П′ять поширених міфів про ″Північний потік-2″ | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 13.02.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Економіка

П'ять поширених міфів про "Північний потік-2"

У дискусії довкола проекту "Газпрому" нерідко ігнорують елементарні факти. П'ять поширених міфів про газопровід "Північний потік-2" - у добірці DW.

Прокладання першої нитки газогону EUGAL на південь від Грайфсвальда

Прокладання першої нитки газогону EUGAL на південь від Грайфсвальда

Противники "Північного потоку-2" в Європі стверджують, що він значно збільшить енергетичну залежність Євросоюзу від Росії. У соцмережах, своєю чергою, дуже популярною є теза, що без цього трубопроводу "Німеччина замерзне". До того ж широко поширеною є думка про те, що тепер, після досягнутого у Брюсселі компромісу щодо регулювання газопроводу, його побудову вже точно не зупинити і він, як і заплановано, запрацює в повну силу до кінця 2019 року. Всі ці поширені уявлення хибні - DW наводить факти.

Помилка: "Північний потік-2" уже не зупинити

Резонансне рішення, ухвалене у Брюсселі 8 лютого представниками всіх країн Євросоюзу на ґрунті німецько-французького компромісу, означає, що ЄС фактично дав остаточне зелене світло спорудженню газогону "Північний потік-2". Суть рішення в тому, що поправки, які вноситимуться до європейського енергетичного законодавства (Третій енергопакет), не призведуть до блокування проекту "Газпрому", хоч і можуть зробити вимоги до нього більш жорсткими. Згідно з досягнутим у середу, 13 лютого, черговим компромісом, Німеччина зможе робити виняток із правил ЄС для "Північного потоку-2" лише після перевірки і схвалення цих винятків Єврокомісією.

Тож Євросоюз на законодавчому рівні будівництво газопроводу дном Балтійського моря вже не зупинить. Але це все ще може зробити Дональд Трамп. Президент США не раз погрожував запровадити санкції проти західних фірм, які беруть участь у проекті. Вашингтону достатньо було б накласти штрафні заходи на високоспеціалізовані компанії Allseas Group (Нідерланди/Швейцарія) та Saipem (Італія), яким належать необхідні для реалізації проекту кораблі-трубоукладачі, і роботи в морі просто припиняться. Інше питання, наскільки реальним є такий крок. Але теоретично він можливий.

Корабель-трубоукладач Audacia компанії Allseas опускає на дно Балтійського моря першу нитку Північного потоку-2

Корабель-трубоукладач Audacia компанії Allseas опускає на дно Балтійського моря першу нитку "Північного потоку-2"

Міф: новий газогін збільшує залежність ЄС від Росії

Одним із найголовніших аргументів противників "Північного потоку-2" в Європі і США є теза про те, що спорудження даного газопроводу збільшить залежність ЄС від російських енергоносіїв, а відтак і від політики Кремля. Тобто нова транспортна магістраль потужністю в 55 мільярдів кубометрів на рік начебто має призвести до значного збільшення поставок "Газпрому" в порівнянні з нинішніми обсягами. Але це не так.

Пригадаймо, для чого Москва взагалі одночасно реалізує відразу два великомасштабні інфраструктурні проекти в Європі: "Північний потік-2" і "Турецький потік". Для того, аби звести нанівець або хоча б мінімізувати газовий транзит Україною. Саме тому перед "Газпромом" була поставлена задача завершити будівництво обох газогонів до кінця 2019 року. Адже в цьому році закінчується строк дії десятирічної угоди про транзит російського газу територією України.

Тож мова, таким чином, іде лише про перерозподіл наявних обсягів нинішнього українського транзиту на два нових обхідних маршрути, а зовсім не про якісне збільшення російських поставок. Істотне нарощування цих постачань може мати місце навпаки лише в тому випадку, якщо будуть збережені значні обсяги прокачування газу через Україну, а саме цього багато хто в ЄС якраз і домагається в інтересах Києва.

Помилка: газ призначений для Німеччини

Новий газогін будується для того, аби здійснювати поставки сибірського газу з Росії дном Балтійського моря безпосередньо до Німеччини. Звідси - широко поширена думка, що цей газ призначений для німецького ринку. Але це не так, що доводять розміри, маршрут і заброньовані потужності газопроводу EUGAL. Про це сухопутне продовження "Північного потоку-2", будівництво якого нині також ведеться, далеко не всі знають.

Кінцева точка "Північного потоку-2" розташована біля німецького міста Грайфсвальда - буквально в декількох метрах від берега моря. Тут дві його нитки загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів підключать до двох ниток газопроводу EUGAL загальною потужністю 51 мільярд кубометрів. А вони, пройшовши східною Німеччиною з півночі на південь, закінчаться в Чехії.

