Захист від дискримінації: закон є, результат скромний

Якось одна німкеня влаштувалася на роботу водієм вантажівки. Але коли стало відомо, що вона лесбіянка, її звільнили. Начальник відверто пояснив, що йдеться про „особисті причини”. Новий закон дозволяє звернутися до суду зі скаргою про дискримінацію сексуальних меншин. Від початку його дії минув рік, але таких скарг не багато. Чому? Про це трохи згодом, спочатку розкажемо про історію антидискримінаційного закону у ФРН.

Бізнес побоюється „коників”

Коли Європейський союз ухвалює так звану директиву, 27-країн членів повинні упродовж певного часу втілити її в національне законодавство. З директивами ЄС проти дискримінації Німеччина явно не поспішала. Майже всі інші члени спільноти ухвалили свої закони швидше. Лише коли Брюссель пригрозив Берліну штрафом у 900 тисяч євро щодня, федеральний уряд таки ухвалив загальний антидискримінаційний закон.

Оглядачі пояснюють затримку спротивом бізнесу та деяких політичних партій, зокрема, консерваторів з ХДС та вільних демократів. Вони побоювалися, що нове законодавство відкриє шлях до зловживань. Наприклад, представники етнічних меншин подаватимуть заяви про прийом на роботу, і в разі відмови звертатимуться до суду з вимогою відшкодування. Мовляв, їм відмовили за расовою ознакою.

Таких людей у Німеччині називають „кониками”, бо вони „стрибають” з одного місця роботи на інше, зловживаючи законодавством. Але Мартіна Кеппен, керівник Федерального центру протидії дискримінації каже, що такі „коники” були ще до появи закону:

„Йдеться про людей, які пишуть багато заяв про прийом на роботу, але не серйозно, а лише щоб заробити на цьому гроші. Треба бути обережним в оцінках. Звичайно є люди, які пишуть багато заяв про прийом на роботу, бо вони безробітні. Це не „коники”. Не варто поспішати з висновками”.

Окрім небезпеки зловживань критики закону стверджують, що він створює додаткову бюрократію та навантаження на бізнес. Одна лобістська організація підрахувала, що антидискримінаційний закон щороку коштує німецьким фірмам понад 1,7 мільярда євро. Ці гроші йдуть у першу чергу на тренінги для співробітників.

Штраф за оголошення „потрібна вчителька”

Після набуття чинності закону в Німеччині стали пропонувати спеціальні курси. Так вчать, як сформулювати оголошення про прийом на роботу так, щоб потім фірму не звинуватили у дискримінації. Одній школі була потрібна вчителька. Саме вчителька, тобто жінка. Учитель-чоловік, який хотів отримати це місце, подав судову скаргу й виграв. Суд присудив йому компенсацію в 1500 тисячі євро.

До Федерального центру звертаються не тільки ті, хто відчуває дискримінацію за статевою ознакою, але й літні люди. Наприклад, тим, кому за 50, банки часто відмовляють у наданні кредитів. Або ж їх не беруть на роботу. За це тепер карають. Суд у Франкфурті-на-Майні засудив авіакомпанію „Люфтганза” до виплати штрафу в розмірі 4000 євро за те, що 46-річного чоловіка не взяли на постійну роботу за нібито „старий” вік.

Потрібні скарги об’єднань дискримінованих

І все ж таки судових позовів за дискримінацію на ринку праці поки не багато. За рік від початку дії закону їх було 0,1 відсотка від загальної кількості справ, що розглядають спеціальні суди. Експерти пояснюють це тим, що скривджені бояться вступати в судовий конфлікт з фірмами. Не всі мають юридичну страховку, а послуги адвокатів у ФРН не дешеві.

Тому дедалі гучніше лунають вимоги дозволити звертатися до суду не тільки безпосереднім жертвам дискримінації, а й їхнім об’єднанням. Тоді скарг побільшає, а в Німеччині можна буде говорити про справді рівні можливості, незалежно від статі, віку, віросповідання чи кольору шкіри.

За матеріалами кореспондентів