Грузинські реформатори в Україні: на батьківщині не оцінили? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 20.04.2015
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Грузинські реформатори в Україні: на батьківщині не оцінили?

Грузинські реформатори з команди Саакашвілі, які не знайшли собі застосування на батьківщині після зміни влади, працюють на благо України. DW з'ясовувала, як у Грузії оцінюють їхню діяльність.

Михаїл Саакашвілі в Києві

Михаїл Саакашвілі в Києві

З грудня 2014 року в уряді України почали працювати іноземні фахівці. Серед них - багато грузинів, членів і прибічників нині опозиційної в Грузії партії екс-президента Михаїла Саакашвілі "Єдиний національний рух" (ЄНР).

Грузинські реформатори

Серед найбільш відомих грузинських реформаторів, що нині працюють в Україні, передусім сам Михаїл Саакашвілі, котрий є радником президента Петра Порошенка з питань проведення реформ, а також колишній міністр охорони здоров'я Грузії Олександр Квіташвілі і колишня заступниця міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе, котрі обійняли аналогічні посади в Києві. Крім того, український уряд консультує колишній генпрокурор та екс-міністр юстиції Зураб Адеїшвілі, котрого в квітні виключили з переліку осіб, яких розшукує Інтерпол. Ще один відомий реформатор, екс-міністр економіки Грузії, нині покійний Каха Бендукідзе, був доволі активно задіяний в економічних реформах України.

В цілому грузини активно працюють у прокуратурі, Міністерстві юстиції та інших українських відомствах. Великі надії на грузинів покладаються перш за все в царині антикорупційних реформ в Україні, зокрема в міліції. Саме реформу правоохоронної системи багато хто вважає одним зі значних досягнень попередньої влади Грузії. Реформою керував нині ув'язнений колишній голова МВС Вано Мерабішвілі, під керівництвом якого і працювала Ека Згуладзе.

Резиденція президента Грузії

Резиденція президента Грузії

Опитані DW експерти позитивно ставляться до того, що грузинські реформатори тепер працюють в Україні. Як відзначає виконавчий директор "Кавказького дому" Георгій Канашвілі, "приємно, коли твої співвітчизники потрібні і продовжують працю в іншій країні". До речі, один з реформаторів, депутат Георгій Вашадзе, порівняв процес залучення до українського уряду іноземців з футбольною практикою брати в клуб легіонерів.

Жорсткий стиль

Говорити про результати діяльності грузинських спеціалістів в Україні поки зарано, вважають експерти. Хоча є приклади, де, за їхніми оцінками, видно грузинську руку, наприклад, в затриманнях високопоставлених чиновників під час прямого ефіру. За допомогою таких показових арештів, котрі подібні до грузинської моделі реформування, зазначає директор Грузинського інституту політики Корнелій Какачія, влада сигналізує населенню і чиновникам серйозність своїх намірів подолати корупцію. Вийде це в української влади чи ні, залежить і від готовності суспільства, вважає експерт, адже, попри спільні риси між Україною і Грузією багато відмінностей.

Наприклад, коли в 2004 році на президентських виборах переміг Михаїл Саакашвілі, він і його команда отримали карт-бланш від населення Грузії на проведення реформ, в тому числі і жорсткими методами. "Просто скопіювати досвід Грузії не вийде. Україна набагато більша, перебуває у стані війни, тут інший менталітет", - додає Єлена Хоштарія з Асоціації грузинських реформ.

Неоднозначне ставлення

Ставлення до грузинських реформаторів з команди Саакашвілі в грузинському суспільстві до сьогодні неоднозначне. В цьому немає нічого дивного, вважають опитані експерти. За їхніми словами, надто мало часу минуло, та й суспільство занадто поляризоване, щоб об'єктивно оцінити як їхні досягнення, так і їхні помилки.

Процес у справі Саакашвілі в Тбілісі

Процес у справі Саакашвілі в Тбілісі

Також неоднозначною в Грузії є реакція на призначення прибічників екс-президента Саакашвілі на високі посади в Україні, відзначають експерти. Частина суспільства, що підтримує ЄНР, пишається таким "експортом реформаторських знань". Незадоволені попередньою владою негативно ставляться до призначень і впевнені, що Саакашвілі і його люди заподіють лише шкоду Україні, відзначає Какачія.

Зазвичай більшість суперечок виникає саме навколо Саакашвілі. До інших, наприклад, до Еки Згуладзе чи Давіда Сакварелідзе (заступник генпрокурора України. - Ред.), в Грузії доволі стримане, часто амбівалентне ставлення. Якщо призначення Згуладзе з урахуванням поліцейської реформи, що набула чималого розголосу, зрозуміле, то запитання до особи Квіташвілі залишаються, адже, як відзначає Какачія, реформа системи охорони здоров'я не належала до переліку досягнень ЄНР, та й не була доведена до кінця. Щодо Квіташвілі немає ніякої агресії, хоча успішним міністром його в Грузії не вважають, додає Канашвілі.

Не потрібні на батьківщині?

У Грузії для реформаторів - представників попередньої влади, на жаль, немає можливості використовувати свої знання, говорить Хоштарія. "У владі інша команда. Відбулася політизація реформ. Але нічого трагічного в цьому немає. Важливо, щоб ці люди в Україні змогли показати себе. Україні зараз важко, від її успіху залежить певною мірою і успіх Грузії", - підкреслює Хоштарія. За словами Канашвілі, кожен сам обирає своє місце роботи, "водночас ці люди прямо чи опосередковано пов'язані з попереднім грузинським керівництвом, тому не бачать свого місця в сьогоднішній Грузії".

Офіційний Тбілісі з неприхованим роздратуванням зустрічає всі появи в українському уряді представників колишньої влади Грузії. Так прем'єр Грузії Іраклій Гарібашвілі жалкує, що розшукувані грузинською стороною особи "комфортно розташувалися в уряді України, і це зашкодить як уряду України, так і її іміджу". Однак варто зазначити, що грузинське правосуддя висунуло звинувачення лише Саакашвілі і Адеїшвілі. До інших грузинським реформаторів на українській службі претензій у прокуратури Грузії немає.

Президент Георгій Маргвелашвілі, як завжди, більш дипломатичний. За його словами, Україна має право сама обирати, яких грузинів запрошувати на роботу в уряд, "і наша дружба з українцями будується не на індивідах, а на історичному добросусідстві і стратегічному партнерстві".

Реклама