Переселенці у Святогірську: Хіба це життя? | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 28.09.2015

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Переселенці у Святогірську: Хіба це життя?

Святогірськ - курорт на Сході України, який через війну перетворився на місто переселенців. Історія громади, яка вже більше року бореться за виживання.

База відпочинку Троянда у Святогірську

База відпочинку "Троянда" у Святогірську

Оточений лісами, розташований на півночі Донецької області тихий курортний Святогірськ - таке собі "містечко-санаторій". Однак у 2014-му на мапі війни в Україні воно географічно стало прифронтовим, а фактично - містом переселенців. За офіційними даними, на близько чотири тисячі сімсот місцевих зараз у Святогірську зареєстровано 5568 внутрішньо переміщених осіб з Донбасу. Реальна кількість переселенців, за даними різних джерел, сягає восьми тисяч. У затишному курортному містечку, звиклому до сезонного життя і туристів, умов для повноцінного життя такої кількості людей немає.

Самоорганізована громада

На центральних вулицях Святогірська - охайні бази відпочинку, подалі від дороги - здебільшого покинуті території. В одному з вузеньких провулків, радше схожому на широку пішохідну доріжку, глибоко в лісі розташована база з романтичною назвою "Троянда". На невеличкому дитячому майданчику у дворі граються діти років семи - десяти, на лавках мами насолоджуються цілющим повітрям Святогірська. Дехто згадує минуле життя у рідних Донецьку, Горлівці, Авдіївці, Єнакієвому, Ясинуватій - і одразу сльози навертаються на очі. Чоловіки біля корпусу обговорюють нагальні потреби громади. Складається враження, що наче все добре, але повноцінного життя у цих людей немає.

Андрій, як і інші переселенці у Троянді, власноруч ремонтував корпус на території бази

Андрій, як і інші переселенці у "Троянді", власноруч ремонтував корпус на території бази

Андрій - уповноважений з питань переселенців від колективу - організовує роботу, вирішує "внутрішні" та "зовнішні" питання громади переселенців на базі. Сам із Горлівки, приїхав сюди в липні минулого року: "У мене син, дружина і мама стара - я прийняв рішення вивести їх на спокійну територію. Святогірськ - це територія Червоного Хреста: коли навіть почали бомбити Слов'янськ, тут було тихо".

Разом з Андрієм зараз у "Троянді" живуть 27 дітей і 107 дорослих. Приїхали у 2014-му, як і більшість людей із зони АТО, думали - на пару тижнів перечекати війну в рідному місті. До приїзду переселенців база була законсервована вже кілька років. "Коли ми приїхали, будинок був майже непридатним для проживання, - згадує Андрій. - Не було сантехніки, каналізація не працювала, зношені електричні кабелі, вікна старі. Але всі люди, які приїжджали до нас із зони АТО, приїжджали із промислових районів - працьовиті. Ми підключили волонтерів, спонсорів, міжнародні організації - і поступово налагодили життя".

Помітно, що "трояндівці" намагаються жити як цілісний колектив: чітко розподіляють обов’язки, тримають у порядку своє житло, регулярно проводять збори громади, на яких спільно вирішують проблеми. "Для того, щоб тут вижити, ми мали організуватися, - каже Андрій. - У нас є секретар, який веде всю нашу документацію, бухгалтер, чергові по їдальні, відповідальні за території, чергові по корпусах та поверхах, відповідальні за прання".

Реалії життя

Настю можна назвати представницею організації матерів "Троянди". У серпні минулого року вона приїхала в Святогірськ з чотирирічною донькою та чоловіком. Повертатися їй нікуди: у рідному Єнакієвому робочих місць немає, та й взагалі поки ще неспокійно - з маленькою дитиною їхати не варто. Утім, у Святогірську для неї, як і для інших, життя теж не солодке. "Я отримую 884 гривні на доньку, бо оформила документи на догляд за своєю дитиною до шести років, - пояснює Настя. - А мамам, у яких діти старші за 8 років, держава нічого не дає. Працездатним людям, моєму чоловіку, наприклад, так само жодної фінансової допомоги не передбачено. Вважають, що за цей час він мав би знайти роботу".

Роботу в Святорігську зараз знайти складно навіть місцевим, а про переселенців - і говорити годі. Працювали тут переважно в туризмі, якого в місті більше немає. Андрій розповідає, що "трояндівці" реєструвалися в центрі зайнятості в Слов'янську, але "максимально, що можна заробити в Слов'янську, це до двох тисяч гривень на місяць. Враховуючи, що проїзд туди і назад коштуватиме шістдесят гривень - це зовсім невигідно".

Переселенці на базі Троянда

Переселенці на базі "Троянда"

У дитячих садочках місць немає, тому малих розважають і розвивають батьки власними силами на базі. У школу цього року влаштували всіх . "Було, звісно, важко зібрати дитину до школи - купити канцелярію та рюкзак. Це вдарило мамам по кишені", - каже Настя. Школа в Святогірську розташована десь кілометрів за п’ять: пішки треба йти з годину. Діти ходять.

Проблеми у "трояндівців" і з харчуванням. Раніше вони отримували продуктові набори від різних організації, і кухарі готували для всіх мешканців обід та вечерю. Зараз - тільки обід. "З продуктами складно, - скаржиться Настя. - Допомагає переважно лавра (Святогірська лавра - Ред.) овочами, іноді дають макарони, каші. Наших запасів вистачить хіба що на місяць".

Меню обіду для переселенців у Троянді

Меню обіду для переселенців у "Троянді"

Право на житло

Попри всі складнощі, "трояндівці" залишаються на базі. Тримаються за житло, але і його вже відбирають. На початку вересня на дошці оголошень на території "Троянди" з'явилось повідомлення, що упродовж двох місяців мешканці бази мають залишити територію: "Троянда" продається.

Людей готові залишити на базі за умови, що борги бази за комунальні послуги погасять. "Більше половини боргу було ще до нашого приїзду, - переконує Настя. На базу нарахували 700 тисяч гривень боргу. За рік життя неможливо накопичити таку суму. Особливо враховуючи те, що з січня 2015 року ми сплачуємо за житло 217 гривень з людини на місяць. Навіть за немовлят сплачуємо".

Минулого року, коли під час бомбувань Слов'янська у Святогірськ масово почали приїжджати переселенці, на прохання міськвиконкому базу відкрили для безоплатного проживання внутрішньо переміщених осіб. Із оплатою, яку ввели в січні, переселенці змирились, а із тим, що у них несподівано забирають житло, де вони власними силами відремонтували все - від каналізації до вікон, - ні. "Люди, які перебувають на базі, дуже багато сил в неї вклали. Ми привели її в жилий стан, прекрасний стан. Зараз тут можна жити в нормальних умовах", - емоційно пояснює Андрій.

Переселенці у Троянді постійно доглядають за територією бази

Переселенці у "Троянді" постійно доглядають за територією бази

"Трояндівці" написали колективний лист у різні інстанції, "щоб вони зрозуміли нашу ситуацію і дозволили жити тут переселенцям до літа наступного року, - каже Андрій. - Нам обіцяють допомогти, але поки результату немає".

Намагання DW отримати пояснення від міськвиконкому, який забезпечує переселенців житлом, щодо подальшої долі мешканців бази "Троянда", поки теж не увінчалися успіхом.