1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Захід на боці Києва у конфлікті з Москвою

Редактор FAZ Райнгард Везер
Райнгард Фезер
30 листопада 2018 р.

Війна між Росією і Україною не є конфліктом між двома країнами, у якому Німеччина та ЄС можуть виступити нейтральними посередниками, вважає оглядач FAZ Райнгард Везер.

https://p.dw.com/p/39EAX
Керченська криза: російський корабель іде навалом на українське військове судно
Керченська криза: російський корабель іде навалом на українське військове судноФото: picture-alliance/AP/Russia's Federal Security

Війна між Росією та Україною - це не конфлікт між двома країнами, в якому Німеччина та ЄС можуть виступити нейтральними посередниками. Адже Донбас та Азовське море є лише ареною великого зіткнення, яке після втручання у виборчу кампанію в США, хакерського нападу на комп'ютерну систему Бундестагу та застосування хімічної зброї у британському Солсбері перекинулось і в західні демократії. Саме тому тут має діяти принцип: захист нашої безпеки відбувається не лише в Україні, але зокрема і в ній. Саме тому Захід повинен твердо стояти на боці України.

Бути на боці України, звичайно, не означає сприяти загостренню її конфлікту з Росією. Навпаки: спроби Німеччини та Франції після захоплення українських військових суден російськими прикордонниками минулими вихідними сприяти залагодженню ситуації є правильними. Вони, перш за все, на користь Україні. Вона має шанс стати стабільною демократичною державою з потужною економікою, тільки якщо на її воєнних фронтах, по можливості, пануватиме спокій. Фронти існуватимуть ще певний час, адже поки у Кремлі знаходяться його нинішні господарі, надії на завершення конфлікту мало.

Райнгард Везер - оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Райнгард Везер - оглядач Frankfurter Allgemeine ZeitungФото: Frankfurter Allgemeine Zeitung

Кожна ескалація відкидає на другий план питання, від яких залежить майбутнє України: запровадження стабільного правопорядку, встановлення спроможної системи управління та боротьби з корупцією. Чим гучніший грім війни, тим легше олігархічним групам робити те, що вони успішно роблять з часу революції на Майдані 2014 року: прикривати свій часом нечистий бізнес патріотичними, а подекуди й націоналістичними гаслами.

Європейський Союз природно зацікавлений у сильній Україні. Якщо Кремлю вдасться у другій за розмірами державі Європи поширити скруту, хаос та війну за межами уже уражених областей, це може загрожувати безпеці усього континенту. Якщо ж Україна піддасться російській агресії через недостатню підтримку Заходу, це матиме фатальний вплив на й без того уже розхитану єдність Євросоюзу. Польща, балтійські країни та Румунія, зважаючи на їхній власний історичний досвід з Москвою, у долі України бачать і свою власну. У цих країнах поширене відчуття, що й вони сьогодні опинились би у подібній ситуації, якби вчасно не стали членами євроатлантичних організацій. Провал ЄС перед викликом з боку Росії нашкодив би його легітимації у Центрально-Східній Європі.

Однак що ж це означає: бути на боці України? Пряме військове втручання неможливе саме по собі. Ескалація, якою це втручання завідомо супроводжуватиметься, у найкращому випадку принесе ще більше страждань у регіон, де точиться війна, а у найгіршому - набуде світового масштабу. Утім, допомога Україні у розбудові її збройних сил є доречною - організаційна, фінансова і там, де це необхідно, збройна. Чим краще Україна зможе захищати себе сама, тим вищою є ймовірність того, що Кремль не піде на військові кроки.

Встати на бік України означає - збільшити ціну політики російського керівництва для нього самого. І це необов'язково повинно відбуватись у формі нових санкцій, хоч ситуація в Азовському морі і видається для їхнього запровадження достатньою підставою. Більш важливо зупинити будівництво газогону "Північний потік-2", яким Росія постачатиме газ до Європи в обхід України. І йдеться тут навіть не про транзитну плату: нинішня залежність Росії від українських транспортних шляхів є фактором, який стримує Кремль від подальшої дестабілізації України. Зважаючи на дії Росії в останні роки, наївно вірити обіцянкам Росії, що й після будівництва "Північного потоку-2" вона транспортуватиме газ територією України.

Стримувати тривалий час російську агресію в Україні неможливо, якщо країна сама себе не змінить. Україна є такою уразливою ще й тому, що велика частина її еліт використовує державу з часу її незалежності тільки як інструмент для власного збагачення. Тому тривала підтримка України означає надавати їй ще більше допомоги у побудові функціональної держави, яка належить громадянам, а також ще більше тиснути на неї, вимагаючи не тільки на словах, але й на ділі боротись з бичами, які до такої міри знесилили країну. Ця підтримка не має бути безумовною.

Не можна плекати ілюзій: можливості ЄС обмежені, оскільки за серйозних реформ олігархи дуже багато ставлять на кон. Але й винаходити нову політику щодо України ЄС також не треба. Завдяки тій, що має місце, в Україні було зроблено багато правильних речей. Загострення останніх днів, однак, є попередженням - не треба викреслювати Україну зі списку пріоритетів, потрібно тільки збільшувати зусилля.

Райнгард Везер - політичний оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung

Цей коментар виражає особисту думку автора. Вона може не збігатися із думкою української редакції Deutsche Welle в цілому.

Без права перепублікації. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні

Конфлікт в Азовському морі: на що готовий Захід, щоб зупинити ескалацію? (30.11.2018)

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Близькі теми
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Українські сили поблизу Бахмута, 26 січня 2023 року

Сили РФ продовжують наступ на трьох напрямках - генштаб ЗСУ

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW

На головну сторінку