Кінофестиваль під час війни: Депресія не має перемогти | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 16.07.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Кінофестиваль під час війни: Депресія не має перемогти

В Одесі проходить щорічний міжнародний кінофестиваль, на якому демонструють і фільми про Майдан. Однак червону доріжку і зовнішню безтурботність фесту неоднозначно сприймають в Україні.

Показ фільму Чорний зошит Майдану під час ОМКФ

Показ фільму "Чорний зошит Майдану" під час ОМКФ

У потязі з Києва до Одеси можна зустріти багатьох, хто цього року їде на відпочинок до Чорного моря на Одещину замість Криму. Вокзал зустрічає вказівником до центру інформації для переселенців. Одеський таксист розповідає, що робить знижки для жінок із дітьми, які кажуть, що переїхали з Донеччини.

Так зустрічає Одеса, у якій цими днями відбувається щорічний міжнародний кінофестиваль (ОМКФ). Уранці біля акредитації гостей заходу в Одеському театрі музичної комедії чергують аж п’ятеро міліціонерів, є й чисельна служба безпеки фесту. У самому місті атмосфера досить спокійна, а завдяки фестивалю ще й дещо святкова. Як місцеві жителі, так і приїжджі із зони бойових дій купують квитки на вечірні покази, а увечері приходять із дітьми погуляти біля фонтану і червоної доріжки, зробити фото на згадку.

Червону доріжку Одеського кінофестивалю по-різному сприйняли в Україні

Червону доріжку Одеського кінофестивалю по-різному сприйняли в Україні

Суперечлива червона доріжка

Саме відкриття ОМКФ, прохід гостей червоною доріжкою та фуршет зазнали критики частини українських активістів, культурних і громадських діячів. Адже напередодні відкриття фестивалю біля Зеленопілля Луганської області загинули 19 українських військовослужбовців. Так, співачка Марія Бурмака написала на своїй сторінці у Facebook: "Одеський кінофестиваль, дами у вечірніх сукнях. Червона доріжка. Гинуть люди, танки заходять в країну, а у них фестиваль!"

"На Сході триває АТО, місто наповнене переселенцями. У тому числі одесити воюють на Cході. В Одесі тривають теракти сепаратистів. Підірвано військомат та декілька відділень "Приватбанку", - так описує у коментарі DW контекст, на тлі якого у місті відбувається фест, активіст одеського Євромайдану Андрій Юсов. Він називає червону доріжку "жахом", але зауважує, що фестиваль для міста - потрібна і велика подія. Однак нюансами, за словами Юсова, нехтувати не варто. "Організатори мали б виявити тактовність, врахувати настрої громадськості і відмовитись від пафосної складової", - зауважує одесит.

Глядачі фільму Хайтарма про депортацію кримських татар на Ланжеронівському узвозі

Глядачі фільму "Хайтарма" про депортацію кримських татар на Ланжеронівському узвозі

Кіно про протести

Водночас Юсов звертає увагу на те, що програма заходу насичена окрім суто мистецьких стрічок соціально-політичними творами - про Майдан, Крим або революції у світі. На ці фільми - аншлаги, роблять додаткові покази, зазначає активіст.

Саме запровадження спеціальної програми "Шлях до свободи" і стало відповіддю на ситуацію в Україні, розповів DW арт-директор ОМКФ Алік Шпилюк. За його словами, цього року не було випадків, аби хтось із гостей з інших країн відмовивсь приїхати до Одеси з огляду на безпеку чи власні страхи або упередження.

Навпаки, помітно більше інтересу до України, гості хочуть приїжджати і питають, чим допомогти, зазначає Шпилюк. Є й інші причини. Так, кінокритик Джуліано Вівальді, який приїхав із Москви, зауважує, що на фестивалях в Україні є шанс подивитись на великому екрані заборонені у Росії фільми - як от стрічку про Pussy Riot і Путіна. Демонстрували на ОМКФ і фільм про депортацію кримських татар "Хайтарма" - показ відбувся просто нема на Ланжеронівському узвозі.

ОМКФ в Одесі триватиме до 19 липня

ОМКФ в Одесі триватиме до 19 липня

"Бенкет під час чуми" чи прояв життя?

Український кінематографіст Дмитро Томашпольський упевнений, що фестивалі зараз дуже потрібні: "Подивіться, які важливі, болісні теми для українського суспільства піднімають у фільмах, які показують в Одесі". Крім того, на думку представника Спілки кінематографістів України, який опікується і справою режисера-заручника Москви Олега Сенцова, цим фестивалем українці мають показувати всьому світові, що вони є, що вони живі.

Кураторка української літературної програми "Книжкового Арсеналу" Ірина Славінська переконана, що культурні події мають відбуватись і під час війни: "Саме культура робить нас людьми". Єдина її засторога - це потреба певної скромності імпрез за таких умов.

Дмитро Томашпольський: Цим фестивалем українці мають показувати всьому світові, що вони живі

Дмитро Томашпольський: Цим фестивалем українці мають показувати всьому світові, що вони живі

А ось на думку київського кінопродюсера Дмитра Колесникова, фестиваль у нинішній ситуації подібний на "бенкет під час чуми". Він принципово не поїхав до Одеси: "Краще би гроші до лікарні передали. Ми в себе зібрали гроші в компанії Kinotur.ua, інші теж. Гуляти і тусуватись доріжкою можна наступного року. Стільком людям потрібні ліки і медтехніка", - наголошує продюсер.

Організатори як наче почули цей заклик: гроші з благодійного аукціону фестивалю - а це 85 тисяч гривень - вирішили скерувати замість підтримки українського кінематографа на допомогу пораненим і сім'ям загиблих біля Зеленопілля військовослужбовців. Їм обіцяють перерахувати і певний відсоток від коштів за продані на кіно квитки.

Ліки проти депресії

Інший кінематографіст Тарас Ткаченко приїхав до Одеси щойно з Луганщини, де фільмує бойові дії. Він описує відчуття віртуальної реальності - адже в Одесі все спокійно, люди фотографуються зі знаменитостями, а на Луганщині - танки та блокпости. Але Ткаченко приїхав, бо професійна секція ОМКФ - чи не єдина можливість для українського кінематографіста знайти підтримку для кіновиробництва. "Якби фестиваль скасували, індустрія не працювала б. Та й депресивні настрої не мають перемогти", - вважає він.

Щойно із Краматорська приїхали до рідних до Одеси й Анжеліка Замула і її маленька дочка Злата. Вони прийшли на фестиваль, аби підібрати кіно для перегляду та відволіктися. Кажуть, головне - не про війну, бо бачили її на власні очі. Анжеліка запевняє, що фестивалі потрібні як розрада. "Зараз багато людей в депресії, у шоці, - вважає глядачка. - Із цим ще треба буде жити і боротись. Але ми не впадаємо у відчай".

Реклама