Чому новобранці продовжують скаржитися на якість БЗВП

На початку червня головнокомадувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що в результаті перевірки вісім військових частин позбавили права проводити власну базову загальновійськову підготовку (БЗВП). "Окремим бригадам і полкам поставлено завдання переглянути власні спроможності, покращити умови та зміст підготовки новобранців", - не вдаючись у деталі, написав у соцмережах Сирський.

Зміни до БЗВП почалися восени 2024 року, після того, як головнокомандувач ЗСУ публічно визнав, що мобілізовані потрапляють на поле бою недостатньо підготовленими. Невдовзі Генштаб запустив пілотний проєкт - на базі кількох навчальних центрів тривала півторамісячна підготовка, яка включала додаткові заняття, зокрема з протидії дронам. Згодом оновлена програма почала діяти в усіх навчальних центрах.

Впроваджені зміни дали позитивний результат, відповіли в Генштабі на запит DW. "В першу чергу, збільшення терміну підготовки до 51 доби, що дозволило наростити практичну складову навчання, підвищити рівень тактичної, вогневої підготовки, тактичної догоспітальної допомоги та адаптувало програму до сучасних умов ведення бойових дій", - йдеться у відповіді на запит.

Утім, більшість випадків самовільного залишення частин (СЗЧ) відбувається саме із навчальних центрів, навесні повідомляв в інтерв'ю Радіо Свобода  заступник керівника Офісу президента України й бригадний генерал Павло Паліса.

DW поговорила з військовослужбовцями, які проходили БЗВП протягом останніх кількох місяців. Вони скаржились на низку проблем, зокрема на зміст програми та її тривалість, інструкторський склад, умови й медичну допомогу в навчальних центрах. Імена співрозмовників змінені на їхнє прохання.

Читайте також: Армійська реформа: що передбачає її перший етап та як його оцінюють військові?

Програма й тривалість БЗВП

"БЗВП не дала мені уявлення про сучасну війну, - вважає Артем, який займався в навчальному центрі Військово-морських сил (ВМС). - Бо скільки б БЗВП не тривало, 50 днів чи навіть 90 днів, цього недостатньо для того, щоб підготувати людину до участі в бойових діях у нинішніх умовах. БЗВП структурно для цього не придатна". На думку Артема, БЗВП варто скоротити до 30 днів, а бойове злагодження в підрозділі, навпаки, збільшити. За словами новобранців, із якими говорила DW, найбільше знань вони здобули вже у своїх військових частинах.

Наразі БЗВП триває 51 день, для обмежено придатних - 30 днів. Протягом цього часу, за словами курсантів, програма регулярно повторюється. Одні вважають це марнуванням часу, та Андрій, який проходив БЗВП в одному з навчальних центрів, переконаний, що лише так можна засвоїти знання. Говорячи про наповнення програми, усі з опитаних DW новобранців розчаровані заняттями з протидії дронам. Зокрема, на стрільбах із рушниці вкрай не вистачало патронів. 

За відгуками курсантів, стрільб із автомату Калашникова було достатньо. Хоча інструктори не аналізували результати таких стрільб, зауважує Микита, який проходив БЗВП у навчальному центрі Сил безпілотних систем (СБС). Загалом, за його словами, вимоги до курсантів були знижені. "Там наголошували, що ніхто з нас не піде в піхоту. Тому тактична підготовка була мінімальна. В окопах ми просто стояли, не пересувались, не нарізали кути. Боїв у міській забудові взагалі не було. Дронової протидії, крім трьох патронів з рушниці, теж", - розповідає новобранець і додає, що чимало його побратимів зрештою опинились у піхотному підрозділі.

Однак Іван, який, проходив БЗВП в навчальному центрі Десантно-штурмових військ (ДШВ), залишився задоволений програмою. "Що здивувало - була психологічна підготовка і лекції з національно-патріотичного виховання. Були класні інструктори з топографії, - розповідає він. - Під час занять і переміщень інструктори кидали учбові гранати, скидали їх з дронів. Нам розказували, як протидіяти дронам, як ховатись і ухилятись".

Інший новобранець на імʼя Олег, який проходив БЗВП у цьому ж навчальному центрі, зауважує, що частина інформації була неактуальною. "Інструктори часто казали, що по книжці написано одне, але насправді зараз вже інакше відбувається", - каже Олег і як приклад згадує заняття, на якому курсантів навчали висаджуватись із техніки при заїзді на позиції.

