Андрій Герус: Залежність України від електроенергії з Росії лише зростає | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 10.09.2015
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Андрій Герус: Залежність України від електроенергії з Росії лише зростає

Перед початком опалювального сезону в Україні DW поспілкувалася з колишнім членом НКРЕКП Андрієм Герусом про те, наскільки готова енергосистема країни до зими та як Київ може позбутися енергетичної залежності від Москви.

Другий рік поспіль Україна зустрічатиме зиму в надскладних умовах: у підземних сховищах не вистачає газу, на складах недостатньо вугілля, а електроенергію доводиться імпортувати з Росії - країни, із якою Україна фактично воює на Донбасі. Чому українцям знову треба готуватися до холодних зимових вечорів та віялових відключень світла, DW розповів колишній член Нацкомісії з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), а нині виконавчий директор інвестиційної компанії Concorde Capital Андрій Герус.

DW: Чи готова Україна до нового опалювального сезону?

Андрій Герус: Абсолютно не готова. У нас поки не сформовані запаси палива, необхідні для проходження опалювального сезону. Зараз в українських сховищах близько 14,7 мільярдів кубометрів газу, а потрібно 16-17 мільярдів. Ситуація складна, але не критична. Іде відповідна активна робота, тому думаю, що мінімально необхідні запаси газу у нас будуть.

Ukraine Andrij Herus Investionsfirma Concorde Capital

Андрій Герус

11 вересня у Відні зустрінуться міністр енергетики Росії Олександр Новак та віце-президент Єврокомісії Марон Шевчович. Сторони мають обговорити постави газу в Україну. Які Ваші очікування від цієї зустрічі?

Оскільки Україна не бере участі у цій зустрічі, то там навряд чи будуть ухвалюватися якісь конкретні кроки щодо поставок газу в Україну.

Як бути Україні із вугіллям, яке зосереджене на території так званих "ДНР" та "ЛНР"? Чи доцільно вивозити його через територію Росії?

Ситуація з вугіллям критична: запаси на складах становлять 1,4 мільйонів тонн, хоча станом на середину жовтня має бути не менше трьох мільйонів, що вже виглядає нереально. Вугілля треба завозити будь-якими способами і через зону АТО, і через Росію. Утім, будь-якої миті цей шлях може бути обмежений або через бойові дії, або через політичне рішення Росії.

Де ще Україна може купувати вугілля?

Може ще у Південно-Африканської Республіки (ПАР), але лише доставка цього вугілля потребує більше місяця. Окрім того, є пропускна спроможність інфраструктури - не більше 500 тисяч тонн на місяць.

6 вересня Україна поновила імпорт електроенергії з Росії. Чи є в України інші альтернативні ринки, де можна закуповувати електроенергію?

Раніше ми обходились без імпорту, бо у нас був надлишок генеруючих потужностей. Але зараз на станціях немає пального. Те, що у нас вже 6 вересня відновився імпорт, говорить про те, що запасу палива немає. І це стає очевидним вже на початку вересня. Що буде в опалювальний сезон? У зв’язку з дорогим газом споживачі "сядуть на розетку", і це, скоріш за все, призведе до вимушеного обмеження споживання, тобто "віялових відключень". Альтернативних варіантів закупівлі електроенергії у нас немає.

Чи відомо, скільки зараз коштує електроенергія, яку Україна купує в Росії? Чи відповідає її вартість ринковим цінам?

Ціна невідома, міністерство палива та енергетики України її не оприлюднює. З неофіційних джерел відомо, що ціна не нижча за електроенергію власного виробництва. І точно вища, як мінімум вдвічі, аніж вартість електроенергії від "Енергоатому", що становить 42 копійки за кіловат-годину. У липні вартість імпорту з Росії становила 1,5 гривні за кіловат-годину, і Україна заплатила за такий імпорт більше 150 мільйонів гривень.

Чи може імпорт електроенергії з Росії призвести до нової енергетичної залежності від РФ?

На жаль, така залежність вже є. Тут є причини і об’єктивні, і суб’єктивні. Сумно те, що поки ця залежність лише зростає. І позбутися її може бути набагато складніше, аніж залежності газової. Варто додати, що півострів Крим повністю залежить від поставок електроенергії з материкової частини України і це також є аргументом у переговорах.

На Вашу думку, наскільки ефективною є політика профільного міністерства та уряду?

Якщо тарифи зростають, а енергонезалежність навпаки знижується, то таку політику не можна назвати ефективною. Вирішальною ситуація буде восени та взимку. Якщо при зростанні тарифів у споживачів не буде безперебійного постачання електроенергії, то підвищення тарифів ніхто не зрозуміє.

Що потрібно робити, щоб успішно пережити цей опалювальний сезон?

Треба завозити вугілля і максимально економити спалювання вугілля, яке вже є на складах. У довгостроковому періоді потрібно зменшити використання вугілля марки А. Це можна зробити за рахунок збільшення станцій, що працюють на марці Г, альтернативних джерелах. Окрім, того має бути чітке правило, що накопичення вугілля на складах починається у квітні-травні, а не у серпні, тоді таких проблем у нас не буде.

Як працює деолігархізація в енергетиці? У кого з олігархів вплив знизився, а у кого можливо, навпаки, виріс?

Послабився вплив Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа, вплив Андрія Клюєва знизився майже до нуля. А посилився вплив Костянтина Григоришина, Григорія Суркіса. Я до 2014 року не працював в енергетиці, але я чую від міжнародних фінансових організацій - кредиторів України, які давно працюють в українській енергетиці, що рівень корупції в цій галузі не лише не знизився, але й виріс. Часто комерційні інтереси в енергетиці мають вже навіть не олігархи, а впливові політики.

У чому це проявляється?

Перш за все, на державних підприємствах, де закупівлі відбуваються за завищеними цінами. Взагалі при розподілі посад найбільший інтерес викликають ті міністерства та відомства, в управлінні яких є великі державні підприємства, бо це потоки на десятки та сотні мільярдів гривень. Але при цьому такі підприємства або збиткові, або працюють з мінімальним прибутком. Держава як акціонер не отримує нічого.

В Україні не раз анонсували початок приватизації та оголошували конкурси на призначення керівників державних підприємств. Чому досі немає успішних прикладів цих процесів?

Я думаю, перш за все причина полягає у відсутності політичної волі до приватизації. Є комерційні інтереси олігархів та впливових політиків у державних компаніях. Постійно з’являються нові причини, чому приватизацію варто відкласти. Стосовно призначень, за півтора роки лише два призначення в енергетиці викликають довіру - це керівники НАК "Нафтогаз" та ПАТ "Укргазвидобування".

Ось, наприклад, нещодавно оголосили конкурс на керівника ПАТ "Центренерго". Подалися і вчитель фізики, і інженери, і чиновники. 12 з 13 кандидатів легко пройшли попередній відбір у профільному міністерстві. Але кандидата з п’ятнадцятирічним управлінським досвідом у крупних енергетичних, серед них і американських компаніях, з освітою рейтингового американського Georgetown University у наступний раунд не допустили. А знаєте, з якої причини? Невідповідність освіти! Це більше схоже на імітацію конкурсів.

Реклама