Тобто близько 90 відсотків того газу, який надходитиме новою транспортною магістраллю до Німеччини, піде територією ФРН транзитом (приблизно чотири мільярди кубометрів планують постачати газогоном NEL до німецького газового сховища Реден). Керівник проекту EUGAL Людґер Гюмбс (Ludger Hümbs) ще рік тому повідомив DW, що потужності даного газопроводу повністю заброньовані на тривалий термін одним клієнтом (ясна річ, "Газпромом") для постачання газу саме до чеської території.

Маленькій Чехії, звісно, стільки газу не потрібно. Щоправда, його можна частково пустити звідси іншими наявним газогонами назад до Німеччини. Однак її потреби в російському газі і так уже цілком забезпечуються першим "Північним потоком", а також газопроводом "Ямал-Європа".

Тож основний обсяг газу із сухопутного EUGAL призначений для Австрії. Австрійський газовий хаб Baumgarten вказаний у багатьох довгострокових контрактах "Газпрому" як пункт передачі того газу, який зараз доставляється замовникам транзитом через Україну. Із хабу в Баумгартені його перекачують, перш за все, на південь, до Італії, яка є найбільшим в ЄС після Німеччини покупцем російського блакитного палива.

Головна задача Північного потоку-2 - зупинити або хоча б скоротити газовий транзит територією України

Головна задача "Північного потоку-2" - зупинити або хоча б скоротити газовий транзит територією України

Тож газ новою магістраллю буде спочатку потрапляти в Німеччину, але його головним кінцевим отримувачем стане зовсім не ФРН, а Італія, а також Австрія та інші країни Центральної та Східної Європи. Зараз постачання до цих країн здійснюються через Україну, а після побудови "Північного потоку-2" і EUGAL транзит піде вже німецькою (і чеською) територією.

Міф: німці замерзнуть без "Північного потоку-2"

Усвідомлення цього факту дозволяє оцінити всю надуманість популярного міфу про те, що без "Північного потоку-2" Німеччина "замерзне". Якщо комусь і може теоретично не вистачити палива, так це італійцям, але і це малоймовірно: адже в Італії дуже диверсифікована система імпорту газу.

Що ж стосується Німеччини, то тут газом опалюється приблизно половина домогосподарств. Інша половина обігрівається мазутом та іншими енергоносіями. Суто статистично менше половини тих квартир і будинків, які споживають блакитне паливо, використовує російський газ, адже частка "Газпрому" на німецькому ринку не перевищує 40 відсотків.

Тобто за статистикою 75-80 відсотків домогосподарств у Німеччині не користуються газом з Росії. Тож про те, що "Німеччина замерзне", не може бути й мови. Тим більше, що у ФРН багато інших каналів для імпорту газу і досить грошей, аби за потреби оплатити екстрені закупівлі.

Помилка: на повну потужність до кінця 2019 року

Недостатня увага до графіка побудови сухопутного EUGAL породила хибне уявлення про те, що "Північний потік-2" запрацює на повну силу вже до кінця 2019 року. Насправді до цього часу в кращому разі буде завершене прокладання двох ниток дном Балтійського моря - іншими словами, закінчиться підводна частина проекту, а під Грайфсвальдом спорудять термінал для прийому газу.

Однак сухопутний EUGAL до цього часу буде прокладений лише наполовину. І справа тут не у зриві графіка, а в заздалегідь затвердженому плані. Офіційний графік передбачає прокладання першої нитки до Чехії до кінця 2019 року і завершення всього проекту до кінця 2020 року. Тому навіть якщо морський газопровід "Північний потік-2" буде повністю готовий у вказаний термін, він протягом року, поки у східній Німеччині будуватиметься друга нитка EUGAL, зможе працювати лише на півсили.

А якщо врахувати, що будь-яку нову магістраль із технологічних причин ніколи відразу не виводять на проектну потужність, а протягом декількох місяців поступово завантажують, то виходить, що на повну силу взаємозалежна система "Північний потік-2" + EUGAL навіть за найсприятливіших обставин запрацює не раніше весни 2021 року.

Це означає, що принаймні до цього часу "Газпрому" доведеться, як і раніше, прокачувати значну частину свого європейського експорту через Україну. Тобто Москві й Києву до кінця 2019 року необхідно буде домовитися про продовження транзиту газу українською територією.

Дивитись відео 04:18

"Санкції США можуть зірвати "Північний потік-2" - Міхаель Гармс

Аудіо й відео до теми

Реклама