Читайте також: Оптоволокно, кілзона та наземні роботи - як змінився фронт за чотири роки війни

Інструкторський склад

"Програма може бути хорошою або поганою, але вона часто не виконується", - в інтервʼю DW говорить Антон Муравейник, керівник напряму GR (взаємодії з урядовими організаціями) у фонді "Повернись живим". Він є одним з авторів дослідження про БЗВП, оприлюдненого фондом торік. На думку Муравейник, успішна підготовка залежить від планування й управління людьми. "Йдеться про те, як організувати день у навчальному центрі й загалом увесь курс. Як тасувати людей, аби всі все вивчили", - пояснює Муравейник.

Утім, важливішим за наповнення й тривалість БЗВП є викладацький склад, вважає представник фонду. "Підготовка тримається на плечах інструкторів" - один із основних висновків дослідження про БЗВП. На запит Генштабу "Повернись живим" зробив ще кілька непублічних досліджень, а вже на їхній основі - "концепцію реформування і трансформації системи підготовки".

"Однак наразі, на жаль, немає централізованої реформи підготовки. Вона відбувається точково", - зазначає Муравейник. Так, із низки рекомендацій аналітиків поки вдалося втілити два проєкти, направлені на інструкторів. Перший - проєкт "На досвіді", який фонд впроваджує спільно з Міноборони, командуванням Сухопутних військ та рекрутингової платформи LobbyX. "Ми намагаємося розробити нову систему відбору і переміщення людей з бойових частин саме в навчальні центри", - пояснює представник "Повернись живим".

Другий проєкт, школу підготовки інструкторів, розгорнули на базі одного з навчальних центрів наприкінці 2025 року. І наразі перші випускники вже навчають новобранців, додає Муравейник. "Це ідеальний приклад повного циклу - від вивчення й аналізу проблеми, рекомендацій і ухвалення рішення до його імплементації", - каже він.

Однак глобально ці зміни ще не відчутні, вважають опитані DW новобранці. Вони скаржаться, зокрема, на відсутність людяного ставлення з боку інструкторів. "Їх демотивує потік демотивованих курсантів", - припускає Артем, який проходив БЗВП у навчальному центрі ВМС.

"Спочатку нас усіх сприймали як людей, які хочуть відкосити. Так, нас бусифікували, але в нас уже є посади і ми не підемо в СЗЧ", - виправдовується Іван, який займався в навчальному центрі ДШВ. Він, утім, може пояснити таке ставлення. "Перед нами був набір, де втекли 30 людей. Тому й від нас очікували того самого", - додає Іван.

Пропускна здатність навчальних центрів

У навчальних центрах усе ще бракує інструкторів, зауважує Антон Муравейник із фонду "Повернись живим". Подекуди на одного інструктора припадає від 40 до 70 новобранців. Тоді як має бути від 6 до 12, додає він. "Пропускна здатність навчального центру розраховується здебільшого або по штатній структурі, або по списковій чисельності, - пояснює Муравейник. - Умовно кажучи, штат передбачає 500 людей, але офіційно на посади призначено 300. Однак фактично в навчальному центрі може бути й 100 людей, тому що решта 200 - хтось хворіє або у відпустці, хтось в зоні бойових дій".

Великі навчальні центри на ротаційній основі відправляють своїх інструкторів у зону бойових дій для "набуття бойового досвіду", каже представник "Повернись живим". "І чимало з них втрачають здоровʼя або й гинуть, - додає він. - Усім потрібне оновлення бойового досвіду, але це має робитися з меншими ризиками, наприклад, на командно-спостережних пунктах рот або батальйонів".

Іван, який проходив БЗВП у навчальному центрі ДШВ, зустрічав там інструкторів, які нещодавно повернулись з ротації. "Вони розповідали, що зараз війна дронів. Розповідали, в яких умовах краще заходити на позицію й виходити з позиції. Що робити, якщо бачиш "дрон-ждун". Багато розповідали про маскування. Наприклад, якщо ви любите тваринок, то не приручайте їх, бо це демаскуючий фактор", - згадує Іван.

Утім, більшість із опитаних DW новобранців навчались в інструкторів, які востаннє воювали у 2022-2023 роках. Через це деякі курсанти скептично ставилися до їхніх знань. Відповідаючи на це зауваження, Антон Муравейник із фонду "Повернись живим" нагадує, що, за правилами, інструктори мають викладати виключно за програмою. "Тобто інструктор не може розказувати про свій досвід і спиратись на нього. Адже його особистий досвід не означає, що це працює. Це може бути помилкою вцілілого", - додає він.

