Ексрадник Меркель: Єдність Заходу щодо України вразила Росію | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 25.01.2022

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

Ексрадник Меркель: Єдність Заходу щодо України вразила Росію

Захід надіслав чіткий сигнал Росії, який здатний зупинити її від вторгнення в Україну, заявив в інтерв'ю DW майбутній глава Мюнхенської конференції з безпеки Крістоф Гойсґен.

Ексрадник Анґели Меркель Крістоф Гойсґен нещодавно очолив Мюнхенську конференцію з безпеки

Крістоф Гойсґен нещодавно очолив Мюнхенську конференцію з безпеки

Події навколо України продовжують стрімко розвиватися: деякі західні посольства оголосили про евакуацію сімей дипломатів, НАТО повідомило про перекидання додаткових сил до Східної Європи. Проте колишній радник ексканцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel) із зовнішньої політики та колишній постійний представник Німеччини при ООН Крістоф Гойсґен (Christoph Heusgen) зберігає стриманий оптимізм.

В інтерв'ю DW Гойсґен, який у лютому заступає на посаду глави Мюнхенської конференції з безпеки, висловив сподівання, що ескалації та вторгнення Росії в Україну вдасться уникнути. Важливою підставою для цього оптимізму він вважає єдність Заходу.

DW: Шановний пане Гойсґен, Ви у минулому тривалий час працювали радником канцлерки Анґели Меркель, були постійним представником Німеччини при ООН і незабаром очолите Мюнхенську конференцію з безпеки. Коли Ви дивитеся на ситуацію на кордоні між Росією та Україною, наскільки ймовірним видається вторгнення Москви?

Крістоф Гойсґен: Ви щойно згадали мою роботу радником Меркель, і я тоді все це пережив сам: агресію Росії та вторгнення в Україну 2014 року. Тож, дивлячись на сьогоднішню ситуацію, неможливо забути про те, що сталося вісім років тому. На мою думку, ризик повторного вторгнення Росії існує. Наявна вся підготовка - медійна, військова, дипломатична. Ми чудово розуміємо, що висунуті Росією вимоги (гарантії її безпеки - Ред.) нереалістичні. Щось готується, але сьогодні дуже важливо, щоб ми як міжнародна спільнота відреагували дуже сильно і дуже чітко, щоб ми надіслали правильний сигнал. І це відбувається, ось що також важливо.

Але візьмемо ситуацію восьмирічної давнини - тоді, схоже, силою дипломатії вдалося запобігти прямій конфронтації. Так, дипломатичний процес не досяг поставленої мети, але він не зупинявся. Сьогодні ж низка країн НАТО готова поставити Україні зброю, кілька країн посилюють свою присутність у Східній Європі. У чому відмінність від тієї ситуації та наскільки велика небезпека для України сьогодні?

Нашою метою є уникнути того, що сталося минулого разу. Так, міжнародне співтовариство виявило тоді єдність, і одностайно було запроваджено жорсткі санкції з боку Євросоюзу та США, і так, після запровадження санкцій Росія послабила свої атаки. Але ми не хочемо повторення цього. Чого ми хочемо цього разу: одразу продемонструвати потужну реакцію і дуже чітко окреслити, що чекає на Росію у разі, якщо вона все ж таки зробить наступний крок, який, як дав зрозуміти Путін, вони готові зробити.

Ми поки що не бачили списку ймовірних нових санкцій з боку Євросоюзу. Водночас британці та американці заявили про евакуацію сімей дипломатів із Києва. У нас главі ВМС Німеччини довелося піти у відставку, оскільки виник політичний скандал через його заяву, що Путін, ймовірно, заслуговує на повагу. На тлі цих новин: наскільки сьогодні Захід є єдиним і наскільки він вірить у свої сили у цій конфронтації з Росією?

Що стосується заяв віцеадмірала, то привертає увагу те, що йому довелося залишити свою посаду фактично того ж дня, як він зробив свої заяви. І це для мене показник того, наскільки міцна єдність в уряді Німеччини, я також вважаю міцною єдність в Європі та у відносинах ЄС із США. До речі, ми дуже задоволені тим, як американці координують роботу на цьому напрямку у НАТО, а також зустрічі в рамках ОБСЄ. Сьогодні Захід показує сильну реакцію, і це вражаюче.

