Макрон дає задній хід - чи заспокоїться вулиця? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 05.12.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Макрон дає задній хід - чи заспокоїться вулиця?

Президент Франції Еммануель Макрон оголосив про відкладення екоподатку на бензин, що став причиною масових протестів. Та чи допоможе це приборкати протестний рух? Аналізує Макс Гофманн.

Протести жовтих жилетів під Тріумфальною аркою

Протести "жовтих жилетів" під Тріумфальною аркою

Лише кілька тижнів тому президент Франції Еммануель Макрон запросив до себе лідерів 70 країн для відзначення 100-ї річниці Комп'єнського перемир'я, яким завершилась Перша світова війна. Церемонія видалася видовищною: з музичними виступами та промовою Макрона біля Могили невідомого солдата.

Та від атмосфери поважної урочистості останніми днями не залишилося і сліду: центр Парижа, квартали, що прилягають до Тріумфальної арки, перетворились на поле бою між протестувальниками та поліцією. Таких зіткнень французька столиця не бачила з часів студентських протестів 1968 року. Людей на вулицю вивела незгода із запропонованим Макроном екоподатком на пальне, що означало підвищення акцизів. І авторитет президента на міжнародній арені для них не відіграє жодної ролі. Головна мета - схилити владу до поступок.

Макс Гофманн

Оглядач DW Макс Гофманн

Ставка на поміркованих

І їм таки вдалося змусити Макрона дати "задній хід". Запровадження екоподатку на пальне у розмірі 6,5 відсотка поки відкладається. Хороші новини для усіх автомобілістів. Та чи може обурення проти запровадження нового податку виправдати варварське насильство, що захлеснуло Париж та інші французькі міста останніми тижнями? Аж ніяк. Але на кону стоїть значно більше. Серед поміркованих протестувальників Макрона вважають зарозумілим, президентом, що обстоює інтереси великого бізнесу і англосаксонського капіталізму, а не трудящих.

У принципі, типова ситуація для Франції: Макрон не перший президент, який стикається з опором вулиці під час спроби реформ та змін. Та тепер йому украй важливо просигналізувати вулиці, що він почув її волання та готовий до компромісів.

Радикали марять революцією

Та серед протестувальників чимало радикалів: ультраправих та автономних крайньолівих теж. Минулими вихідними вони вийшли на протест разом із поміркованою частиною суспільства. Досить дивна картина. Та незважаючи на зіткнення між собою, вони об'єднані однією метою: розпалити полум'я революції та змінити систему. Саме вони, радикали, били шибки вітрин, плюндрували бутіки, підпалювали автомобілі та умисно шкодили пам'ятники. Макрон відреагував на це однозначно: "Я ніколи не прийму насильства", - заявив він під час саміту G20 у Буенос-Айресі. 

Стає очевидним, що Макрон сподівається розколоти протестний рух підтримкою поміркованої частини, що має послабити радикалів. Здається, що поки ця стратегія працює, адже помірковані активісти дистанціювалася від екстремістів-вандалів. "Жовті жилети" поки не добре організовані, немає у них і конкретного лідера. Тож функціонуванню чинної системи виклик вони поки не кидають. Президент республіки розраховує на те, що мораторій на екоподаток знизить градус напруження, а разом і масштаби протестів.

Системні проблеми Франції

Якщо обрана Макроном стратегія виявиться успішною, поміркована частина протестувальників проведе ці вихідні удома. На вулицю вийдуть лише радикали. А це лише сотні, а не сотні тисяч. І якщо вандалам заманеться повторити "подвиги" минулих вихідних, більшість французів підтримає жорсткі дії поліції зі встановлення порядку. 

Питання тільки у тому, чи рішення про відкладення запровадження екоподатку на пальне справді задовольняє помірковану частину протестного руху? Реформи у Франції, насамперед у сфері трудового права, тривають уже рік. Незадоволених ними не бракує. Тож важко передбачити, чи одним таким рішенням Макрон зможе дістати прихильності своїх критиків. Про повернення до високих рейтингів початку його президентського терміну зараз годі й мріяти. Однак від того, як Еммануель Макрон розв'язуватиме цю кризу, напряму залежить його політичне майбутнє.

DW.COM

Реклама