Інфраструктура й матеріально-технічна база

Чи не найбільше скарг новобранців, з якими говорила DW, стосуються побутових умов у навчальних центрах. "Будь-які проблеми вирішуються лише тоді, коли є перевірка. Немає гарячої води тиждень - нормально. Приїхала перевірка - одразу відремонтували", - каже Микита, який проходив БЗВП у навчальному центрі СБС. За його словами, скарги на гарячу лінію навчального центру не давали результату. "Для змін необхідне ресурсне забезпечення навчальних центрів, - вважає Микита. - А ще - аби там змінились люди, залякані доганами і можливим переведенням кудись у піхоту".

"Я готовий витримувати труднощі, якщо розумію, для чого це, - говорить Артем, який проходив БЗВП у навчальному центрі ВМС. - Якщо людина в окопі, зрозуміло, що може бути нестача води і їжі. Ці труднощі мають сенс. А коли тебе ставлять в тяжкі побутові умови, і воно позбавлено жодного сенсу, це дуже демотивує. Бо немає жодної користі з того, що людина не миється довгий час. Аби зрозуміти, що вологі серветки дуже допомагають, не треба 51 день".

Іван, який займався в навчальному центрі ДШВ, згадує, як увесь час почувався виснаженим. "Коли ти спиш по пʼять годин та ще й бігаєш на тривогу в укриття, мозок не здатен сприймати інформацію, - каже він і припускає. - Можливо, треба, щоб спочатку люди у більш комфортних умовах вивчили теорію, а потім - щоби їх поміщали в стресові, бойові умови, коли їм треба ці навички застосовувати".

Утім, інший курсант на імʼя Андрій вважає, що складні побутові умови є цілком виправданими. "Це робиться, щоби звикнути до дискомфорту і бути до нього готовим, - каже новобранець. - У нас були моменти, коли нам спеціально створювали додатковий дискомфорт. Наприклад, ми приїхали в навчальний центр вночі, було дуже холодно. Нам дали порожні намети, на вулиці стояла буржуйка, дров не було. І ми почали шукати дрова - абсолютно всі включились у цей процес. Замість того, щоб сидіти, плакати й дзвонити мамі, ми створили команду. Це був перший іспит для спільноти людей - щоби ми організувались". 

Однак зазвичай обмежені побутові умови все ж зумовлені бідною інфраструктурою і матеріально-технічною базою навчальних центрів. Бюджет ЗСУ, передбачений на підготовку новобранців, украй низький, зазначає Антон Муравейник із фонду "Повернись живим". "Адже все йде на фронт, - пояснює він. - Пріоритет зрозумілий. Однак, на нашу думку, підготовка також має бути у фокусі. Тому що потім ми маємо відповідні результати на полі бою".

За спостереженнями Муравейника, забезпечення навчальних центрів часто залежить від залученості командного складу й інструкторів, які самостійно шукають ресурси серед міжнародних і громадських організацій та приватних донорів. "Тобто хтось намагається і розвивається попри все, а хтось каже, що нічого не має, і нічого не робить, - додає Муравейник. - Здебільшого, в результаті перевірки знаходять проблеми й карають відповідальних. А ті кажуть: дайте нам ресурс, інфраструктуру й людей. А їх нема. Тоді й проблеми усунути неможливо".

Загибель новобранців на БЗВП

Навесні стало відомо про смерть від пневмонії кількох новобранців 425-го окремого штурмового полку "Скеля" під час проходження БЗВП. Тоді зʼясувалось, що подібні випадки не обмежуються одним підрозділом, а причиною є умови в навчальних центрах, зокрема неналежна медична допомога. Як коментувала в інтерв'ю РБК-Україна військова омбудсманка Ольга Решетилова, в іншому навчальному центрі зафіксували сотні госпіталізованих із пневмонією. У результаті перевірки, ініційованої військовою омбудсманкою, зʼясувалось, що в навчальному центрі були лише троє медиків.

Водночас, за інформацією Решетилової, часто новобранці починають хворіти ще до прибуття в навчальні центри - через тривале перебування в неналежних умовах у ТЦК.

Також відомо чимало випадків, коли в навчальних центрах опиняються мобілізовані, які невдовзі будуть звільнені зі служби, зокрема через стан здоровʼя. Як йдеться у відповіді на запит DW, до Офісу військового омбудсмана курсанти найчастіше звертаються зі скаргами, повʼязаними зі звільненням зі служби та здоровʼям - щодо проходження ВЛК та лікування.

Усі з опитаних DW новобранців хворіли на сезонні застуди або пневмонію під час БЗВП й, переважно, переносили симптоми "на ногах". "Бо кожна скарга сприймається як спосіб відкосити від якоїсь роботи. І тому треба було довести, що тобі дійсно погано, - пояснює Іван, який проходив БЗВП у навчальному центрі ДШВ. - Медпункт - це намет, де лежать люди з температурою. І вони мають самостійно палити буржуйку. Якщо не стає краще - направляють у шпиталь".

