Коментар: Обережна військова підтримка Німеччини | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 14.08.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Коментар: Обережна військова підтримка Німеччини

У Берліні заговорили про можливу підтримку курдських бійців в Іраку. Неочікуваний поворот у риториці ФРН має оживити дискусію про прийнятність тих чи інших інструментів зовнішньої політики, вважає Мелінда Крейн.

Політична оглядачка DW Мелінда Крейн

Політична оглядачка DW Мелінда Крейн

Це бурхливе літо перевернуло з ніг на голову чимало речей - як на Заході, так і на Близькому Сході. У Німеччині політики з партії "зелених" раптом демонструють розуміння в питанні поставок зброї курдським бійцям в Іраку, тоді як з вуст президента США Барака Обами можна почути висловлювання, які зазвичай роблять лише німецькі опозиціонери. "У випадку з кризою в Іраку немає військового рішення", - сказав нещодавно американський лідер.

Тим часом у Берліні точаться запеклі дискусії про можливі переваги військового рішення іракського конфлікту а-ля Made in Germany. Вже наступного дня після того, як федеральний уряд категорично відкинув питання поставок зброї в зону конфлікту, у вівторок, 12 серпня, в уряді заявили, що перевіряють можливість доставки військового устаткування несмертельної дії, аби допомогти Іраку відтіснити джихадистське угруповання "Ісламська держава".

Шоломи, бронежилети, броньовані автомобілі, тепловізори та медико-санітарні засоби теоретично можна було б і надати, каже міністерка оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн. Навіть міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр просигналізував готовність дати "зелене світло" оборонним поставкам з Німеччини. Він сказав, що з огляду на драматичну ситуацію в регіоні готовий зробити "максимум зі всього політично та юридично можливого".

Поворот у зовнішній політиці

Це стало неочікуваним поворотом у дискусії, яка розпочалася у лютому на Мюнхенській конференції з питань безпеки, коли фон дер Ляєн та Штайнмаєр долучилися до зауваження федерального президента Йоахіма Ґаука про те, що Німеччина має відігравати активнішу роль на світовій арені. У червні Ґаук пішов іще далі й сказав, це часом не виключає "і використання військових інструментів", коли всі інші вже вичерпані.

Політики лівого спрямування гостро розкритикували федерального президента за його висловлювання. Та й соціологічні опитування демонструють, що більшість німців усе ж радше віддають перевагу старому статусу кво - економічним амбіціям поряд із дипломатичною та військовою стриманістю.

Та нинішнє літо з його запеклими конфліктами в Україні та на Близькому Сході ставить під питання гіпотезу, яка відіграє визначальну роль у німецькій зовнішній політиці, починаючи від 1989 року. Адже німці - передусім, німецька громадськість - міцно тримаються уявлення про те, що падіння берлінського муру означало початок шляху до світу, в якому насильство - це ніщо інше як ірраціональне відхилення від нормального розвитку, а розв’язання конфліктів - виклик радше гуманітарного, аніж стратегічного чи військового характеру.

Риторичні висловлювання

Можливо, це і є причиною того, що слово "геноцид" так часто лунає в сучасних внутрішньонімецьких дискусіях про поставки озброєнь.

Сьогоднішня гуманітарна риторика, можливо, й робить військові інструменти вирішення конфліктів привабливішими для скептичного загалу, але від цього вони не стають ефективнішими. Жодний інший регіон не ілюструє вірогідність потенційної "зворотної дії" так добре, як Близький Схід, у якому зброя часто опиняється в руках тих, хто переслідує протилежні цілі, аніж той, хто її надає. Поставки військового устаткування несмертельної дії відкривають можливості для потенційних поставок, в тому числі, й смертоносної зброї. Якщо Берлін і надалі хоче підтримувати Ірак у його сьогоднішніх кордонах, то німецькій політиці варто остерігатися поставок зброї тим, хто не робить таємниці зі своїх прагнень незалежної курдської держави.

Експорт озброєнь не є інструментом ведення зовнішньої політики, і він не має нічого спільного зі стратегічною відповідальністю, про яку говорив федеральний президент Ґаук. Він попередив, що можливі й такі сценарії, за яких Німеччині треба буде не постачати, а навпаки - відбирати зброю. Дискусія щодо цих питань, безперечно, триватиме й надалі. Її нового витку варто очікувати найпізніше тоді, коли на вересневому саміті НАТО торкнуться питання різниці в розмірах оборонних бюджетів країн-учасниць Альянсу. Тим часом, останні місяці продемонстрували дуже ефективний розподіл праці в організації: поки США несуть основний тягар у кризах Близького та Середнього Сходу, Німеччина відіграє важливу роль у вирішенні ситуації безпосередньо неподалік від своїх кордонів. Ідеться передусім про невпинні дипломатичні намагання Берліна не дати конфліктові в Україні перерости у відкриту війну між Києвом та Москвою. А це - вже чималий внесок з огляду на "гаряче" літо 2014 року.