Експерт: Для боротьби з пропагандою в Росії потрібен ″журналістський Майдан″ | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 19.04.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Експерт: Для боротьби з пропагандою в Росії потрібен "журналістський Майдан"

Російські ЗМІ, за словами колишнього генсека Союзу журналістів Росії Ігоря Яковенка, перетворилися на зброю державної пропаганди. Силу цієї зброї відчуває на собі зараз Україна.

Марш правди в Москві

"Марш правди" в Москві

Своєю думкою про інформаційну війну Росії з Україною та державну пропаганду, яка стала нормою для російських ЗМІ, в інтерв´ю DW поділився Ігор Яковенко, в минулому - генеральний секретар Союзу журналістів Росії, нині - керівник фонду "Громадська експертиза".

DW: Ігоре Олександровичу, те, що відбувається в інформаційному полі Росії, в першу чергу у зв´язку з подіями в Україні, деякі експерти називають пропагандою. Ви згодні з такою оцінкою російської інформаційної політики?

Ігор Яковенко

Ігор Яковенко, колишній генеральний секретар Союзу журналістів Росії

Ігор Яковенко: На мій превеликий жаль, те, що сьогодні відбувається у відносинах Росії та України, можна порівняти з політикою, яку проводила гітлерівська Німеччина в 1938-39 роках, захоплюючи території прилеглих держав. Але є одна суттєва відмінність. У парі "брехня й насильство", яка становила основу політики Гітлера (як і політики Сталіна в СРСР), брехня відігравала підпорядковану роль.

У сьогоднішній путінській Росії рівень брехні та пропаганди у ЗМІ значно вищий, ніж було 75 років тому. Крім того, запущений у Росії маховик пропаганди впливає на громадську свідомість, і політика спирається вже на цю громадську думку. Я серйозно остерігаюся, що в ситуації, коли 76 відсотків громадян Росії готові підтримати війну з Україною (це дані опитування "Левада-центру", яким я довіряю), буде доволі складно уникнути агресії.

У кампанії з приєднання Криму ЗМІ теж виконували функцію своєрідного локомотива?

Так. Я думаю, в розвитку того сценарію, який був урешті-решт реалізований, ЗМІ мали немале значення, створивши таку істерію і таку громадську думку, що ідея повернути "наш Крим" стала логічним продовженням. Я навіть думаю, що аншлюс Криму не був особливо планований заздалегідь.

У своєму виступі на акції "Марш правди", яка відбулася 14 квітня в Москві, ви вжили вислів "телевізійні війська Путіна".

Насправді я зовсім не є автором цього вислову, але він, на мій погляд, відображає реальний стан справ. Особливо в тій частині, яка стосується висвітлення ситуації в Україні.

Тим не менш, наскільки, на вашу думку, ефективні ці "телевізійні війська"? Наскільки ЗМІ виконують поставлене перед ними завдання?

Залежить від того, що вважати завданням. Якщо метою було зміцнення власної влади на якийсь час, то інформаційні телевізійні війська Путіна, звісно, спрацювали на "відмінно". По-перше, їм вдалося провести межу всередині російського суспільства, чітко поділивши його на "патріотів-путінців" та "п´яту колону", яка складається з "націонал-зрадників". По-друге, ліквідовано будь-яку можливість комунікації між цими частинами суспільства, що можна помітити за зникненням із телеефіру справжніх дискусійних програм.

Зараз під час ток-шоу не дискутують, а самі програми є чимось, що я б назвав "хоровим співом". Тобто тактичний виграш, безумовно, є. Але стратегічно інформаційна політика Росії, яка спирається на пропаганду, є програшною. Адже крім межі всередині російського суспільства, ЗМІ також провели межу між Росією та західним світом. І я думаю, що в цьому протистоянні з Заходом стратегічний програш Росії виявиться навіть раніше, ніж він виявився в епоху Радянського Союзу.

А чи можна прогнозувати, коли станеться перелом?

Називати якісь терміни в цьому випадку було б безвідповідально. Але я думаю, що вже в цьому році в Росії почнуться певні проблеми. Інформаційна війна з Україною насправді перестає бути суто інформаційною, оскільки в Україні вже пролилася кров, і я не дуже уявляю собі, як без кровопролиття зможе відбуватися подальше приєднання української території. За таких умов неминуче посилення напруги у відносинах Росії та Заходу, а з цього протистояння Захід досі завжди виходив переможцем. Винятків я не знаю.

Мітинг під назвою "Марш правди" зібрав значно менше людей, ніж було заявлено. Чи означає це, що в Росії нема сили, яка могла б боротися з держпропагандою?

Мітинг справді зібрав 5, максимум 7 тисяч людей замість заявлених 50 тисяч. Але головне, що він показав, - ми почали називати поіменно тих людей, які сьогодні продовжують і успішно розвивають традиції Геббельса в нашій країні. Позначився вододіл між нормальними журналістами та кисельовими-соловйовими-мамонтовими і це, поза всякими сумнівами, успіх.

Але хто міг би очолити протестний рух журналістів проти засилля пропаганди в ЗМІ?

Тут є серйозна проблема: ЗМІ та журналістика - це різні сфери. ЗМІ - це бізнес, а журналістика - творча професія. Так от ЗМІ-бізнес належить людям, які повинні бути вкрай пропутінськими, оскільки інші або перебувають не в Росії, або не є власниками ЗМІ. Тим не менш, нормальних, чесних журналістів у Росії доволі багато. Це ті, хто працює в заблокованих засобах масової інформації, таких як ej.ru, "Каспаров.ру", "Грани.ру". Це близько 100 чоловік із розігнаної "Ленты.ру", це "Дождь", якась частина журналістів "Эха Москвы". Потрібно створювати об´єднання журналістів, можливо, щось на кшталт профспілки, оскільки самі по собі журналісти протидіяти пропаганді не можуть. Але абсолютно точно потрібно шукати нові організаційні форми. Я б сказав, що для боротьби з держпропагандою нам потрібен "журналістський Майдан".

Реклама