Концерти „BuJazzO” в Україні: „українським музикантам ще рости й рости”

раїною та Німеччиною.

У залі Національної музичної академії імені Чайковського ніде яблуку впасти. На сцені – оркестр із Німеччини. Лунають бурхливі ритми. Публіка стежить за тим, як 25 виконавців органічно сплітають свої мелодії в один фантастичний джазовий саунд. Дійство вражає своєю невимушеністю. Здається, музиканти розважаються, і їм ні до чого партитури. Але партитури таки є. І музикантами учасники концерту себе називати не наважуються: більшості ледь виповнилося 20 років. Мало хто з них вже отримав диплом про вищу музичну освіту. Що, утім, не заважає музикознавцям називати „BuJazzO” одним із найкращих джазових оркестрів Німеччини.

Можливо, таємниця успіху цього оркестру в художньому керівникові, який рухається по сцені із титанічною енергією. Диригент „BuJazzO” Петер Гербольцгаймер зізнається, що гастролі за кордоном завжди цікаві, але кожен раз набуваєш нового досвіду:

„Туреччина, Росія, усі країни Балтії. Ми були в Голландії, Австрії, Угорщині, Сербії, Хорватії, Румунії, Португалії, Албанії, Болгарії. У США – тричі. Я майже забув. Південна Африка. Теж забув. Нарешті дійшла черга до України”.

Ви щойно прослухали композицію під назвою „Небо помаранчевого кольору”. Диригент „BuJazzO” запевняє, що до української політики вона жодного стосунку не має:

„Ні, ні. Це була лише назва твору. Ми не говоримо між рядків”.

Під час другої частини концерту на сцену запрошують кількох українських музикантів – студентів музичних вузів, котрі не мають відношення до „BuJazzO”.

Диригент Гербольцгаймер залишається загалом задоволений таким єднанням різних культур:

„Це ми робимо часто й дуже охоче, тому що молоді люди, та й народи загалом, повинні спілкуватися. Молоді музиканти в будь-якій країні – надзвичайно приємні люди, тому що хочуть добре грати. І в цьому ми знову пересвідчилися”.

Гра українських початківців джазу, на тлі грандів, виглядала досить скромно. Саксофоніст Сергій Черненко зізнається, що часу для підготовки не було, та й, взагалі, українцям поки далеко до такого вишколу:

„Нам ще рости й рости. З’явилося бажання повчитися у Німеччині”.

За словами музикознавців, вже понад 20 років джаз викладають на факультетах більшості американських, європейських та частини російських музичних вузів. В Україні ж естрадно-джазові відділення існують лише у декількох музучилищах та у Донецькій академії, а в столиці нещодавно відкрили вищий факультет джазу 3-го рівня акредитації в училищі Глієра. Однак фахівці нарікають на те, що назвати факультети просто джазовими заважає або чиновницька сором’язливість, або брак викладачів високого рівня.

До зали колишньої консерваторії прийшли і молоді, і досвідчені шанувальники джазу. Радник Президента України Дітмар Штюдеманн отримав незабутні враження:

"Дуже добре! Я згадав про юність та своїх африканських пращурів. Під африканським я маю на увазі дещо архаїчне. Кожен з нас має ритм у крові. Разом з тим, ми таки цивілізовані і тому потребуємо поштовху для того, щоб це показати".

Федеральний джазовий оркестр „BuJazzO” принаймні раз на рік виїжджає на гастролі за кордон. І це завжди подія. Нагадаємо, що в Україні джазбенд з’явився завдяки ініціативі „Німецької хвилі” та Німецького культурного центру „Ґете-Інститут”. Керівниця „Ґете-Інститут” Маріон Гаазе обіцяє насичену програму:

"У суботу та неділю джаз-бенд виступить в Одесі. Там також відбудеться німецько-французький концерт за участю Улі Ленца та Франсуа Жано. Це більш сучасний джаз, що так само приголомшує та захоплює. Ми маємо радників у Німеччині, які відбирають для нас тільки найкращих музикантів".