"Дуже довго не кладуть у лікарню, бо бояться СЗЧ, - каже інший курсант на імʼя Олег. - У нас у сусідніх ротах дві людини померли від серця. Сюди попадає багато людей, котрі по здоров'ю не повинні тут бути. Ще в резервній роті у двох людей стався приступ епілепсії, бо вони були алкоголіками".

Днями стало відомо про нові випадки загибелі новобранців у навчальних центрах. Видання "Бабель" опублікувало розслідування щодо 26 мобілізованих уже згаданого штурмового полку "Скеля", які загинули, ймовірно, через побиття або ненадання медичної допомоги. Інші співрозмовники видання свідчили про насильство щодо них та були свідками жорстокого поводження з іншими новобранцями та навіть кількох випадків суїцидів. Окрім того, вони повідомили про велику кількість наркозалежних людей, мобілізованих до "Скелі". 

У відповідь на публікацію ДБР заявило про початок власного розслідування. Водночас, як зʼясували журналісти, полку "Скеля" немає в переліку військових частин, яких на початку червня позбавили права на власну БЗВП. 

Читайте також: Мобілізація й рекрутинг. Як (не) поповнюють українське військо

СЗЧ із навчальних центрів

У навчальних центрах починається одна з найбільших проблем українського війська - самовільне залишення частини. "Велика кількість людей, які здійснили СЗЧ, використовують це як ухилення від мобілізації. Тому що відсоток СЗЧ на передньому краї надзвичайно малий порівняно з тим, хто здійснює СЗЧ з навчальних центрів", - говорив керівник Офісу президента й бригадний генерал Павло Паліса.

Кожен із опитаних DW новобранців стикався із випадками СЗЧ у своїх або сусідніх навчальних ротах. "Але наскільки я чув, зараз стало набагато менше СЗЧ. Тому що посилюють охорону - телефон забирають, колючі дроти всюди", - припускає Олег, який проходив БЗВП в одному з навчальних центрів ДШВ.

Про зменшення кількості СЗЧ із навчальних центрів, аж на 14%, недавно повідомила й військова омбудсманка Ольга Решетилова. "На одній з чергових нарад щодо протидії СЗЧ з навчальних центрів люди у погонах і на високих посадах знову і знову обговорювали, як посилити відповідальність за СЗЧ, як обнести колючим дротом навчальні центри і подібні ідеї. Я тоді сказала, що піду іншим шляхом - не покарання, а підтримки і турботи про новобранців. Тоді в мій бік було дуже багато скепсису і невіри", - написала у Facebook Решетилова.

На її думку, на зменшення випадків СЗЧ вплинуло ініційоване нею скорочення програми БЗВП для обмежено придатних й експериментальний адаптаційний курс для новобранців. Адаптація передбачає триденні тренінги "з правових питань, фінансової грамотності, психологічної підтримки та історії України", у колонці на "Українській правді" пояснює Вікторія Дворецька, ветеранка й керівниця громадської організації Frontline Reforms, залученої до впровадження ініціативи.

Утім, новобранці, з якими говорила DW, не мали цього адаптаційного курсу у своїх навчальних центрах. "Це мало бути, але замість цього був обстріл і безсонні ночі. Тому все звелось до мінімальних консультацій для тих, кому це було потрібно", - говорить курсант Андрій. Інший курсант проходив адаптаційні тренінги в навчальній роті, поки очікував на відправлення на БЗВП. Здебільшого новобранців згадують про кілька днів перед навчанням, упродовж яких вони нічого не робили. Натомість у деяких навчальних центрах курсанти мали "нульовий день" - імітація засідки і психологічний тиск на новоприбулих. На співрозмовників DW це справило негативне враження.

На думку Антона Муравейника із фонду "Повернись живим", відсоток СЗЧ із навчальних центрів знизився через зростання в іншому місці - у військових частинах або по дорозі до них. Адже віднедавна, аби розподіл став більш справедливим, мобілізованих спершу направляють у підрозділи, а вже після цього - в навчальні центри.

Іван, який проходив БЗВП у навчальному центрі ДШВ, не скористався можливістю втекти дорогою з ТЦК до військової частини. "Я розумів, що СЗЧ - це й надалі сидіти в чотирьох стінах, - розповідає він. - А в ТЦК мені запропонували гарну посаду, і я обрав бути в правовому полі. До цього я був порушником, я був у розшуку і не йшов у ТЦК. І от зараз я вирішив вчинити правильно".

Випадки СЗЧ серед новобранців - наслідок того, як працює система мобілізації, переконаний Муравейник. "Глобальна причина - в тому, кого і як залучають до Збройних сил", - підсумовує він.