Нова дискусія про клонування людських ембріонів

Успіхи британських та південно-корейських науковців у галузі клонування людських ембріонів знову спричинили дебати в німецькому суспільстві. Вони збіглися в часі із суперечками щодо створення вільних від паління зон у Німеччині. Ці дискусії стали темами коментарів у німецькій пресі. Також своє відображення на шпальтах газет знайшов перший від 1959 року легальний з»їзд опозиціонерів на Кубі.

Торкаючись теми суперечок щодо клонування, газета ЗЮДВЕСТ ПРЕССЕ пише:

Не складно було передбачити, що останні науково-дослідницькі успіхи спровокують чергову дискусію навколо клонування. Бажання мати здоров»я й на схилі років перекриває страх перед етичними вибухонебезпечними питаннями щодо терапевтичного клонування. Чи дозволено вирощувати людські ембріони й після використання знищувати лише для того, аби допомогти іншій людині? Чи захист життя та гідності має стосуватися всіх, в тому числі й ембріонів, чи лише тих, хто може сформулювати свої інтереси?

Ставить запитання газета ЗЮДВЕСТ ПРЕССЕ і веде далі:

Дослідження не дадуть себе зупинити такими запитаннями. Але не треба себе тішити ілюзією, що цей науковий бум не має жодних побічних негативних ефектів. Водночас слід пам»ятати, що на успіхи в терапевтичному клонуванні роками очікує багато людей, зокрема й ті, що хворі на СНІД, – нагадує ЗЮДВЕСТ ПРЕССЕ.

Ставлення німецьких політиків до питання терапевтичного клонування коментує газета КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР:

Канцлер Шредер, міністр економіки Клемент, міністр науки й освіти Бульман хотіли б відкрити шлюзи у царині генної інженерії вже сьогодні, не чекаючи до завтра. Адже вони потребують як можливого поступу в медицині, так і економічних шансів. Водночас певне середовище в Соціал-демократичній партії не бажає того, чого домагається канцлер. Шредер, Клемент і Бульман намагаються прорвати греблю періодичними висловлюваннями щодо цієї проблеми. І тут їм дуже б посприяли дійсні чи уявні успіхи науковців.

Зауважує КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР і далі висловлює таку думку:

Шредер хотів би домогтися лібералізації в галузі клонування, але він дуже несміливо зізнається в цьому. Йому це потрібно, бо дослідження у царині генної інженерії обіцяють інвестиції та робочі місця. Але на ці плани накладається пікантна дискусія про основи наукової етики. Водночас полеміка з боку опозиційного Християнсько-демократичного союзу теж вводить громадськість в оману. Адже голова ХДС Анґела Меркель навряд чи думає інакше, аніж Шредер, – припускає КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР.

Перейдемо до іншої теми. Газета ТАҐЕСПОСТ коментує проведення в Гавані першого з»їзду опозиціонерів:

Це можна навіть назвати сенсацією. Хоча у самій країні з»їзд Асамблеї за встановлення на Кубі громадянського суспільства, який пройшов у Гавані 20-21 травня, майже не мав резонансу в засобах масової інформації. Форум був покликаний, аби виробити спільну платформу діяльності найрізноманітніших опозиційних та дисидентських груп на Кубі. Режим Кастро спробував вчинити окремі спроби перешкодити роботі з»їзду, зокрема, й недопущенням в країну спостерігачів з-за кордону. А кубинська опозиція нині як ніколи потребує моральної підтримки й міжнародного визнання, – підкреслює ТАҐЕСПОСТ.

Тему продовжує газета ДРЕЗДНЕР НОЄСТЕ НАХРІХТЕН:

79-річний Кастро залишається таким, яким він був протягом останніх десятиліть: впертим диктатором. Колишній учень єзуїтської школи боїться демократії та свободи мислення як чорт святої води. Тепер вже надійшов час написати йому свій політичний заповіт, адже система Кастро розлетиться разом з його смертю. І тоді він вдруге, після вигнання з країни американців, подарує своєму народові свободу.

І на завершення – коментар газети БІЛЬД щодо суспільної дискусії про паління:

Для кожного зрозуміло: палити – це шкодити здоров»ю. На кожній цигарковій пачці ми можемо щодня прочитати це великими літерами. Але, поклавши руку на серце, скажіть: чи якийсь курець викинув через це свою запальничку й попільничку? Багато що говорить за створення вільних від паління зон у школах, лікарнях, офісах, кафе. Але немає підстав проклинати курців, наче вони хворі на проказу. Краще робити ставку на прохання, а не на заборону, – зазначає БІЛЬД.