Німецький експерт: "З точки зору США, криза в Україні - дуже далеко"

Уперше за останні майже 10 років республіканці США здобули контроль над обома палатами Конгресу. Із січня 2015 року, коли парламент нового скликання стане до роботи, демократи, лідером яких є Обама, будуть у меншості. Палата представників США була республіканською ще до виборів. А от у Сенаті стануться зміни. DW запитала в експерта з Німецького товариства зовнішньої політики Йозефа Брамля про те, як це може позначитися на відносинах Вашингтона з Москвою та Києвом.

DW: Пане Брамль, у республіканців нині більш жорстка позиція щодо Росії. Чи варто тепер, із новим Конгресом, очікувати подальшого ускладнення відносин між Москвою та Вашингтоном?

Йозеф Брамль: Політика безпеки, по суті, і надалі залишається у сфері відповідальності президента. Тут він може претендувати на більшу свободу дій. Усі інші питання, які стосуються, наприклад, внутрішньої політики чи торговельної політики, тією чи іншою мірою блокуються Конгресом. Але у політиці безпеки у нього є простір для дій. Утім, у деяких сферах у Конгресу теж є право голосу. Згадаймо тут санкції проти Ірану, тоді президентові був потрібен Конгрес. Але у всіх інших питаннях, які безпосередньо стосуються Росії, на мою думку, президент здатен більш-менш самостійно діяти.

Ви якраз згадали санкції. Може бути так, що республіканці наполягатимуть на посиленні санкцій проти Росії?

Я гадаю, що для Росії Іран буде важливішим, ніж ситуація в Україні, оскільки зближення США з Іраном може дестабілізувати російський режим і стати загрозою для нього. Якщо американцям вдасться зблизитися з Іраном і таким чином на довготривалу перспективу знизити ціни на нафту, тоді це буде загрожувати російському режиму, котрий дуже залежить від цін на неї. Тобто для тих, хто ухвалює рішення в Росії, це має стати пріоритетом номер один - уважно стежити за цими переговорами.

Що стосується санкцій, запроваджених проти Росії через українську кризу, то, я вважаю, що в США вже є ті, хто кажуть, що це допомогло Росії порозумітися з Китаєм щодо газу. І що санкції, можливо, не настільки ефективні, як думали. І якраз навпаки, що вони навіть допомогли Путіну стабілізувати його режим та поліпшити відносини з Китаєм. Але тут є два табори. Ті, хто хочуть сильніших санкцій. І є інші, прагматичніші голови, також і серед республіканців, котрі бачать, які наслідки справді мають санкції.

На тлі українського конфлікту республіканці ще більше, ніж Обама наполягали на збільшенні європейської участі у фінансуванні НАТО. Чи варто очікувати, що тиск на європейців у цьому питанні посилиться?

Я думаю, що європейцям чітко дають зрозуміти, що вони повинні набагато більше дбати про свою безпеку. Із точки зору США, криза в Україні - це дуже далеко. США набагато більше віддалені від України, ніж Європа. А Європа не реагувала на заклики США робити більше для власної безпеки. Навіть лунали погрози, що американці не готові більше витрачати багато грошей, щоб європейці тільки розмірковували про безпеку. І я думаю, що зараз, якщо США будуть поводитися стриманіше на тлі української кризи, то європейцям доведеться самим значно більше робити для оборони. Мені здається, що стратегічно це дуже добре пасує до ситуації.

На Вашу думку, чи зміниться щось у зв'язку з новим складом Сенату у відносинах з Україною?

Я гадаю, що зміниться не надто багато. Тверезі голови є з обох сторін політичного спектру. США виключають військове рішення. Навіть якщо той чи інший імпульс у Сенаті і буде, то це не матиме жодного значення, оскільки Обама і надалі може претендувати на керівництво у політиці щодо Росії. Це означає, що будуть спроби поліпшити щось в економічному сенсі, можливо, навіть буде згода на те, щоб якось інтегрувати російські інтереси, щоб, можливо, допомогти Україні сплатити за російськими рахунками.

Газопостачання залежить від того, чи Україна є платоспроможною і чи залишається платоспроможною. Якщо тут хочуть запобігти енергетичній кризі в Європі, яку не можна виключати, тоді треба фінансово допомогти Україні погасити свої борги. Європейці раніше до цього закликали. Імовірно, це можна підтримати за допомогою міжнародних інституцій через МВФ тощо.