Коментар: Європа не повинна ставати фортецею
Усі європейці знають про спадок Середньовіччя по всьому континенту: фортеці, розташовані переважно недосяжно, на високих скелях чи за глибокими ровами. Міста за широченними стінами та з вузькими воротами. Тоді люди захищали себе від загарбників, які були небезпечні, нападали та руйнували і грабували. Охоронці на воротах вирішували, хто може зайти всередину, а хто - ні.
Сьогодні європейські фортеці більше не мають таких функцій, а міста давно розширились за межі старих мурів. Завдяки цьому вони змінились і розвинулись. Новий та вільний обмін з тими, кого раніше не пускали всередину, збагатили їх. Міста-фортеці, які не розімкнули свої мури, з тих пір втратили своє значення. Вони стали історичними пам'ятками, цікавими лише туристам, а не квітучими метрополісами.
Європа не повинна зраджувати собі
Нинішня Європа також має вирішувати: тисячі біженців уже перебувають перед її воротами, а ще більше хочуть приїхати. Що робити? Зводити ще вищі мури та паркани, як це зараз робить Угорщина? Направити до кордонів ще більше поліції та солдатів? Набрати ще більше чиновників, аби швидше депортувати непрошених гостей? Чи справді ми хочемо сконцентрувати усі наші сили лише на тому, аби захиститися?
Чи, може, ми маємо спрямовувати енергію, гроші та політичну волю на заходи, які уможливлять упорядковане прийняття, якомога кращу інтеграцію та в підсумку надання громадянства для біженців? Хочемо ми лише консервувати чи думати на перспективу? Хочемо ми розвернутися в минуле чи таки йти у майбутнє? Це ті питання, перед якими зараз опинились Німеччина та ЄС.
Незважаючи на всі кризи та відмінності всередині Євросоюзу, для сторонніх ЄС залишається місцем добробуту, стабільності та верховенства закону. Місцем, де зважають на права людини. Ось чому ЄС продовжує викликати магічну притягальну силу - не лише для біженців від війни з Середнього Сходу, але й також для людей із Африки та Західних Балкан.
І що важливіше: усі ці досягнення зараховують до європейської самосвідомості. Те, що колись починалось як економічний проект, давно стало значно більшим: було створено спільноту цінностей. Тому сьогодні ЄС повинен визначати себе не через висоту парканів чи ефективність поліцейських, а через свою відкритість, толерантність та свободу.
Європа на роздоріжжі
Роз'єднуючись, Європа може зрадити своїм принципам та позбавити себе майбутнього. Оскільки так - новоприбулі змінять Європу, адже це неминуче. Однак Європа має вирішити, в якому напрямку змінюватись їй самій. Адже і розділена Європа неминуче змінюватиметься. Коли Європа з комфортного дому стане фортецею, наслідки настануть не лише для тих, хто хоче сюди потрапити, а й для самих європейців, які стануть в'язнями своїх страхів. Той, хто сьогодні відмовляє біженцям у в'їзді до фортеці, ризикує завтра шукати ворогів всередині цієї фортеці. Численні правоекстремісти, шовіністи та ксенофоби по всій Європі тільки й чекають на це.
Замість цього можна прийняти виклик, який кидає велике число біженців. І визнати в ньому потенціал для майбутнього власного суспільства. Численні громадські ініціативи щодо підтримки біженців у Німеччині показують, як це зробити. Сьогодні в громадах у багатьох місцях виникають нові форми сусідської допомоги для новоприбулих. Серйозна та чесна міграційна політика Німеччини та Європи стала б цьому аналогом на більш високому рівні. І добре було б це як для мігрантів, так і для Європи. Усі разом могли б виграти від цього.