”Ринки сировини реагують так само непрогнозовано, як і ринки цінних паперів”

Німецькі видання продовжують обговорювати обрання Горста Келера федеральним президентом країни. Так берлінська газета ВЕЛЬТ пише:

”Обрання Горста Келера не було сюрпризом. Сюрпризом стала та впевненість, з якою новообраний президент пішов до трибуни. І несподіваною була відвертість його промови. На трибуні перед Федеральними зборами стояв вільний од забобонів патріот, який справді любить свою країну і не соромиться відкрито про це сказати. Горст Келер кількома словами змалював ситуацію в країні і тим самим рішуче виступив проти тих, хто сумнівався в ньому. З трибуни говорив не економіст, який бачить перед собою лише жахливі економічні дані, а людина, яка хоче докласти всіх зусиль до оновлення країни – попри всі обмеження, які має посада федерального президента. Тому його легіслатурний період може стати не часом зміни влади, як про те говорить опозиція, а часом зміни епох у німецькій політиці”.

Ту ж тему продовжує газета ЕКСПРЕС з Кельна:

”Горст Келер – хто це такий? Так запитували ще кілька місяців тому мільйони німців. Нині Келер трохи відоміший, і федеральний президент – людина, яка заслужила ним стати. Своїми виступами минулих місяців і своєю промовою перед Федеральними зборами він доводить, що з ним доведеться рахуватися, що він хоче втручатися в політичні процеси і давати поштовхи до роздумів. Перша подача була доброю, похвалив навіть голова соціал-демократів Франц Мюнтеферінґ - представник табору, який програв вибори президента. Наша країна, яка справляє враження паралізованої, з мільйонами людей, які бояться майбутнього, справді потребує нині нових акцентів і перспектив – без партійно-політичних шор і з мужністю до змін. Поки що все те, про що говорив Келер, - це мрії, видіння. Але попри його невелику владу, в нього є всі можливості вдихнути в них життя”.

Газета ФРАНКЕНПОСТ аналізує високі ціни на ринку енергоносіїв:

”Ми повинні звикнути до того, що ринки сировини реагують так само чутливо і непрогнозовано, як і ринки цінних паперів. Сам лише страх перед терактами на видобувних комплексах і нафтопереробних заводах піднімає ціни на ”чорне золото”. Відтак, скорочення видобутку, тобто зменшення пропозиції, для підняття цін зовсім не потрібне. Здається, що ”нафтова зброя” вийшла з-під контролю. Те, що країни ОПЕК, тобто ті, хто видобуває нафту, спостерігають такий перебіг подій із задоволенням, саме собою зрозуміле. Хоча висока ціна і є кошмаром для світової економіки, але кого це обходить...”

На ту ж тему дещо іронічно пише ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

”Шановні водії автомобілів, не вірте, що заправка стане дешевшою після того, як Організація експортерів нафти ОПЕК збільшить її видобуток. Хоча нині й виглядає на те, що 3 червня картель на пропозицію Саудівської Аравії збільшить щоденний видобуток сирої нафти на два з половиною мільйони барелів на день. Але той, хто сподівається від цього повороту до низьких цін, прикро помиляється. Кількість нафти, про яку точиться дискусія, становить 2-3 відсотка світового споживання. Проблема полягає не в пропозиції: значне підвищення цін стало наслідком драматичного збільшення попиту. Світова економіка зростає нинішнього року так само потужно, як у вісімдесяті роки. У Китаї, наприклад, попит на нафту в першому кварталі в порівнянні з минулим роком зріс майже на 20 відсотків. Окрім того, здається, й ісламські терористи нарешті збагнули руйнівний потенціал саботажу на нафтовидобувних свердловинах – і це не обіцяє нічого гарного. Вочевидь, споживачеві доведеться надовго змиритися з високими цінами на бензин ”.

Газети коментують присудження найвищої нагороди Каннського кінофестивалю фільму ”11 вересня за Фаренгейтом” американського режисера Майкла Мура, відомого своїм гострим насприйняттям політики президента Буша. Газета РЕЙНІШЕ ПОСТ пише про багатьох митців, які не хочуть обрання Буша на новий термін:

”Американська творча інтелігенція закликає до боротьби з президентом Бушем. Під враженням катувань в Іраку лауреат Пулітцерівської премії письменник Джеффрі Євґенідес соромиться своєї країни. Драматург Тоні Кушнер в одній із своїх п”єс змушує Барбару Буш говорити із трьома вбитими іракськими дітьми, існує навіть ”Рок проти Буша”. Стівен Спілберґ, Барбара Стрейзанд та Олівер Стоун є спонсорами противника Буша Джона Керрі. Бо 2 листопадла в Америці вибори. Нині і Європа зробила свій внесок до передвиборної боротьби: журі фестивалю в Каннах присудило спрямованому проти Джорджа Буша фільму ”11 вересня за Фаренгейтом” режисера Майкла Мура ”Золоту пальмову гілку”. Фільм, який, за словами режисера, має за мету зробити неможливим переобрання Буша на новий термін”.

Ось що пише з цього приводу ОСТЗЕЕ-ЦАЙТУНГ з Ростока:

”Режисер Мур хоче розчулити американців і зрушити їх з місця – а саме до виборчих урн в листопаді. Але власник прав на фільм – фірма ”Уолт Дісней” – блокує його поширення. Чи треба витлумачити присудження премії – попри усі заяви – як політичну підтримку Мура? Як би там не було: це сигнал, добрий сигнал. Бо те, як концерн ”Уолт Дісней” обходиться з критичним фільмом, стало прикладом утисків свободи думки у США”, - вважає ОСТЗЕЕ-ЦАЙТУНГ.