Чому Україна ніяк не закріпиться в ТОП інноваційних країн

За минулий рік Україна вибула з топ-50 найбільш інноваційних країн світу за рейтингом інновацій-2019 агентства Bloomberg, що публікується, коли світові еліти збираються на Всесвітньому економічному форумі (ВЕФ) у Давосі. Цей рейтинг складається на базі десятків критеріїв, серед яких витрати на дослідження і розробки, виробничі потужності та концентрація високотехнологічних публічних компаній. Ще на початку 2018 року Україна посідала у ньому 46-е місце серед 60 країн.

Україна в інноваційних рейтингах

Як зазначають оглядачі, Україна уже тривалий час пасе задніх у європейських та має невисокі показники у міжнародних рейтингах інноваційної активності. Утім, наприклад, у 2018 році Україна піднялась на сім позицій у Глобальному рейтингу інновацій і посіла 43-є місце з 126-и країн. 

Експерти пропонують не абсолютизувати значення будь-яких міжнародних рейтингів, а акцентувати увагу на тих проблемах, які відображають місце країни у них. Адже зазвичай у інноваційних рейтингах враховуються десятки показників. Для України негативно значущими є, наприклад, складові політичної стабільності і безпеки, верховенства права, а предметно - ефективності ринку праці, продуктивності, якості дослідницьких установ і їхнього зв'язку з виробництвом, кількості заявок на права інтелектуальної власності тощо.

То вгору, то вниз

"Показники України в рейтингах мають хвилеподібну динаміку. Наприклад, за рейтингом Doing Business (щорічний рейтинг Світового банку, що описує умови ведення бізнесу. - Ред.) ситуація покращилась, технологічно ж - погіршилась. Тобто однозначно казати, відбувається погіршення чи покращення, не можна. Однак певно можна говорити про те, що Україна ніяк не може вийти на тренд позитивних змін", - переконаний директор економічних порграм Центру Разумкова Василь Юрчишин.

"Порівняння між країнами - це величезний плюс, - додає Оксана Кузяків з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. - Однак треба зважати на методологію рейтингування". Експертка пояснює, що останній рейтинг Bloomberg свідчить, зокрема, про проблеми регуляторного характеру в Україні, які негативно впливають на активність реєстрації патентів, на "дослідницьку концентрацію", коли йдеться про якість дослідницьких установ і їхній зв'язок з виробництвом.

Не лише технології  

Інновації, якщо коротко пояснити їхню суть, пов'язані з якісними змінами, спрямованими на створення нового товару, технології або процесу. Тож інноваційнійсть - складний показник, який стосується не лише наявності суто технологічних чи конкурентоспроможних виробництв у тій чи іншій країні. Тому останнє зниження рейтингів інноваційності України свідчить не стільки про поточний стан технологій, а про погіршення ситуації в освіті та науці, пояснюють експерти. "Попри певні суб'єктивні чинники і складові, проблематика, яка висвітлюєтсья в інноваційному індексі, торкається базових умов і передумов існування і держави, і суспільства. Йдеться про освіту, науку, відповідне фінансування", - пояснює Юрчишин. На його переконання, зміни потрібно починати саме з освіти. "Освіта в Україні погіршує показники. До цього часу нові люди з новою освітою не мають можливостей входити в сучасне середовище", - пояснює експерт.

При цьому проблеми освіти, і перш за все державної вищої, полягають не тільки і не стільки у фінансуванні. "Нових проблем немає, - каже Кузяків. - Є така традиційна проблема, яка останні 25 років тільки нарощувалась, і зараз ми пожинаємо негативні плоди, пов'язані з відсутністю або мінімальними зв'язками між навчальними закладами і виробництвом. Наука не працює на запити виробництва. А запити такі не завжди є", - каже Кузяків.

Мало контактів науки з бізнесом

Експертка розповідає про одне з нещодавніх опитувань, яке здійснював Інститут економічних досліджень. "Ми питали малі та середні підприємства в Україні, чи використовують вони інновації, і майже половина опитаних зазначили, що так. Однак, за визначенням, для підприємств йшлось не про інновації як щось принципово нове і проривне для всього світу. Ішлось про інновації саме для цього бізнесу, про такого роду "інновації", які уже хтось придумав, і які були запозичені", - пояснює Кузяків. 

Вона наголошує, що до цього часу проблема полягає у тому, що виробники і бізнес мало знають про потенціал української науки, відсутні практики співпраці на розвиток проривних ідей. "Це базується, зокрема, на недовірі і незнанні, - пояснює Кузяків. - Виробництво не завжди знає, де шукати в Україні, а тому шукає технологію чи щось інше за кордоном".

Економістка звертає увагу і на зворотній бік - на проблему практичної орієнтації науковців в Україні. "Студенти, які вчаться на інженерних спеціальностях, вивчають біологію чи хімію, мають під час навчання практикуватись. Тоді і бізнес побачить, що саме пропонують  університети, що може українська наука на етапі "пізнього студентства". До того ж це сприятиме більшому обміну інформації", - каже Кузяків.

Хто заплатить?

Що ж стосується фінансування, то проблема, як кажуть оглядачі, полягає у пошуку відповіді на питання, хто саме має платити за наукові дослідження. Серед компаній практично немає тих, хто готовий фінансувати дослідження "з нуля", держава ж "утримує" інститути національної академії наук і частково університети, але практично не фінансує суто інноваційні програми і проекти. Створення ж інноваційних виробництв і фінансування їх державою раніше, наприклад, за часів президента Віктора Януковича, часто перетворювались на спосіб розкрадання бюджетних коштів, нагадує Оксана Кузяків з Інституту економічних досліджень і політичних консультацій. 

"Кажуть, що бізнес повинен платити, бо інновації потрібні йому, - каже Кузяків. - Але ж інновації - це довготривалі плани і розробки, часом на 5-10 років. На сьогоднішній день бізнесу це економічно не вигідно". Юрчишин розповідає, що великі корпорації в Україні мають свої дослідницькі відділи, утім наголошує, що "корпорації повинні і займаються отриманням прибутку, а дослідження, які виконуються, так чи інакше пов'язані з близьким прибутком".

Оглядачі переконані, що держава повинна показувати власну зацікавленість, стимулювати певний напрям діяльності. "За відсутності належної стратегії розвитку, розуміння того, куди і як має розвиватись країна, які галузі чи окремі види діяльності вважаються перспективними, навряд чи відбуватиметься активне розширення фінансування досліджень", - переконаний Василь Юрчишин з Центру Разумкова.

На думку Кузяків, варто точково виділяти ті галузі науки, в яких Україна має найбільші практичні наукові школи, де уже є розробки. "На них треба звертати увагу і їх підтримувати", - підсумовує експертка.