Німці та уроки історії: хто дає установки? | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 24.05.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Німці та уроки історії: хто дає установки?

Хто у Німеччині визначає, як треба викладати історію у школах? DW з'ясовувала.

У школі головне - самостійність і аналітичне мислення

У школі головне - самостійність і аналітичне мислення

23 травня 1949 року у західних окупаційних зонах була утворена Федеративна Республіка Німеччина. У той же день Парламентська рада проголосила у Бонні набуття чинності Основного Закону країни. Хоча тоді головний закон держави ухвалювався на тимчасовий період, він утримався, став Основним Законом об'єднаної Німеччини в 1990 році й посів першу сходинку серед шлягерів експорту німецької демократії. Втім, до часів, що передували ухваленню одного з найвизначніших законів у Європі, а також до останніх десятиліть існування ФРН виникає багато запитань не тільки у істориків, але й в школярів.

Як викладається новітня історія в Німеччині? Хто і як зобов'язує учнів сприймати ту чи іншу інтерпретацію історичних подій? Чи можуть школярі й вчителі оспорювати офіційну точку зору?

Як з'ясувала DW, "офіційної" точки зору на викладання історії, як і інших шкільких та вузівських предметів, у Німеччині немає. Сфера освіти (як, до речі, і культури) належить до прерогатив федеральних земель. Єдиного міністерства освіти, яке б опікувалось школами (як і міністерства культури), у ФРН немає. Навчальні плани та програми складаються у кожній федеральній землі окремо. Так, у східній частині країни набагато детальніше вивчається історія НДР, а у західній особливу увагу приділяють взаємовинам із Францією у другій половині ХХ століття.

Однак найважливіше - те, що жодної директиви щодо того чи іншого трактування минулого німецьким вчителям ніхто дати не може. З однієї простої причини: якусь "єдину" історію в Німеччині не викладають. Школярі повинні не вчити "правильні" трактування, а аналізувати, самостійно інтерпретувати історичні факти. У цьому й полягає мета уроків.

У німецькому шкільному класі

У німецькому шкільному класі

Саме тому, як наголошує один з провідних фахівців у цій галузі, професор університету Дуйсбурга-Ессена Маркус Бернгардт, у Німеччині навчальні плани "не містять приписів щодо того, "як треба" трактувати історію. "Єдино правильну" історію, вектор якої був би заданий методичними посібниками та вказівками зверху, у школах та університетах ФРН не вивчають. Вчителі та підручники, не визначаючи завчасно оцінку тих чи інших історичних подій, дають учням, як наголошує Бернгардт, "інструмент для пошуку власних інтерпретацій".

Все це обговорюють й рамкові документи федеральних земель. Наприклад, баварське міністерство освіти, культури та науки починає перелік вимог, які висуваються до підручників, з того, що вони повинні бути нейтральними та об'єктивними. Далі мова йде - серед іншого - про самостійне пізнання предмета, "формування історичної самосвідомості" та про неприпустимість ідеологічних інтерпретацій. А також про стриманість і про те, що необхідно уникати пафосу та емоційних оцінок.

Війна та Холокост

Як правило, стародавній світ чи, скажімо, епоху Просвітництва не вивчають у німецьких школах послідовно, поетапно, хронологічно. Однак дуже велика увага приділяється вивченню епохи націонал-соціалізму, подій Другої світової війни і, звичайно, об'єднанню Німеччини. Коли мова йде про нацизм та про війну, розв'язану "третім рейхом", власне минуле трактується з винятковою критичністю.

Важливою темою, яка тут має місце в усіх навчальних програмах всіх федеральних земель Німеччини, є Голокост, масове знищення євреїв під час "третього рейху". Нещодавно група істориків під егідою ЮНЕСКО вивчала, як викладається цей період у школах 125 країн світу. Її єдине зауваження німцям - у деяких з німецьких шкіл підхід до цієї теми занадто персоніфікований, тобто у школярів може скластись враження, що у всьому були винні Гітлер, Ґіммлер, Ґерінґ і компанія, а народ "ошукали". Нерідко складовою частиною уроків історії на цю тему є зустрічі з очевидцями - звичайно, з жертвами нацизму, а не катами.

У день падіння Берлінського муру

У день падіння Берлінського муру

Критика історії

Значно складніше із темою возз'єднання Німеччини. Оскільки подія ця зовсім нещодавня і інформації та інтерпретацій дуже багато, то, як наголошує професор Бернгардт, розібратись у цьому потоку не так і просто.

Це означає, що й дискусій на уроках історії більше. Чому зникла НДР? Чи було щось добре у НДРвіському спадку? Хто "протиснув" возз'єднання Німеччини? Яким чином треба переоцінювати минуле "холодної війни"? Які історичні персонажі цього часу можна назвати "позитивними", а які "негативними", про які важко скласти однозначну уяву?

У короткому описанні учбових матеріалів землі Північний Рейн-Вестфалія, у тематичних розділах, присвячених мирній революції у НДР, йдеться, наприклад, про "період з 9 листопада 1989 року (падіння Берлінського муру) по 3 жовтня 1990 року (день Возз'єднання Німеччини) на прикладах найважливіших політичних подій, ознайомлення з найважливішими політичними рішеннями та найважливішими людьми цього часу". При цьому чітко наголошується: все могло б бути інакше.

Реклама