав у вигляді власних медіа-ресурсів суспільствам у Європі не потрібна. "Принаймні, не у вигляді, коли німецька держава чи ЄС виконують роботу преси", - каже він. Найважливіше, за його словами, аби держава в Німеччині продовжувала гарантувати свободу слова і забезпечувати журналістам можливість "незалежно працювати у людських умовах". "І тоді вони вже зрештою попіклуються про те, щоб правда дійшла до більшості громадян", - переконаний він. У чому Заходу треба надолужити згаяне, так це, за словами німецького журналіста, робота спецслужб. "Треба знати і розуміти, що відбувається у Кремлі, якими стратегіями там послуговуються", - каже Добберт.

Вчитися на власних помилках

Журналіст переконаний, що німецька громадськість та журналісти за час від початку української кризи змогли багато чого навчитися, зокрема, на власних помилках. "Іще рік тому небезпека потрапити під вплив пропагандистських повідомлень з Росії та поширити їх у німецьких ЗМІ була набагато більшою. Потім відбувся певний навчальний процес у самих німецьких медіа. Багато журналістів узагалі вперше поїхали до України та помітили, що те, про що говорять деякі джерела, на ділі виявляється неправдою", - каже Добберт.

За словами журналіста, багато хто в Німеччині побачив, як функціонує телеканал RT, а також почув про те, як винаймаються так звані "тролі", які потім поширюють пропагандистські коментарі та інформацію в інтернеті.

Нечутливі до дезінформації

Та Ґоліне Атай у своїх оцінках скептична. "Для людей на Заході дуже важко розуміти цей феномен (пропаганди Кремля - Ред.) у всіх його деталях", - каже журналістка. Вона переконана, що через відсутність досвіду контактів із пропагандою як такою значна частина громадян країн Заходу не має чутливості до дезінформації. "Ми маємо бути більш медіасвідомими. Це моє глибоке переконання", - резюмує вона.

Утім, проведене нещодавно репрезентативне дослідження на замовлення газети Frankfurter Allgemeine Zeitung продемонструвало, що пропаганда Кремля на більшість німців, схоже, все ж не діє. Інакше важко було б пояснити, чому вину в розв’язанні конфлікту в Україні 55 відсотків опитаних покладають на державне керівництво Росії, а 34 відсотки - на проросійських сепаратистів у східній Україні.

Натомість Київ винним у конфлікті вважають 20 відсотків опитаних німців. 17 відсотків покладають відповідальність за нього на США, 6 відсотків - на Євросоюз.