1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Суспільство

Як китайці перемагають страх перед коронавірусом

Марина Барановська
31 січня 2020 р.

Китайці не виходять на вулицю без масок і вірять, що влада впорається зі спалахом коронавірусу, - українська блогерка і студентка університету в Сучжоу розповіла DW про ситуацію в Китаї.

https://p.dw.com/p/3X5tj
"Давай Ухань!" Як китайці перемагають страх коронавірусу
Фото: picture-alliance/AP Images/Chinatopix

Студентка і блогерка Тетяна Корянова із Запоріжжя мешкає в Китаї вже третій рік. Українка навчається журналістиці у місті Сучжоу, що за 180 кілометрів від Шанхаю та за 700 кілометрів від Уханю, в якому виявили новий небезпечний коронавірус. Під час розмови з DW, Тетяна розповіла про те, як змінилося життя в місті, чи вірять китайці своїй владі та офіційним даним про поширення вірусу, і чи збирається вона залишати Китай.

DW: Тетяно, розкажіть, будь ласка, наскільки швидко змінюються дані про поширення вірусу? Та скільки людей захворіло станом на сьогодні?

Тетяна Корянова: Інформація оновлюється щогодини, останні дані (станом на 30 січня, - Ред.) - це 7900 підтверджених випадків у Китаї та десь 9900 осіб, які знаходяться на карантині під наглядом лікарів. Я порівнюю цифри щодня, і видається так, що протягом останніх кількох днів кількість людей, які захворіли в країні, щоденно зростає десь у середньому на 1500 випадків.

А як реагують люди? Які настрої загалом в країні?

Такої паніки, яку я спостерігаю у російськомовному сегменті інтернету, тут немає. Китайці - дуже згуртована нація, всі підтримують один одного і вірять, що ситуацію вдасться вирішити дуже швидко. В місті Ухань щодня о восьмій вечора відбуваються різні флешмоби - люди  кричать з  вікон: “Давай, Уханю!”, співають гімн Китаю. Мені час від часу пишуть мої китайські одногрупники , і коли я у них запитую - що і як, вони відповідають: “Іще тиждень і все буде добре”.

Тетяна Корянова - українська студентка в Китаї. В інтерв'ю DW розповіла про те, як китайці борються з коронавірусом.
Тетяна КоряноваФото: Privat

Люди вірять офіційним статистичним даним, чи вважають, що вони занижені, і насправді все набагато гірше?

У цілому, китайці підтримують владу і вважають, що вона все робить правильно. Найстрашніші новини, я особисто, дізнаюся із російськомовних ЗМІ. Нещодавно я телефонувала подрузі, яка рік тому переїхала із Сучжоу до Уханю. Коли я у неї запитала, чи правда те, що пишуть у російському інтернеті, вона попросила мене припинити поширювати чутки і вірити тільки китайським джерелам, тому що вони публікують максимально точну інформацію. За її словами, у самому Ухані немає ні наростання паніки, ні перебоїв з продуктами, і навіть черг у лікарнях уже немає - люди вірять, що система працює, як треба, і що всіх, хто захворів, ізолюють, а осередок хвороби ліквідують.

А що відбувається у вашому місті?

Сучжоу, як і Шанхай, функціонують у звичайному режимі. Звісно ж, всі жителі ходять у медичних масках - упродовж останніх кількох днів я не бачила жодної людини без маски. Офіційні канікули, які у зв’язку з Новим роком мали закінчитися третього лютого, продовжені до десятого, і ходять чутки, що їх продовжать ще на тиждень.

Але при цьому всі крамниці, торгові центри й доставка працюють. Перебоїв з продуктами немає. Я зазвичай замовляю продукти додому через спеціальний додаток, і замовити зараз можна абсолютно все: фрукти, овочі, м'ясо, що завгодно. Весь громадський транспорт і метро працюють у звичайному режимі. Людей на вулицях набагато менше. Багато кафе й кінотеатрів зачинено, але це пов'язано не з коронавірусом, а з тим, що в країні свята. В цей час вулиці порожні щороку, тому що на новорічні свята люди роз'їжджаються по домівках.

Тобто, в місті не застосовують жодних обмежувальних заходів?

Учора ізолювали мій університет, тепер у кампус не можна заходити й виходити з нього без тимчасової перепустки. Зараз я мешкаю не в гуртожитку, і щоб потрапити до своєї кімнати, мені треба подати офіційний запит, отримати довідку в лікарні, що я здорова, і за умови, що в мене немає температури, і я не була в Ухані, мені можна буде зайти.

Востаннє я була в університеті три дні тому, мене впустили на територію кампусу тільки після того, як при вході поміряли температуру цифровим градусником і обробили руки. Житловий комплекс, куди я тимчасово переїхала, теж закритий для відвідувань - туди дозволяють увійти тільки жителям, і тільки після того, як виміряють їм температуру.

Те ж саме відбувається в усіх громадських місцях: вимірюють температуру і обробляють руки при вході до великих торгових центрів, супермаркетів, на вокзалах при посадці й на виході з потягу. Без маски не пустять навіть у метро чи автобуси.

А що радять робити, щоб уберегтися від коронавірусу?

Інформації, як убезпечити себе, дуже багато. Наприклад, в WeChat, це найпопулярніша соціальна мережа в Китаї, створили спеціальний віджет, за яким кожен може перевірити, чи не було в тих потягах, в яких він їздив з 10 по 25 січня, заражених коронавірусом.

Радять також максимально обмежити пересування, не збиратися великими компаніями, носити маски певного типу - наприклад, якщо це хірургічна маска, її потрібно міняти через кожні чотири години, а якщо це маска N95 зі спеціальним фільтром, її вистачає на тиждень використання. Проблема лише в тому, що вірус поширюється і через слизову оболонку очей, тому очі - це найбільш незахищена зона. Ну і постійно нагадують про те, що потрібно якомога частіше мити руки.

Серед ваших знайомих є люди, що заразилися коронавірусом?

Слава Богу - ні. Я сама повернулася в Китай з Гонконгу 11 січня. Наступного дня мені стало погано, два дні у мене була висока температура, але зараз все нормально. Єдине, звісно, це постійна параноя: найменше нездужання чи першіння в горлі - і хапаєшся за градусник. І так у всіх: мінімальне підвищення температури або характерні для цієї доби року симптоми застуди - і люди відразу біжать до лікарні. Я щоразу відраховую 10 днів після будь-якого контакту з будь-якою людиною, щоб, якщо раптом щось трапиться, розуміти, звідки інфекція, і мати можливість попередити інших.

Чи не збираєтеся ви на якийсь час поїхати з Китаю?

Я ще не прийняла остаточного рішення. Якщо я все ж наважуся на від'їзд, мені потрібно буде спочатку доїхати потягом до Шанхаю, потім - до міжнародного аеропорту на метро чи таксі. Після цього -  пройти всі рівні контролю в аеропорту, кілька годин чекати на посадку, а потім ще 10 годин перебувати в одному замкненому просторі з величезною кількістю людей.

На мій погляд, це набагато небезпечніше, ніж залишатися вдома та уникати контактів зі сторонніми. Окрім того, у Китаї я живу вже третій рік і люблю цю країну, тож хочу закінчити навчання. Тому спонтанно поїхати на невизначений термін просто не можу. Хто знає, як розвиватимуться події далі, - можливо, я взагалі не зможу сюди повернутися. Тому, ситуація складна. Буду думати.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій