Ніхто не може сказати напевно, що задумав російський президент Володимир Путін. Можливо, він і сам поки що не знає, чи справді хоче давати команду про напад військовим підрозділам, які він стягнув до кордону з Україною. Однак без сумніву можна констатувати, що російський режим постійно збільшує напругу. Ще до того, як Путін у вівторок заговорив про "військово-технічні відповіді" на буцімто агресивну політику Заходу, про це минулими днями вже заявляла ціла низка російських дипломатів.
Застереження щодо того, щоби не надто затягувати розмови про гарантії безпеки, яких вимагає Кремль, лунають немов ультиматум. Водночас, важко собі уявити, щоби у Москві хтось серйозно вірив у те, що Захід піддасться на ці вимоги. Але ж як часто Москва може повторювати твердження, що вона не блефує, щоби за цим не слідували конкретні дії? З кожним новим раундом вербальної ескалації з боку Москви зростає імовірність російського нападу на Україну. Якщо до цього справді дійде, то вже не матиме значення, чи стоятиме за цим продуманий сценарій російського керівництва, за яким потрібно було створити привід для нападу, чи Москва зрештою просто виявиться заручницею власної політики погроз.
Автор: Райнгард Фезер, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.