Коментар: ″Північному потоку-2″ вкотре пощастило | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 09.02.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Коментар: "Північному потоку-2" вкотре пощастило

Чи справді днями ледь не дійшло до публічного німецько-французького протистояння в Брюсселі? Оглядач DW Крістіан Тріппе має свою версію.

Анґела Меркель (п) та Еммануель Макрон

Анґела Меркель (п) та Еммануель Макрон

То була політична образа, котрої завдають одна одній лише держави, що перебувають у стані глибокої ворожнечі. Однак, якщо така образа затьмарює відносини між країнами, котрі ще нещодавно зафіксували в двосторонньому договорі непохитну дружбу, тоді це має бути коханням. Або любов'ю, у якій розчарувався. Останнє, як відомо, гірше, ніж образа.

Вже протягом чотирьох років міжнародний консорціум під керівництвом росіян проводить спорудження газопроводу, котрий проляже дном Балтійського моря. Називається цей газогін "Північний потік-2". Практично одразу з моменту появи цього проекту, його не злюбили східноєвропейські члени Європейського Союзу. Дехто зі східних країн-членів ЄС його навіть зненавидів.

Однак через те, що до консорціуму, котрий займається спорудженням газопроводу, крім німецьких підприємств, входить також один французький напівдержавний енергетичний гігант, противники цього проекту в Брюсселі нічого не могли вдіяти. Коли Німеччина та Франція живуть у злагоді, тоді вони визначають курс у ЄС.

І тут раптом 7 лютого багатьох у Берліні ошелешила новина щодо раптової зміни позиції Парижа. У столиці Франції заявили, що французький уряд приєднується до критиків проекту "Північний потік-2". Іншими словами, цьому проекту, що вже перебуває на фінальному етапі реалізації, зашкодять, застосувавши до нього додаткові вимоги ЄС, котрі зроблять його подальшу реалізацію та експлуатацію просто нерентабельною в середньостроковій перспективі.

Крістіан Ф. Тріппе, оглядач Deutsche Welle

Крістіан Ф. Тріппе, оглядач Deutsche Welle

Саме на це й розраховували противники "Північного потоку-2". Однак до такого не дійшло. Суть подальшої історії така: 8 лютого в останню мить Німеччина та Франція таки узгодилиодин з тих брюссельських компромісів у буквальному сенсі цього слова: багато слів, багато галасу, але все в цілому залишається, як і було.

Банальні наміри й замало дій

Тож навіщо все це? Навіщо ці погрози перейти на другий бік саме тоді, коли канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel) зустрічалася з представниками тих східно- та центральноєвропейських країн, котрі намірилися будь-що перешкодити спорудженню трубопроводу, до пуття не знаючи як саме? І це ж була не єдина образа. Раніше президент Франції Еммануель Макрон повідомив, що наступного тижня не прибуде на Мюнхенську конференцію з безпеки, де він мав спільно виступити з Меркель.

DW.COM

У Парижі вже давно розчаровані тим, що з німецькими партнерами вдається так мало досягти в галузі спільної політики безпеки. А також і тим, що банально сформульовані наміри не призводять до якихось вагомих дій у Берліні. Німці й французи планують спільно випускати літаки й танки, і навіть вже встигли підписати відповідні меморандуми про наміри. Однак щодо експорту озброєнь обидві країни не можуть знайти спільного підходу - занадто різними є стратегічні культури.

Тож можна й далі жваво спекулювати про те, чи не через ці розбіжності Макрон скасував спільний виступ з Меркель, хоч офіційна причина відмови інша. Може тому, що йому не до душі виголошувати врочисті промови, а натомість він воліє, щоб справа посувалася. До речі, у німецько-французькій угоді, підписаній нещодавно в Ахені, Макрон та Меркель прописали дуже тісну зовнішню та безпекову політику. У тій же угоді зазначається, що обидві сторони мають заздалегідь узгоджувати всі важливі європейські політичні рішення, щоб виступати зі спільною позицією.

Однак під час зиґзаґів навколо трубопроводу "Північний потік-2" цього не сталося. Власне, Берлін теж схилявся та й досі схиляється до одноосібних політичних кроків, не узгоджених з партнерами в Парижі. Тож, якщо подивитись на галас навколо "Північного потоку-2" саме з цієї точки зору, то все постає у дещо іншому світлі. Виходить, що це - свого роду ляпас у відповідь на образу у спорі, хто в майбутньому задаватиме тон. А ще це - прояв боротьби за владу, адже хто себе любить, той за владу бореться.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.

Дивитись відео 03:49

"Північний потік-2": США "атакують" трубу (08.02.2019)

Аудіо й відео до теми

Реклама