Місто-герой Ірпінь - територія запеклих боїв часів оборони Києва

Підірваний українським військом міст через річку Ірпінь стримував російських загарбників від вторгнення в Київ. Саме під ним ховалися ірпінці під час евакуації, рятуючись від ворожого наступу. Наразі поруч з руїнами мосту обладнана тимчасова переправа. Пошкоджена ділянка мосту буде розібрана й замінена на нову.

Власники приватного автотранспорту були змушені залишати свої авто на під'їзді до зруйнованого мосту через Ірпінь і далі іти пішки. Зараз міська влада вивезла кинуті авто на територію міста й запрошує мешканців, що повертаються, їх забирати. Натомість на чимало машин, що лишилися припарковані у дворах житлових будинків, чекала сумна доля.

Затишні квартири в курортному місті, чисте повітря соснового лісу неподалік мегаполіса, європейський рівень життя за меншу ціну - такими були привабливі перспективи для більшості людей, що купували житло в Ірпені. Прихід російських загарбників перетворив все це на смертельну небезпеку та руїну. На фото: реклама продажу квартир в новозбудованому ірпінському житловому комплексі "Комфортний дім".

У середині квітня міська влада Ірпеня звітувала про часткове відновлення електроструму та водопостачання в багатьох районах міста. Але наразі тиск у водогонах доставляє воду лише до третіх поверхів. Один з місцевих підприємців анонсував поновлення роботи першої після звільнення міста кав'ярні. Але ця перукарня у ЖК "Новоірпінські липки" навряд чи знову запрацює.

За оцінками інвестиційної ради Ірпеня, після заподіяних вуличними боями масштабних руйнувань відбудова житлового фонду та міської інфраструктури потребує близько одного мільярда доларів. До міста почали навідуватися перші біженці, щоби оцінити стан свого житла та іншого майна. Цей чоловік на фото сказав, що вже не сподівається на відновлення квартири в цьому будинку.

За даними супутникового центру ООН Unosat, станом на 31 березня, російські військові під час окупації міста пошкодили в Ірпені щонайменше 1060 об'єктів житлової та соціальної інфраструктури. Це складає 71 відсоток території міста. 115 з них цілком зруйновані, 698 значно пошкоджені, 187 пошкоджені частково. Серед іншого, окупанти обстріляли чотири навчальні заклади та три заклади охорони здоров'я.

Рятувальники евакуювали з Ірпеня більшість дітей, жінок та осіб похилого віку. Решта цивільних залишилася без електрики й опалення, без зв'язку. Вони були змушені терпіти нестачу харчів і води. За їхніми свідченнями, росіяни не дозволяли людям виходити з домівок та бомбосховищ, обстрілювали будинки різними видами зброї. На фото: спалений окупантами популярний в Ірпені торговельний центр "Жираф".

Цей будинок - перша споруда Ірпеня з боку заїзду в місто з Бучі, звідки росіяни почали атакувати першого дня повномасштабної фази війни проти України 24 лютого. Саме тут окупантів зупинили сили місцевої тероборони. За словами українських військових, російському війську не вдалося захопити весь Ірпінь. До остаточного звільнення міста 28 березня тут тривали запеклі вуличні бої.

Мешканець крайнього житлового будинку Ірпеня на вулиці Соборній, Григорій, вперше приїхав оглянути свій згорілий під час обстрілів будинок. Тут жили три сім'ї: Григорій з дружиною і донькою, а також родини двох його небожів. На третій день спроб прориву оборони Ірпеня росіянами зайнявся дах, після чого згоріла вся споруда. "Отакий він, "рускій мір", - гірко підсумував чоловік побачене.

Обстріли свого будинку Григорій відчув ще 24 лютого близько півдня. Всі три сім'ї переховувалися в цьому підвалі сараю на території їхньої садиби, сказав чоловік. А коли 27 лютого хата згоріла, всі відійшли в бомбосховище на території міського водоканалу, де залишалися до евакуації з міста 3 березня.

"З перших пострілів вся наша хата здригалася, зі стелі попадали всі люстри. А пожежа знищила й хату, і все, що в ній було. Я тут останні 20 років будував, купував все для комфорту моєї жінки-інваліда, а тепер ми лишилися ні з чим", - каже Григорій. Позад нього - заіржавілі рештки холодильника і побутової техніки, якою була обладнана кухня.

Дружина Григорія, Людмила, не могла вгамувати сліз під час огляду згорілої хати. Водночас вона категорично відкинула припущення про те, що в разі добровільної здачі росіянам її родина могла би уникнути загрози їхньому життю та руйнувань оселі. "Кому здаватися? Росіянам? Та мій чоловік і досі рветься в тероборону. Я б і сама воювати пішла, якби ноги могли ходити!", - заявила літня жінка.