Політолог про 4 роки вторгнення РФ: Війна - норма для Путіна

Війна Росії проти України триває вже чотири роки. Як вона вплинула на російське суспільство, чи очікувати швидкого завершення бойових дій і антиурядових протестів всередині РФ, а також наскільки великий ризик прямого зіткнення Росії і НАТО, DW дізналася у політолога Дмитра Орєшкіна.

DW: Війна в Україні триває чотири роки. Чи змінила вона якось російське суспільство? І якщо так, то як?

Дмитро Орєшкін: Суспільство, звісно, змінюється. Але зараз - фаза повільного накопичення нерозуміння, розчарувань, когнітивного дисонансу  тощо. Думаю, досить скоро це реалізується в якомусь різкому стрибку. А поки ми бачимо плавні зміни. Найважливіше: наркотичний вплив туману війни повільно, але слабшає. На початку війни, за даними соціологів, ми бачили сплеск підтримки Володимира Путіна на 20-25 відсоткових пунктів. У мирний час цей наркоз не діє: люди думають про освіту, охорону здоров'я, про ціни на ЖКГ - загалом, про життєві проблеми. І рейтинг опускається. Так ось, починаючи приблизно з 2024 року, коли рівень (підтримки президента РФ Володимира Путіна. - Ред.) був дуже високим, ми бачимо, як приблизно на 10 відсоткових пунктів відбувається сповзання вниз. Думаю, протягом найближчих місяців це сповзання прискориться.

Свіже опитування "Левада-центру" показує, що 66 відсотків росіян підтримують відновлення переговорів між Росією та Україною і тільки 26 відсотків виступають за продовження війни. Це найнижчий рівень за чотири роки. У чому причина?

Саме в цьому. Цей наркотик перестає діяти. "Нам треба згуртуватися, підтримати лідера, вождя, бо без нього нас розтопчуть, відберуть наші нафтові багатства" і таке інше - весь цей мобілізаційний драйв потроху вичерпується. Війна стає рутиною, і на цьому тлі у людей - проблеми. У старших - ліки, у молодших - освіта дітей і проблема з професійним зростанням. Два роки тому дуже багато грошей вкинули в економіку. З'явилися робочі місця, зростали зарплати. Люди дуже позитивно це оцінювали. А зараз зростання зарплат зупинилося, але ціни далі зростають. Відповідно, починаються непорозуміння: "Ну що ж таке, ми ж перемагаємо". Плюс на лінії фронту - тричі взяли Куп'янськ, раз на місяць повідомляють про повний контроль над Покровськом. Всі розуміють, що це не зовсім так.

"Символічна перемога для росіян важливіша, ніж поліпшення якості життя"

У будь-яких переговорах повинні бути компроміси. А чи готові росіяни до компромісів?

Думаю, так. Ці дві третини, про які ви сказали, розуміють, що буде якийсь компроміс. Тому що громадська думка вже перестала гратися з такою цяцькою, як вихід до кордонів Польщі або навіть до Португалії. Більшість розуміє, що доведеться домовлятися на якихось умовах. Умови повинні бути "наші" - громадська думка твердо це знає. А що означає "наші умови"? Це товариш Путін пояснить.

Водночас 60 відсотків росіян проти того, щоб виводити російські війська з окупованих територій України. Тобто "миру хочемо, але нехай наші там залишаються". Як це розуміти?

Так і розуміти: "ми ж проливали гарячу російську кров". Навіщо? Щоб отримати ці купи битої цегли, які в свідомості середньої радянської або пострадянської людини є історичною цінністю. Цей ментальний зсув на завоювання територій - теж дуже радянська риса, що сягає корінням дуже глибоко навіть в ординські традиції експансії. Коли товариш Путін каже про те, що куди ступила нога російського солдата, там наша земля, він навряд чи знає, що дослівно цитує Чингісхана, який говорив: "Межі нашого володіння визначаються тим, куди ступає копито монгольського коня".

Але проблема в тому, що в 21-му столітті територіальна експансія і економічне зростання, на відміну від 14-го століття, не є синонімами. Для прикладу: Японія за площею менше, ніж одна Архангельська область. В Японії живе 127 мільйонів людей. В Архангельській області - один мільйон, в Росії близько 145 мільйонів. У Японії немає ні нафти, ні газу, ні золота, ні лісу, ні алмазів. А валовий внутрішній дохід Японії вдвічі більший за російський. Як це можливо? Це називається інтенсифікація використання географічного простору. Цим би і треба було Росії займатися. Але ментальність така: нам потрібні ще території. На тлі зниження чисельності населення це контрпродуктивно, ірраціонально. Якась символічна перемога для масового мислення в Росії набагато важливіша, ніж поліпшення якості життя, його тривалості, якості освіти, медичного обслуговування, житлово-комунального господарства та іншого.

Читайте також: Жителі РФ скаржаться на здорожчання комунальних платежів. Як реагує влада?

"Путін не втратить владу, поки контролює інформаційні та фінансові потоки"

На початку війни йшлося про якийсь розкол або принаймні розбіжності в елітах. А зараз це є? Іншими словами, наскільки міцна влада Путіна?

Еліти неоднорідні. Значна частина бізнес-еліт і кремлівських еліт теж розуміє, що війна буксує. Люди, які мислять раціонально, розуміють, що справа йде до глухого кута. Але вони також розуміють, що якщо ти зараз вийдеш і скажеш: "Володимир Володимирович, ви облажалися. Вам би в відставку", то прямим наслідком такої заяви буде відрубування голови. Еліта добре розуміє, що спроба звалити цей режим просто небезпечна. Тому вони будуть дивитися в очі, махати хвостом і лизати руку. Але на рівні якихось конкретних рішень і вони, і населення будуть деякі найбільш одіозні ініціативи саботувати. Не з ідеологічних міркувань, а з практичних.

Тобто можливі якісь невеликі спалахи протестів, як, наприклад, нещодавно на Далекому Сході, але глобального протесту ви не очікуєте?

По-перше, про народне повстання можна взагалі забути. Це казка з підручника партії, де народ повстав і повалив ненависний режим. Влада змінюється в процесі розколу еліт, коли одна їхня частина, використовуючи невдоволення населення, зміщує іншу частину еліт. По-друге, якщо говорити про низові протести, то вони будуть неминучі, але будуть підкреслено аполітичними - через сміття, ціни на ЖКГ, інфляцію, екологію. Не проти царя-батюшки, а проти несправедливості або свавілля місцевої влади. Це важливий знак, що невдоволення є, але воно проривається в таких інфантильних формах. А у верхах все занадто простежується спецслужбами для того, щоб хтось міг організувати якусь змову. Тож, хоча у Володимира Путіна і є деякі фундаментальні труднощі, але з цього зовсім не випливає, що він може втратити владу, поки він контролює інформаційні, фінансові та сировинні потоки.

"Для Путіна продовження війни є кращим, ніж її закінчення"

У різні регіони Росії теж долітають дрони, ракети з України практично щодня. І на Заході багато хто дивується: невже росіяни не відчувають війну у себе вдома?

У Москві війна не відчувається, там все добре. Там у мене багато друзів, і вони перебувають у цій інформаційній бульбашці. А контролюючи інформаційні потоки, ти завжди поясниш, що удари по Бєлгороду - це прояв "мілітаристської, нацистської" сутності України. І розумна громадська думка, киваючи прямокутною головою, витягнутою з телевізора, погодиться з цим. І ніхто не поставить запитання: а чому до початку цієї війни Бєлгород не обстрілювали? Ніхто не поставить запитання, чи стало краще людям жити в Бєлгороді, в Суджі, в тому ж Донецьку, ще десь - після того, як Володимир Путін взявся їх захищати. Ми звідси намагаємося надіслати якісь раціональні пояснення, а громадська думка в Росії ці доводи просто відкидає.

І останнє запитання. Путін буде нападати на країни НАТО - Латвію, інші країни Балтії?

Думаю, що ситуація не така страшна, як здається. З іншого боку, я так думав і у 2022 році. Мені здавалося, що Путін не настільки божевільний, щоб розпочинати війну, яку він не виграє. Проте, він її розпочав. Але я думаю, що колективний Путін, після того як він чотири роки вмивається кров'ю і втратив на це 45 трильйонів рублів, сильно замислиться над тим, чи треба нападати на НАТО.

Хоча особисто для самого Путіна продовження війни може бути більш прийнятним варіантом, ніж її закінчення. Тому що якщо він закінчує, люди починають прокидатися і відчувати похмілля: "Війна закінчилася, а де покращення?" Тому, можливо, особисто для Путіна нескінченна війна Остазії та Євразії - це нормальний стан, який дозволяє йому тримати населення ось таким натхненним і мобілізованим. Тож, думаю, якщо він вже вийде з цієї війни, то почати нову йому спробують перешкодити. Але вийти з цієї війни йому надзвичайно складно.

Читайте також: Слабке місце НАТО: сценарій можливого нападу РФ на Литву