Були використані всі дипломатичні канали, проте віра у дипломатію, схоже, має свої межі, включаючи американську адміністрацію…

Дотепер Росія не розпочала вторгнення. А минулого тижня глава МЗС Росії заявив, що про вторгнення не йдеться. Отже, я вважаю, що російська влада вражена тим, яким єдиним фронтом були зустрінуті їхні агресивні дії.

Крістоф Гойсґен консультував канцлерку Меркель з міжнародних питань

Крістоф Гойсґен консультував канцлерку Меркель з міжнародних питань

Яку роль має зіграти Німеччина у цій ситуації? Канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) усе ще нерішуче висловлюється щодо газопроводу "Північний потік-2", намагаючись уникати його згадки, водночас заявляючи, що "розглядати необхідно всі опції". Німеччина відмовляється відправляти озброєння для допомоги Україні, посилаючись на свою історичну провину у Другій світовій війні... Чи достатньо бере на себе Берлін сьогодні для врегулювання нинішнього конфлікту?

Німеччина відіграє важливу роль у врегулюванні цього конфлікту. Ми відігравали важливу роль і минулого разу, коли Росія вторглася в Україну. Тоді канцлерка Меркель та президент Франції Франсуа Олланд спільно з президентом України Петром Порошенком та президентом РФ Володимиром Путіним заснували так званий "нормандський формат" переговорів, уклали мінські угоди. Так вдалося зупинити російську агресію. Меркель зробила багато для того, щоб європейці говорили єдиним голосом і спільно із США запровадили санкції щодо Росії, тому і цього разу німецький уряд має відігравати ключову роль. Ви слушно зауважили, що канцлер Німеччини заявив, що обговорювати варто всі опції - включаючи "Північний потік-2". Дуже важливо чітко заявити, що немає заборонених тем, аби зупинити Росію від повторного вторгнення.

Чого насправді домагається російський президент?

Потрібен час, щоб зрозуміти Путіна, варто також врахувати його особисту трансформацію. У його політичній кар'єрі відбулися зміни 2012 року. Ви пам'ятаєте, що Медведєв і Путін тоді дали зрозуміти, що до президентства Медведєва не слід ставитись серйозно і що останній лише стеріг місце президента. Потім Путін повернувся до влади всупереч масовим протестам у Москві та Росії. У наступні роки російський президент спостерігав, як по всьому пострадянському простору проходили хвилі протестів і навіть революцій - у тій же Україні, Грузії, Білорусі, останні - у Казахстані. Жителі цих країн незадоволені пострадянським ладом, і Путін, зрозуміло, боїться, що такі настрої можуть охопити Росію. Він гнобить російську опозицію, не даючи їй існувати, як в інших країнах. Ми всі пам'ятаємо, що трапилося з Борисом Нємцовим, що відбувається з Олексієм Навальним та його командою, з громадянським суспільством, навіть із "Меморіалом", який документував злочини сталінського режиму. Все розгромлено сьогодні. Він вважає, що такими засобами та своїм націоналістичним курсом він зможе задовольнити потреби свого населення. У нього цілком зрозумілі наміри. Думаю, що нам треба чітко розуміти, чого він намагається досягти. Ну а нам, своєю чергою, слід чітко позначити, де наша межа. Але думаю, що одночасно ми правильно робимо, залишаючи всі канали спілкування відкритими, продовжуємо діалог, щоб Путін, зберігши обличчя, міг вийти з тієї гри, яку він сам затіяв.

У чому його гра? Дестабілізувати Європу, Україну, створити сферу впливу на кшталт тієї, що була у СРСР?

Так, він неодноразово заявляв, що розпад СРСР був найбільшою геополітичною катастрофою двадцятого століття й намагається відтворити з нинішньою Росією щось стилістично подібне. Україну як країну, яка обрала шлях демократії з виборами та демократичними інститутами, він боїться. Він боїться того, що люди в Росії можуть подивитися і сказати, що у Києві живеться краще, ніж у Москві. Йому це не подобається, і він намагається дестабілізувати Україну та ЄС, оскільки він не хоче успіху цієї моделі суспільного ладу і не хоче, щоб у його громадян виникла спокуса вимагати таких самих прав і такого самого життя громадянського суспільства.

Дивитись відео 07:58

Дипломатичний марафон США, Німеччини й НАТО: чи зупинити Росію переговорами? (19.01.2022)