Отто фон Бісмарк: його значення у Німеччині переоцінюють
9 грудня 2022 р.
У цій залі (див. знімок нижче) засідають німецькі дипломати. Донедавна вона називалася "кімнатою Бісмарка" (Bismarck-Zimmer), проте нинішнє керівництво МЗС Німеччини на чолі з міністеркою закордонних справ Анналеною Бербок (Annalena Baerbock) визнало, що часи змінилися. І тепер ця кімната називається "Залою німецької єдності". Перейменування, на думку чиновників, "враховує історичний розвиток приміщення", а також той факт, що міністерство у своїх діях хоче спиратися на історію Німеччини періоду демократії.
Крім того, зі свого звичного місця на стіні зник портрет "залізного канцлера", тож зараз про Отто фон Бісмарка (Otto von Bismarck), який свого часу створив міністерство закордонних справ як таке, тут нічого не нагадує.
Упродовж останніх років значення Бісмарка для Німеччини стало предметом дискусій на різних рівнях. У контексті протестів проти поліцейського насильства та расизму дісталося і пам'ятникам, присвяченим політику: активісти неодноразово замазували їх - наприклад, у Берліні та Гамбурзі. Критики вважають Бісмарка піонером німецького колоніалізму. Власне, саме цей розділ довгої політичної біографії "залізного канцлера", мабуть, і став підґрунтям для суперечок.
Читайте також:
Що з Бісмарком не так?
Як стверджують історики, Отто фон Бісмарк спочатку був супротивником колоніалізму і вірив у економічні перспективи заморських володінь. При цьому він став не тільки засновником справжньої колоніальної імперії, а й однією з головних дійових осіб у процесі поділу Африки наприкінці ХІХ століття.
Читайте також:
Бісмарк нічого не говорив про відділення України від Росії
Його інтереси завжди були зосереджені на Європі - на тому, щоб уникнути напруженості з іншими великими державами, вважає німецький історик, професор Гамбурзького університету Юрген Циммерер (Jürgen Zimmerer). Бісмарку як дипломату доводилося балансувати між державами, які претендували на колоніальне панування. Процес колонізації був надто динамічним і глобальним, у ньому брало участь дуже багато впливових гравців, щоб дозволити Німеччині з її тодішніми претензіями на роль однієї з провідних держав світу пройти повз. Крім того, Бісмарк використав "колоніальний інтерес" впливових груп усередині країни (промисловців, купців) для того, щоб стабілізувати імперію.
Однак жителі тодішніх колоній досі розхльобують наслідки цих "добрих намірів": вони стали жертвами європейського суперництва та боротьби за владу, упевнений професор Циммерер. Колоніальні кордони, санкціоновані під час Берлінської конференції 1884 - 1885 років, стали основою визначення територій постколоніальних держав. Тоді ніхто не враховував інтереси народів, що населяли Африку: ні клановий, ні соціальний поділ, ні етнічні конфлікти.
Бісмарк як важливий глава німецької історії
Однак не всі в Німеччині згодні з тим, що колоніальна політика Бісмарка є достатньою причиною для того, щоб знімати його портрети та прибирати прізвище з назв. "Стирання великих людей із пам'яті нації має у Німеччині безславну традицію", - зазначає історик і публіцист Хубертус Кнабе (Hubertus Knabe) у газеті Bild, згадуючи, як свого часу нацисти розправлялися з поетами, мислителями та їхніми книгами.
"Небажані" пам'ятники та назви швидко залишали площі та вулиці німецьких міст і за часів НДР. "Очищення спогадів тепер знову на порядку денному, - пише Кнабе у своєму жорсткому коментарі. - У звіті уряду федеральної землі Берлін пропонується перейменувати 100 вулиць. Прусські імператори та нащадки, Ріхард Вагнер (Richard Wagner) і Мартін Лютер (Martin Luther), серед інших, мають зникнути. Новий фанатизм нагадує роман Джорджа Оруелла "1984". Головний герой фальсифікує старі газетні повідомлення, щоб пристосувати їх до поточної лінії партії".
Німецькі портрети: Отто фон Бісмарк
"Назва зникла, і це більш ніж абсурдно, тому що саме Отто фон Бісмарк заснував міністерство закордонних справ 8 січня 1870 року, спочатку - як міністерство закордонних справ Північнонімецького союзу, а потім - Німецької імперії, - зазначає колумніст Гуннар Шупеліус (Gunnar Schupelius) на сторінках берлінської газети BZ."Бісмарк був першим загальнонімецьким міністром закордонних справ і родоначальником взагалі всіх німецьких дипломатів. Міністерство закордонних справ без Бісмарка - все одно що Гете-Інститут без Гете.Той, хто з історії цього відомства викреслює ім'я Бісмарка, або дуже неосвічена людина , або людина, яка страждає манією величі, або і те, й інше".